Справа № 766/3153/25
н/п 2-а/766/247/25
10.09.2025р. Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді - Зуб І.Ю., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні міського суду адміністративну справу за позовом адвоката Тихоши Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду із позовом в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 , N° І/1/637 від 20 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень 00 коп., та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено таке.
14 лютого 2025року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 , склав відносно ОСОБА_1 , адміністративний протокол № І/1/637 за ознаками правопорушення передбаченого ч. З ст.210-1 КУпАП, та повідомив йому, що розгляд справи адміністративного правопорушення відбудеться в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 , 72 о 16.00 годині на 17.02.2025року.
Постановою № 1/1/637 про адміністративне правопорушення від 20.02.2024року складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , - ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. З ст.210 -1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що згідно з розділом 20 п. 1 п.п.5 Податкового кодексу складає 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень), яка була отримана ним 21.02.2025року.
ОСОБА_1 , було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 17.02.2025року о 16.00 годині у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 , але прибувши за вказаною адресою дізнався, що начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці немає, і розгляд протоколу про адміністративне правопорушення не відбудеться, про час та розгляд вказаної постанови його буде повідомлено додатково.
Проте, 21.02.2025 року (що підтверджується відтиском печатки на конверті) ОСОБА_1 , отримав з ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності від 20.02.2025року, за ч. 3 ст.210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень 00 коп.
В даному випадку були порушені права ОСОБА_1 : право на захист, право чути та бачити хід розгляду адміністративного правопорушення, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізувати інші надані йому права та виконувати процесуальні обов'язки, проте начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 права ОСОБА_1 , взагалі неодноразово були порушені.
Посилання на ту обставину, що у відповідності до повістки № 845 від 12.12.2024 року гр-н ОСОБА_1 мав з'явитися на 17.12.2024 року о 08:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_3 для проходження медичного огляду, для визначення придатності до військової служби, але у встановлений строк не з'явився, ВЛК не пройшов, хоча отримання повістки підтверджується його підписом, вважає є недоречним та таким, що спотворюють дійсні обставини справи, оскільки останній в період з 13.12.2025року по 17.12.2025року пройшов ВЛК, отримав висновок, що підтверджується: довідкою військово-лікарської комісії, протоколом N° 424 від 16.12.2024року та карткою обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного (додаток № 13).
Твердження, що ОСОБА_1 , почав проходити ВЛК 16.12.2024 року і станом на 14.02.2025 року, не завершив, мотивуючи це тим що проходить амбулаторне лікування вдома, є неспроможними оскільки спростовуються довідкою військово-лікарської комісії, протоколом № 424 від 16.12.2024року та карткою обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного (додаток № 13), висновком ВЛК від 10.12.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 , визнаний тимчасово непридатним, потребує лікування на 2-місяці, до 16.02.2025року.
Посилання, на те, що у відповідності до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.02.2025 р. № 1/1/553 начальнику Чорнобаївської СВА було доручено здійснити заходи про забезпечення мобілізації, зокрема щодо оповіщення військовозобов'язаних на території Чорнобаївської територіальної громади Херсонської області в тому числі ОСОБА_1 про його виклик на 10.02.2025 року о 09:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_4 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, а останній згідно листа начальника Чорнобаївської СВА від 10.02.2025 року № 01-20/97 з будинку АДРЕСА_1 , гр-н ОСОБА_1 не вийшов, що підтверджується відповідним Актом групи оповіщення, 10.02.2025 року гр-н ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_4 так і не прибув, взагалі є абсурдним, та таким, що не ґрунтується на нормі Закону та протирічить матеріалам справи.
Посилання на ту обставину, що ОСОБА_1 , не оновив свої персональні данні, є нічим іншим як спробою відповідача, вчинити психологічний тиск на позивача, з метою кар'єрного підвищення по службі, оскільки ОСОБА_1 , у встановлений Законом строк, в період з 18.05.2024року по 16.07.2024 року, а саме 12.07.2024року, через застосунок Резерв + оновив свої облікові дані, а саме вказав засоби зв'язку, електронну пошту, email, та спеціальність, інші його данні не змінювались, в подальшому Він пройшов ВЛК де також уточнювались його персональні данні, неодноразово був у приміщенні 1-го відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав свої данні.
У порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи, зокрема, не надано доказів, що відповідач вчинив дії по перевірці даних позивача, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно- комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи.
Ухвалою суду від 04.03.2025 року було відкрито провадження у справі.
Представником відповідача подано відзив, який мотивований таким.
14.02.2025 р. уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення.
При складанні протоколу 14.02.2025 року гр. ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких, останній вчинення адміністративного порушення не визнав, стверджуючи, що коли до нього приїжджала група оповіщення, то його не було вдома - був в магазині, але пояснити чому не з'явився до ТЦК на виклик - не зміг. Також ним надано Довідку ВЛК від 10.12.2024 року згідно якої він потребує лікування на 2 місяці до 16.02.2025 року та виписний епікриз КНП «ХОКЛ'ХОР згідно якого він перебував на лікуванні з 07.11.2024 року по 18.11.2024 року, але пояснити яке він проходив лікування з 10.12.2024 року по 14.02.2025 року - він не зміг, як і не зміг пояснити чому він не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про свою тимчасову непридатність згідно Довідки ВЛК.
Постановою від 17.02.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 гр-на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст. 210-1 Кодексу України.
При винесенні постанови враховано пояснення гр. ОСОБА_1 , вивчено його документи, облікову карточку системи «Оберіг» та встановлено, що він свої персональні данні оновив не в повному обсязі, як це передбачено чинним законодавством. В задоволенні позову просить відмовити.
Представником позивача подано відповідь на відзив, де вказано про незгоду і з викладеним у відзиві.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про проведення розгляду у його відсутності.
Представник відповідача про дату та час розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки не відомі, відзив подано.
Відповідно до ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час розгляду справи. Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалює про розгляд справи у письмовому провадженні.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Постановою № 1/1/637 про адміністративне правопорушення від 20.02.2024року складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , - ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що згідно з розділом 20 п. 1 п.п.5 Податкового кодексу складає 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень).
Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ст. 5 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із положеннями ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому суд зазначає, що Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАСУ).
Згідно ст. 62 Конституції України вина особа, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Саме на підставі доказів в справі про адміністративне правопорушення відповідач повинен був з'ясувати фактичні дані, на основі яких встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Надточій проти України від 15 травня 2008 року.
Як передбачено п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною ОСОБА_5 України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред'явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені, зокрема КУпАП.
Надання детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 ст. 7 КУпАП).
Так, всупереч положенням ст.. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення і якого саме та притягнення його до відповідальності за його вчинення, а містить лише висновок про накладення стягнення у вигляді штрафу.
Враховуючи неможливість встановити з постанови, що оскаржується, саме в якому правопорушенні було визнано винним позивача, у зв'язку із не зазначенням такої інформації в резолютивній частині постанови, суд не дає оцінку іншим доказам, оскільки це неможливо внаслідок відсутності зазначення норми КУпАП за якою визнано позивача винним або невинним.
Враховуючи зазначені факти, суд дійшов висновку про неправомірність накладення адміністративного стягнення на позивача при відсутності факту визнання його винним в скоєнні конкретного правопорушення з посиланням на відповідну норму КУпАП, оскільки в змісті постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності такого не вказано.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та ухвалення рішення про скасування оскарженої постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з підстав, викладених вище.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд
Позов - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 , N° І/1/637 від 20 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. З статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 коп., а провадження у справі закрити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була у судовому засіданні з моменту отримання копії рішення.
СуддяІ. Ю. Зуб