Рішення від 28.10.2025 по справі 499/1132/25

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1132/25

Провадження № 2/499/736/25

ЗАОЧНЕРІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, згідно якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за двома договорами позики в загальному розмірі 86588,65 грн., з яких:

За кредитним договором №73872714 в розмірі 35720,00 грн., з яких:

- 20000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу;

- 3000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 9720,00 грн. - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом;

- 3000,00 грн. - комісія за надання кредиту.

За договором позики №2981868 у розмірі 12495,00 грн., з яких:

- 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

- 5,60 грн. - заборгованість за відсотками;

- 8000,00 грн. - заборгованість за пенею;

- 489,40 грн. - заборгованість по комісії.

За кредитним договором №2616539 в розмірі 17528,15 грн., з яких:

- 4947,50 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;

- 7680,65 грн. - заборгованість за відсотками;

- 4900,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою.

За кредитним договором №316204966 в розмірі 8962,50 грн., з яких:

- 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 5212,50 грн. - сума заборгованості по процентам;

- 1250,00 грн. - неустойка.

За кредитним договором №362898772 в розмірі 11883,00 грн., з яких:

- 3400,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

- 6783,00 грн. - заборгованість по процентам;

- 1700,00 грн. - неустойка.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 09.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №73872714, на виконання якого первісним позикодавцем відповідачу було надано позику у розмірі 20000,00 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 35720,00 грн.

Як зазначено позивачем, 27.03.2025 року між ТОВ «1БАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов яких ТОВ «1БАНК» передало за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Також, 06.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2981868, на виконання якого первісним позикодавцем відповідачу було надано позику у розмірі 4000,00 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 12495,00 грн.

Як зазначено позивачем, 14.06.2021 року між ТОВ «1БАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов яких ТОВ «1БАНК» передало за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 , оскільки даний договір факторингу є триваючим.

Окрім цього, 19.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2616539, на виконання якого первісним позикодавцем відповідачу було надано позику у розмірі 5000,00 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 17528,15 грн.

Як зазначено позивачем, 30.10.2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №30102024, у відповідності до умов яких ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передало за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Також, 08.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №316204966, на виконання якого первісним позикодавцем відповідачу було надано позику у розмірі 2500,00 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 8962,50 грн.

Як зазначено позивачем, 03.09.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №28/1118-01 укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

27.02.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/0225-01, у відповідності до умов яких ТОВ «Таліон Плюс» передало за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Окрім цього, 26.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №362898772, на виконання якого первісним позикодавцем відповідачу було надано позику у розмірі 3400,00 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 11883,00 грн.

Як зазначено позивачем, 20.03.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №20/0324-01 укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити».

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, на адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу направлялася судова повістка, ухвала про відкриття провадження, в якій було визначено дату першого та другого судового засідання, а також копію позову з додатками, з відмітками, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Водночас у своїй постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 352/54/19, провадження № 61-9596св21 ВС зазначив, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Тому, зважаючи на ту обставину, що відповідачу судова кореспонденція була направлена за адресою місця реєстрації, встановленій судом, то відповідач вважається таким, що належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, про що 28.10.2025 року постановлено ухвалу суду.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №73872714, на виконання якого первісним позикодавцем відповідачу було надано позику у розмірі 20000,00 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 35720,00 грн. (а.с.12-21, 28-30)

27.03.2025 року між ТОВ «1БАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов яких ТОВ «1БАНК» передало за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 (а.с.22-27)

14.06.2021 року між ТОВ «1БАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов яких ТОВ «1БАНК» передало за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 , оскільки даний договір факторингу є триваючим. (а.с.44-52)

30.10.2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №30102024, у відповідності до умов яких ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передало за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 (а.с.77-82)

03.09.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №28/1118-01 укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». (а.с.105-109)

20.03.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №20/0324-01 укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити».(а.с.131-134)

Загальна сума заборгованості становить 86588,65 грн. та складається з:

За кредитним договором №73872714 в розмірі 35720,00 грн., з яких:

- 20000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу;

- 3000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 9720,00 грн. - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом;

- 3000,00 грн. - комісія за надання кредиту.

За договором позики №2981868 у розмірі 12495,00 грн., з яких:

- 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

- 5,60 грн. - заборгованість за відсотками;

- 8000,00 грн. - заборгованість за пенею;

- 489,40 грн. - заборгованість по комісії.

За кредитним договором №2616539 в розмірі 17528,15 грн., з яких:

- 4947,50 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;

- 7680,65 грн. - заборгованість за відсотками;

- 4900,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою.

За кредитним договором №316204966 в розмірі 8962,50 грн., з яких:

- 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 5212,50 грн. - сума заборгованості по процентам;

- 1250,00 грн. - неустойка.

За кредитним договором №362898772 в розмірі 11883,00 грн., з яких:

- 3400,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

- 6783,00 грн. - заборгованість по процентам;

- 1700,00 грн. - неустойка.

Як зазначено позивачем, всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів за ними. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ані на рахунки попередніх позикодавців

Інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, зокрема доказів повернення позичальником суми позики та сплати відповідних процентів за її використання, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за договорами позики.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» 'пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Ст.12Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис' за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,-незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до положень ст. 526, ч. 1 ст. 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦК України.

Тлумачення частини першої ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України висловленій в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від о6ов'язку погашення кредиту взагалі".

Тобто, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

На підставі ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом із матеріалів, наявних у справі, встановлено, що між відповідачем та первинними позикодавцями виникли правовідносини у сфері надання позики, яку відповідачем первісним позикодавцем не повернено у строк, передбачений договорами.

Враховуючи досліджені судом письмові докази та обставини справи, суд приходить до переконання, що відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, внаслідок чого у нього утворилась нарахована позивачем заборгованість.

З огляду на вказане, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов'язання не виконав, що виявилося у неповерненні фактично отриманих кредитних коштів, процентів за їх використання, що стало наслідком звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У відповідності до ст. 12, 80 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ані первісному позикодавцю, ані позивачу не повернуті, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики та кредиту в частині стягнення основної суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами потребують задоволення у такому розмірі 67249,25 грн.:

За кредитним договором №73872714 в розмірі 32720,00 грн., з яких:

- 20000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу;

- 3000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 9720,00 грн. - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом;

- За договором позики №2981868 у розмірі 4005,60 грн., з яких:

- 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

- 5,60 грн. - заборгованість за відсотками;

За кредитним договором №2616539 в розмірі 12628,15 грн., з яких:

- 4947,50 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;

- 7680,65 грн. - заборгованість за відсотками;

За кредитним договором №316204966 в розмірі 7712,50 грн., з яких:

- 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 5212,50 грн. - сума заборгованості по процентам;

За кредитним договором №362898772 в розмірі 10183,00 грн., з яких:

- 3400,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

- 6783,00 грн. - заборгованість по процентам;

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь неустойки та комісії, то суд вказує на таке.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а саме п. 18. Законодавцем унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи те, що на час ухвалення судом цього рішення воєнний стан в Україні не скасовано, вимоги позивача про стягнення з відповідача сум неустойки задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частіш першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постанові від 21 жовтня 2020року у справі N194/1387/19 (провадження N 61-7416св20).

31.32. У постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі N 361/392/20 (провадження N 61-16470св20) підставою визнання недійсними пунктів кредитного договору від 16 липня 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості вказано частини першу-п'яту статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду (Постанова від 13.07.2022 Ns 496/3134/19) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Отже, висунуті вимоги позивача щодо сплати відповідачем комісії за користування кредитом є нікчемні і не підлягають задоволенню,

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 належить стягнути суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 2352 грн. 76 коп. (задоволено 77,7% позовних вимог)

Керуючись ст.1-18, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 352, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості, яка становить 67249,25 грн. (шістдесят сім тисяч двісті сорок дев'ять гривень 25 коп.) та складається з:

За кредитним договором №73872714 в розмірі 32720,00 грн., з яких:

- 20000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу;

- 3000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 9720,00 грн. - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом;

- За договором позики №2981868 у розмірі 4005,60 грн., з яких:

- 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

- 5,60 грн. - заборгованість за відсотками;

За кредитним договором №2616539 в розмірі 12628,15 грн., з яких:

- 4947,50 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;

- 7680,65 грн. - заборгованість за відсотками;

За кредитним договором №316204966 в розмірі 7712,50 грн., з яких:

- 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 5212,50 грн. - сума заборгованості по процентам;

За кредитним договором №362898772 в розмірі 10183,00 грн., з яких:

- 3400,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

- 6783,00 грн. - заборгованість по процентам;

В задоволені іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2352,76 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят дві гривні 76 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ

Попередній документ

131415617

Наступний документ

131415619

Інформація про рішення:

№ рішення:	131415618
№ справи:	499/1132/25
Дата рішення:	28.10.2025
Дата публікації:	03.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Іванівський районний суд Одеської області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (01.10.2025)
Дата надходження:	29.09.2025
Предмет позову:	Про стягнення заборгованості за кредитним договором