Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/953/25
Провадження № 2/499/640/25
Іменем України
27 жовтня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №4124947 від 26.02.2021 у сумі 64875,00 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.
У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 26.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №4124947, відповідно до якого відповідач отримала 15000,00 грн.
14.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №68-МЛ, згідно якого право вимоги за кредитним договором №4124947 від 26.02.2021 року перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконує, в результаті чого розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача, становить 64875,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 1500,00 грн., заборгованість по процентам 48375,00 грн., заборгованість за комісією 1500,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки та ухвали про відкриття провадження, заяв та клопотань не надала, відзиву не надіслала, про причини неявки не повідомила, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 26.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4124947, відповідно до якого Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені Договором.
Згідно п. 1.2. Договору сума кредиту становить 15000,00 грн.
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що кредит надається загальним строком на 15 днів з 26.02.2021 року (строк кредитування).
Пунктом 1.4 Договору визначено термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 13.03.2021 рік.
Згідно п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 1500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово.
Умовами договору визначено проценти за користування кредитом у сумі 3375,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору), та стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом, яка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6. Договору).
Кредитний договір містить умови щодо пролонгації строку кредитування, а саме у п. 2.3.1.1. Договору зазначено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит №4124947 від 26.02.2021 загальна вартість кредиту становить 19875,00 грн. з урахуванням процентів за користування кредитом у сумі 3375,00 грн. та комісії у сумі 1500,00 грн.
З платіжного доручення №40418208 від 26.02.2021 вбачається, що 26.02.2021 на рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у сумі 15000,00 грн., призначення платежу «кошти згідно договору 4124947», що також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк».
Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4124947 ТОВ «Мілоан» нараховано заборгованість за період з 26.02.2021 по 12.05.2021.
Відповідно до договору відступлення прав вимоги №68-МЛ від 14.05.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор), Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).
Згідно витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №68-МЛ від 14.05.2021 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №4124947 від 26.02.2021.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.
Статтею 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав та користувався кредитними коштами у сумі 15000,00 грн., однак в добровільному порядку не повернув, тому до стягнення з відповідача обґрунтовано підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 15000,00 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, первісним кредитором нараховані відсотки за період з 26.02.2021 по 12.05.2021 у сумі 48375,00 грн.
Згідно договору про споживчий кредит №4124947 від 26.02.2021 встановлений строк кредитування 15 днів, отже дата повернення кредиту 13.03.2021, що також відображено у графіку платежів до договору.
Умовами договору передбачена пролонгація строку договору у випадку, сплати позичальником комісії за управління таобслуговування кредиту та певної частки заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1. Договору), однак умовами договору визначена комісія за надання кредиту.
Оскільки розмір комісії пред'явлено до стягнення з відповідача, то у суду відсутні підстави вважати, що пролонгація договору відбулася.
Доказів користування кредитом після спливу 15 днів згідно із умовами п. 2.3.1.2. Договору позивач не надав.
Позивач у дотримання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не довів суду, що строк дії кредитування продовжений відповідно до умов Договору та Правил.
Отже кредитор має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).
Суд зазначає, що нарахування первісним кредитором відсотків у період з 14.03.2021 по 12.05.2021 є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредитування, передбаченого договором.
Первинний кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитом з 26.02.2021 по 13.03.2021.
Ураховуючи, що первісним кредитором нараховані відсотки за користуванням кредиту за межами строку дії кредиту, то у задоволенні вимог позивача в частині стягнення відсотків за користування кредитом, які нараховані починаючи з 14.03.2021, слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
З урахуванням зазначеного вище, обґрунтованим розміром нарахованих відсотків за користування кредитом є 3375,00 грн., які нараховані за період з 26.02.2021 по 13.03.2021, тобто в межах строку дії кредиту.
Що стосується вимоги позивача про стягнення комісії, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
У Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.
Судом установлено, що умовами Договору про споживчий кредит №4124947 від 26.02.2021 визначено сплату комісії, пов'язану з наданням кредиту: 1500,00грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово(п. 1.5.1. Договору).
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в сумі 1500,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За вказаних обставин, у задоволенні вимог про стягнення комісії слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу неповернуті, розрахунок заборгованості відповідачем неспростований, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Договором про споживчий кредит №4124947 від 26.02.2021 у сумі 18375,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн., заборгованість за відсотками 3375,00 грн.
У решті позовних вимог слід відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст.133ЦПК України позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені і які очікує понести позивач в зв'язку із розглядом справи становить - сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Від відповідача заперечень щодо розміру понесених судових витрат не надходило.
При цьому, аналізуючи обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), вважає, що надані представником позивача документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а розмір витрат на правову допомогу у цій справі в 8000 грн. на дотримання вимог співмірності є необґрунтованим та явно завищеним.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн., що буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому заява представника позивача у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 685,54 грн. (задоволено 28,3% позивних вимог)
Керуючись ст.1-18, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354,355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, копрус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за договором позики №4124947 від 26.02.2021 року у розмірі 18375,00 грн. (вісімнадцять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 00 коп.), з яких:
15000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту;
3375,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 685,54 грн. (шістсот вісімдесят п'ять гривень 54 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ