Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/923/25
Провадження № 2/499/629/25
Іменем України
27 жовтня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ
Представник позивача звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 50101,44 гривень, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем по об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з жовтня 2021 року по липень 2025 року (включно) було спожито природний газ на загальну суму 50101,44 гривень, вартість якого залишилась не оплаченою споживачем. Вказаний об'єкт газифікації належить відповідачеві на праві власності, що підтверджується витягом з реєстру.
Позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01 листопада 2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб. Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року та статтями 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що позивач зобов'язаний постачати природний газ споживачам, які використовують його для власних потреб, а споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу останній має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою. Однак, відповідачем не була надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. Водночас позивача визначено постачальником «останньої надії», який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Представник позивача зазначив, що відповідач приєднався до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» - позивачем шляхом акцептування договору із позивачем через факт споживання газу. На умовах договору позивач постачав природний газ, а відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Оскільки на даний час наявна заборгованість за споживання природнього газу, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволені позову наполягав.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки та ухвали про відкриття провадження, заяв та клопотань не надала, відзиву не надіслала, про причини неявки не повідомила, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відносини, які виникли між сторонами спору, є правовідносинами, пов'язаними з постачанням та споживанням природного газу, які регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1382/27827(далі - Правила), іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до частин першої, другої статті 634ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п'ята статті 634 ЦК України).
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Так, відповідно до абзаців першого, другого та четвертого частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Як визначено пунктами 1, 2 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»).
Згідно з пунктами 27, 28 частини першої Закону України «Про ринок природного газу» постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про ринок природного газу» ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов'язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором у встановленому законодавством порядку.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб.
Фактом укладення цього договору є включення постачальником споживача до свого реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.
Відповідачем постачальнику не була надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3цього розділу, з урахуванням вимог статтей 205, 633, 634, 641, 642Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Отже, з аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що споживач зобов'язаний оплатити вартість фактично спожитого ним природного газу.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Так, згідно пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема, послуги з постачання природного газу.
Згідно частини другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання та розподіл природного газу мають забезпечуватися безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та якості.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг.
Згідно пункту 1 частини другої цієї статті виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
За встановлених у справі фактичних обставин, зокрема, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 з 03.12.2012 року
Згідно з інформацією про фінансовий стан споживач за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2021 року по 01.07.2025 року має заборгованість зі сплати за постачання природного газу у розмірі 50101,44 гривень.
Таким чином, документально підтверджується та жодним чином не спростовано відповідачем споживання природного газу на об'єкті газоспоживання за адресою: АДРЕСА_1 , та виникнення заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості за послуги з постачання природного газу.
Також, відповідачем було надано до суду копію квитанції про часткову сплату заборгованості у розмірі 2000,00 грн. 25.10.2025 року.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача, тому суд вважає за необхідне зменшити суму до стягнення на вказані 2000,00 грн. та задовольнити вимоги частково у розмірі 48101,44 грн.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 гривень, суд вважає за необхідне судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, покласти на відповідача
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 264, 279 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 140121452) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за спожитий природній газ - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 48101,44 грн. (сорок вісім тисяч сто одна гривня 44 коп.)
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.)
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ