Справа № 750/5635/25
Провадження № 3/750/2007/25
31 жовтня 2025 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Кузнєцова О.О., за участю секретаря Тарасовець К.В., захисника адвоката Шаповалова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно із протоколом 10.04.2025 о 20 год. 33 хв. в м. Чернігів по пр. Миру, 193, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager ARCD-0467, результат позитивний - 0,50 ‰. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно із протоколом 02.07.2025 о 20 год. 52 хв. в м. Чернігів по вул.Шевченка, 127 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager ARCD-0467, результат позитивний - 0,57 ‰. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Два протоколи були об'єднані для спільного розгляду.
В судовому засіданні захисник пояснив, що за фактом керування ТЗ 10.04.2025, то поліцейські причину зупинки не озвучили. Водій повідомляв, що він військовослужбовець, що їде на службу, проте ВСП не була повідомлена. Керував автомобілем в стані крайньої необхідності, бо їхав на нараду. Право пройти огляд в лікарні не роз'яснювали. Щодо факту керування ТЗ 02.07.2025, то зупинили і повідомили, що ТЗ не застрахований. Правопорушення не було. Самостійною підставою для зупинки ТЗ як то відсутність полісу не може бути. Алкоголь не вживав, пив квас.
Поліцейський ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що особа, яка була зупинена Поліцією 10.04.2025 не повідомляла, що вона є військовослужбовцем, ВСП на місце зупинки ТЗ не викликається. Робиться рапорт до чергової частити поліції, яка робить довідку і направляє її до військової частини. Про факт керування ТЗ діючими військовими повідомляться чергова частина.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Пунктом 2.9 Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність особи, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі Інструкція № 1395).
В ч.1 Розділу 10 зазначеної Інструкції № 1395 передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В п.6 Розділу 10 Інструкції № 1395, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Із досліджених судом матеріалів справи, протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд, диску із відеозаписом, вбачається, що вимог вказаних Інструкцій дотримано не було.
За змістом ст.ст.254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, її підпис або запис про відмову від підпису протоколу. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони, зокрема.
З переглянутого відео судом встановлено, що поліцейський спочатку запитує водія, чи згоден він пройти огляд, а лише потім озвучує водієві, одну ознаку - запах алкоголю з порожнини рота.
Звичайно, суд не може перевірити таку ознак як запах алкоголю з порожнини рота. Проте порушення мови та виражене тремтіння пальців рук на відео, про які вказано у акті огляду, не видно.
При цьому, суд констатує, що поліцейський не роз'яснив водієві його право в відмовитися проходити огляд на місці та пройти такий огляд в лікарні.
Після продуття Драгера, на запитання поліцейського «згодні» водій відповідає «…а що мені остається робити…».
Суд стверджує, що в даному випадку така відповідь не могла бути розцінена як погодження із результатами огляду, оскільки поліцейський зобов'язаний був роз'яснити, що в разі незгоди із результатом водій має право пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у лікаря -нарколога.
Поліцейський озвучив водієві лише одну виявлену у нього ознаку, не роз'яснив права пройти огляд в лікарні, як одразу так і після отримання результатів Драгеру і не згоди із ними.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмова від пропозиції медичного огляду правових наслідків не породжує.
Що стосується епізоду за 02.07.2025, то після перегляду відеозапису, судом встановлено наступне.
ТЗ був зупинений з підстави відсутності страхового поліса. Поки один із поліцейських роз'яснює водієві зміни в законодавстві щодо страхування, інший перевіряє інформацію в службовому планшеті. Побачивши, що на водія даного ТЗ вже складався протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, поліцейський пошепки звертається до колеги і каже йому «… запах.. тремтіння…вчись…».
Проте, перевірки цих ознак не проводилась. Інший поліцейський одразу запитує у водія, чи згоден він пройти огляд на стан сп'яніння на місці. Отримує згоду водія, і лише тоді озвучує ознаки - запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
При цьому, даним поліцейським ознаки фактично не перевірялись. Дві ознаки йому «підказав» колега, а третю ознаку «поведінка, що не відповідає обстановці» не зрозуміло як було встановлено. Водій спілкується із поліцейськими, відповідає на їх питання, надає для перевірки документи. Поведінка водія відповідає обстановці, яка виникла.
Водій каже, що буде викликати адвоката. Далі поліцейський роз'яснює водію, що якщо ви ухиляєтесь або відмовляєтесь від проходження огляду, це є порушенням п.2.5 ПДР.
При цьому жоден із поліцейських не роз'яснив водію його право відмовитися від проходження огляду на місці та пройти такий огляд в лікарні.
На водія фактично чиниться тиск його обов'язком пройти огляд на вимогу поліцейського на місці.
В подальшому поліцейський надає водієві недостовірну інформацію, вказуючи, що огляд може бути проведений протягом 2 годин лише коли проводиться огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння. Таке твердження поліцейського суперечить вимогам п.9 розділу ІІ Інструкції.
Після продуття Драгеру та отримання результату 0, 57 проміле, поліцейський каже, що результат перевищує допустиму норму більше ніж в 4 рази. Проте більше ніж в чотири рази, це повинно становити більше ніж 0,8 проміле.
На запитання поліцейського, чи згоден водій із результатом, останній відповідає «згоден.. а шо мне говорить… ви для цього мене і…».
В даному випадку поліцейські зобов'язані були роз'яснити водію його право пройти огляд в лікарні, якщо він з результатом не погоджується.
Водії ТЗ в силу певних чинників можуть і не знати норм закону, проте поліцейський як представник влади повинен закони знати і чітко їх дотримуватися, в тому числі в питанні роз'яснення водієві його законних прав.
В даному випадку поліцейськими було порушено вимоги Інструкції щодо порядку проходження огляду.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачаться на її користь.
В силу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, заява № 39598/03, п. 65). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», заява № 16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що у справі відсутні належні докази, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку стосовно винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення 10.04.2025, зважаючи на чисельні порушення вимог закону, допущені поліцейськими.
Враховуючи, що докази мають бути беззаперечними, належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому, на думку суду, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення 10.04.2025 та 02.07.2025 не доведена поза розумним сумнівом, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України, відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 130, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП, Конституцією України, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП згідно із протоколом ЕПР1 №296703 від 10.04.2025 та протоколом ЕПР1 379441 у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова.
Суддя О.О. Кузнєцова