Справа № 456/3813/25
Провадження № 2/456/1756/2025
Іменем України
/заочне/
30 жовтня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Писарева О. Ю.,
при секретарі Стасів О. Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Підстава позову (позиція позивача): Представник позивача Романенко Михайло Едуардович звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №7821470 від 24.04.2024 у розмірі 33000 грн.; у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.; стягнути із відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 24.04.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (торгова марка «Creditplus») та ОСОБА_1 укладено договір №7821470 про надання споживчого кредиту за власного волевиявлення відповідача, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов кредитного договору, до укладення Договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору. Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» розміщені на Веб-сайті в Мобільному застосунку «CreditPlus». Згідно умов кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки, у розмірі 10000 грн. 27.11.2024 р. між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено Договір факторингу №27.11/24-Ф, відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до Відповідача. Згідно Договору факторингу сума перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 33000 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10000 грн., заборгованість за відсотками становить 18000 грн., заборгованість за комісійними витратами становить 0 грн., заборгованість за пенею становить 5000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак звертаючись до суду з позовом, в позовній заяві просить розглядати справу без участі представника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Позиція відповідача. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, зокрема на 11.09.2025 та 30.10.2025, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду 01.10.2025 з відміткою Укрпошти «вручено 27.09». Крім того, про призначення судового засідання на 11.09.2025 відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 31.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
З договору №7821470 про надання споживчого кредиту від 24.04.2024, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 вбачається, що Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту - 10000,00 грн.; тип кредиту - кредит; строк кредиту -360 днів; періодичність зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка - 1,50% в день /а.с.14-15/.
Із відповіді АТ «Універсал Банк» від 16.09.2025 №БТ/Е-13305 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) Банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . Долученою до відповіді випискою по рахунку підтверджується факт зарахування коштів 24.04.2024 у сумі 10 000,00 грн.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» вбачається, що заборгованість боржника ОСОБА_1 за договором №7821470 від 24.04.2024, станом на 26.11.2024 складає 33 000,00 грн., з яких: основний борг - 10 000,00 грн.; проценти - 18 000,00 грн.; штраф - 5 000,00 грн. /а.с.39-43/.
З договору факторингу №27.11/24-Ф від 27.11.2024 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» вбачається, що Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту /а.с.20-21/.
З витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №27.11/24-Ф від 27.11.2024 вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №7821470 становить 33 000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за тілом, 18 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, сума заборгованості за пенею - 5 000,00 грн. /а.с.12/.
Відповідно до копії платіжної інструкції №10772 від 27.11.2024, ТОВ «Діджи Фінанс» перераховано на рахунок ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кошти в сумі 1730342,80 грн., призначення платежу: оплата, згідно Договору факторингу №27.11/24-Ф від 27.11.2024р. /а.с.38/.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз статей 524-526,533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст.3Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст.639ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Судом встановлено, що 24.04.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір №7821470 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора А2931, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн. (п.1.3. договору) строком на 360 днів (п.1.4. договору), за яким нараховується стандартна процентна ставка 1,50% в день (п.1.5.1. договору).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А2931.
За вказаних обставин, суд вважає, що договір №7821470 про надання споживчого кредиту від 24.04.2024 укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Судом також встановлено, що 27.11.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №27.11/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку №1 до Договору факторингу №27.11/24-Ф від 27.11.2024, де вказано, що заборгованість відповідача становить 33 000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за тілом, 18 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Також сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «АВЕНУС УКРАЇНА».
Згідно п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за даним кредитним договором, який укладений ОСОБА_1 з первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
Судом встановлено, що відповідач належно не виконувала зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, доказів погашення заборгованості як первинному, так і новому кредитору матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, те, що відповідач в судове засідання не з'явився, не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача в частині стягнення суми кредиту та процентів за користування ним, суд приходить до переконання, що позовні вимоги, в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №7821470 від 24.04.2024 року у розмірі 28 000,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками по кредиту 18 000,00 грн., підлягають до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.
При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором №7821470 від 24.04.2024 року, то такий проведений за період з 24.04.2024 по 26.11.2024.
Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 як позичальник звільнена від обов'язку сплати на користь позивача пені за Кредитним договором, оскільки на час укладення та дії Кредитного договору, а також розгляду справи у суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
За наведених обставин, аргументи сторони позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» пені в розмірі 5000,00 грн. суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №7821470 від 24.04.2024 року у розмірі 28 000,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками по кредиту 18 000,00 грн., є підставними і такими, що підлягають до задоволення, а в частині стягнення пені в розмірі 5000,00 грн. - задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем, при поданні даної позовної заяви до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн, який підтверджено платіжною інструкцією №7821470 від 30.05.2025 року.
Відтак,у зв'язку із частковим задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 055,37 грн.
Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем на правову допомогу адвокату.
Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 090,91 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №7821470 від 24.04.2024 у розмірі 28 000 /двадцять вісім тисяч/ грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачений судовий збір в розмірі 2 055 /дві тисячі п'ятдесят п'ять/ грн. 37 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 090 /п'ять тисяч дев'яносто/ грн. 91 коп..
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення виготовлено 30.10.2025.
Головуючий суддя О. Ю. Писарев