Справа № 454/1435/25
(заочне)
14 жовтня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Виконавчий комітет Великомостівської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав та зміна способу стягнення аліментів,
Позивач звернулася в суд із позовом та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також змінити спосіб стягнення аліментів згідно рішення Сокальського районного суду Львівської області №454/1317/13-ц від 06.06.2013р. та надалі стягувати такі в розмірі 1/4 частки від заробітку батька, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Свої вимоги мотивує наступним.
Зазначає, що перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано 10.08.2012 року згідно судового рішення №1321/2151/2012. За час сімейного життя у них народився син ОСОБА_3 , вихованням та доглядом якого вона займається належним чином, забезпечує гідні умови проживання та навчання. Батько не приймає жодної участі у житті сина, не цікавиться ним лише інколи сплачує аліменти, які стягуються в примусовому порядку згідно судового рішення. Однак станом на 01.01.2025 року допустив заборгованість зі сплати аліментів на суму 49451,92грн. та має також штрафні санкції. Таким чином з метою захистів інтересів дитини позивач змушена звернутися до суду з даною позовною заявою про позбавлення батьківських та зміни способу стягнення аліментів.
Позивач та її представник адвокат Семенюк А.В. в судове засідання не прибули, попередньо суду надали заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують повністю, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач в судове засідання повторно не прибув, не повідомив суд про причини неявки, заяв чи клопотань щодо позову суду не надав, хоча належним чином повідомлявся про місце та час судового розгляду справи.
Представник Виконавчий комітет Великомостівської міської ради Львівської області в судове засідання не прибув, суду надано заяву міського голови про розгляд справи у його відсутності.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно заочного рішення Сокальського районного суду Львівської області №1321/2151/2012 від 10.08.2012р.
За час перебування сторін у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно рішення Сокальського районного суду Львівської області №454/1317/13-ц від 06.06.2013р. змінено розмір аліментів які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на сина ОСОБА_3 на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19.10.2011р. та вирішено надалі стягувати в розмірі 450,00грн.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином вказаним вище судовим рішенням був встановлений обов'язок відповідача по сплаті аліментів на утримання свого сина та визначено їх розмір.
Однак через невиконання аліментних зобов'язань позивач зверталася до суду про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, про що видано виконавчий лист 10.02.2014р., копія якого долучена до матеріалів справи.
На виконання рішення суду про стягнення аліментів відкрито виконавче провадження, з розрахунку якого встановлено, що ОСОБА_2 станом на 01.01.2025 року допустив заборгованість на суму 49451,92грн. та має також штрафні санкції.
На даний час прізвище позивачки « ОСОБА_1 », що підтверджено свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 .
Із наданих матеріалів справи судом також встановлено, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_6 проживає у АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягів з реєстру територіальної громади, копією акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
ОСОБА_7 навчається у 9 класі Реклинецького ЗЗСО І-ІІІ ступенів, успішний в основних предметах товариський, спокійний та врівноважений, мама приділяє належну увагу вихованню та навчанню дитини, батько участі у його житі не приймає, що встановлено із Характеристики керівника навчального закладу №4 від 23.01.2025р. та Довідкою №3 від 23.01.2025р.
10.04.2025 року орган опіки та піклування Великомостівської міської ради Львівської області прийняв висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконавчим комітетом Великомостівської міської ради Львівської області прийнято рішення №33 від 10.04.2025р. яким затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню до сина, матеріально його не забезпечує, виховання та навчання не надає, а тому підлягає позбавленню батьківських прав.
Оцінюючи обставин справи суд виходить з того, що на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Конвенція ООН чч. 1, 2 ст. 27 про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Ураховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст.ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.
Отже, виходячи з вище викладеного, вважаю, що позов про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини в частині зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) платника аліментів може бути задоволений, оскільки саме одержувач аліментів наділений правом вибору способу стягнення аліментів.
Положеннями ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1,5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Аліменти, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін, є недостатніми для матеріального утримання їхніх спільних дітей, що ставить їх у скрутне матеріальне становище. Позивач самостійно власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати неповнолітнього сина, а також виконувати всі інші обов'язки покладені на неї законом та необхідні для належного його утримання.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а позов задоволений, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума вартості судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму ВС України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав», ст. ст. 79, 150, 165, 166, 180, 181, 182, 191 СК України, ст.ст.4,5,12,13,76-81,141,206,259,263-265,268,430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються, відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06.06.2013 року у справі №454/1317/13-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 450,00грн. щомісячно, та надалі стягувати аліменти в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) батька, щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп. на користь держави.
Заява про перегляд даного заочного рішення може бути подана відповідачем в суд протягом двадцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Виконавчий комітет Великомостівської міської ради Львівської області ЄДРПОУ 41984350 адреса: м.Великі Мости, вул. Шевченка 6, Шептицького району Львівської області.
Головуючий: Л. Ю. Фарина