Справа № 464/6192/25
пр.№ 2/464/2705/25
заочне
29.10.2025 Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.
секретаря судових засідань Баурової Ю.П.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-
позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля в розмірі 86202,03 гривень, 3% річних в розмірі 1197,38 грн, інфляційні втрати в розмірі 4484,65 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, судових витрат.
Мотивує позов тим, що 25.08.2021 о 14.10 год. по вул.Енергетична, 1 у м.Львові ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Nissan Qashqai» державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та на швидкості зіткнувся з автомобілем «Toyota Corolla» НОМЕР_2 , який по інерції здійснив зіткнення автомобілем «Skoda Fabia» НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 , а належить ОСОБА_2 , чим порушив п.2.3б, п.13.1 ПДР України.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі 159/5141/21 ОСОБА_3 визнаний винний за ст.124 КУПАП, притягнутий до адміністративної відповідальності. Постанова не оскаржена, набрала законної сили. Транспортний засіб, яким керував відповідач, застраховано згідно з полісом № АС/5455385 у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія». На підставі заяви позивач отримала страхову виплату в розмірі 20023,67 грн, а від відповідача надійшли на картку позивача кошти - франшиза в розмірі 1500 грн. Відповідно до наряду-замовлення № ЛВ002643 від 02.09.2021 позивач оплатила ФОП ОСОБА_5 рахунок в сумі 945 грн за діагностику пошкоджень. В подальшому позивач звернулась до ТОВ «Автомобільний дім «Галич-Авто» з метою проведення ремонту належного їй автомобіля. Згідно акту виконаних робіт № Га-К-000000000008314 від 20.04.2023, наданого ТОВ «Автомобільний дім «Галич-Авто», вартість робіт з відновлення автомобіля, враховуючи запасні частини, деталі та матеріали, які були використані в процесі виконання робіт, склала 107725,70 грн, які 20.04.2025 нею сплачені на рахунок товариства. Оскільки розмір страхового відшкодування позивача не влаштував, тому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду як різницю між виплаченими страховими коштами, франшизою та фактично витраченими нею на ремонт автомобіля, 3% річних, інфляційні втрати, моральну шкоду та понесені судові витрати.
Ухвалою від 11.09.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання.
Представник позивач - адвокат Репак В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач у судові засідання повторно не з'явився, належно повідомлявся про день та час судового розгляду, про причини неявки не повідомив, відзив у визначений судом строк не подав.
Суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.
Заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що 25.08.2021 о 14.10 год. по вул.Енергетична, 1 у м.Львові ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та на швидкості зіткнувся з автомобілем «Toyota Corolla» НОМЕР_2 , який по інерції здійснив зіткнення автомобілем «Skoda Fabia» НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 , а належить ОСОБА_2 , чим порушив п.2.3б, п.13.1 ПДР України.
З'ясовано, що постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі 159/5141/21 ОСОБА_3 визнаний винний за ст.124 КУПАП, притягнутий до адміністративної відповідальності (а.с.10). Постанова не оскаржена, набрала законної сили.
Транспортний засіб, яким керував відповідач, застраховано згідно з полісом № АС/5455385 у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія». На підставі заяви позивач отримала страхову виплату в розмірі 20023,67 грн, а від відповідача надійшли на картку позивача кошти (франшиза) в розмірі 1500 грн (а.с.11).
Розмір позовних вимог позивач обґрунтувала актом виконаних робіт № Га-К-000000000008314 від 20.04.2023, наданого ТОВ «Автомобільний дім «Галич-Авто», з якого вбачається, що вартість робіт з відновлення автомобіля, враховуючи запасні частини, деталі та матеріали, які були використані в процесі виконання робіт, склала 107725,70 грн, які 20.04.2025 нею сплачені на рахунок товариства (а.с.12,13)
Позивач намагалась в досудовому порядку врегулювати з відповідачем питання відшкодування заподіяної їй шкоди, направила на адресу проживання відповідача відповідну вимогу, однак така залишилась без реагування (а.с.16-18,19,20).
Частинами першою, п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
20 січня 2016 року Верховний суд України у справі №6-2808цс15 дійшов висновку:
«За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання, утримання ТЗ), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення відшкодування свого права:
а)шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди,
б)шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування,
в)шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1192 ЦК України підстав (судова практика судової палати у цивільних справах Верховного суду України, справа №6-954цс16)».
Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 11.12.2019 у справі 522/15636/16-ц, суд дійшов висновку, що: «Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Враховуючи викладене, правильним є висновок суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування».
Аналогічною є позиція Верховного Суду, висловлена у чисельних інших постановах, зокрема, у справах № 227/2996/16-ц від 11.12.2019; № 668/7779/15-ц від 25.11.2019; № 761/41395/16-ц від 25.11.2019; № 522/1597/15-ц від 31.10.2019; № 753/4696/16-ц від 30.10.2019; № 489/1356/16-ц від 17.10.2019; № 369/6204/16-ц від 15.10.2019; № 165/766/15-ц від 02.10.2019; № 235/4338/16-ц від 02.10.2019; № 465/1055/15-ц від 04.09.2019; № 362/5422/15-ц від 20.06.2019; № 761/14285/16-ц від 22.04.2019; № 753/286/16 від 11.04.2019; № 591/3152/16-ц від 25.03.2019; № 645/3746/16-ц від 07.02.2019; № 750/6218/16-ц від 23.01.2019; № 676/518/17 від 22.01.2019.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Надані позивачем документи про здійснення ремонту в ТОВ «Автомобільний дім «Галич-Авто» суд вважає належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують факт здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача, прийняття вартості та переліку таких робіт стороною позивача. У даній справі перелік відновлювальних робіт зазначено у Акті виконаних робіт.
З огляду на наведені вище доводи, суд вважає, що позовна вимога про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою за мінусом франшизи (107725,70 грн - 20023,67 грн - 1500 грн) в розмірі 86202,03 грн підлягає до задоволення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу норм ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що у вказаній статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї етапі поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Отже, беручи до уваги наведене, та те, що вимога про відшкодування шкоди відповідачу скеровано і ним отримано 05.02.2025, є правові підстави нарахування на суму завданої шкоди інфляційних втрат, а також трьох процентів річних. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість, що складається з інфляційних витрат у розмірі 4484,65 грн, 3 % річних в розмірі 1197,38 грн за період з 13 лютого 2025 року по 31 липня 2025 року.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то така підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Враховуючи обставини справи, на переконання суду, позивач зазнала моральної шкоди, яка полягала у пошкодженні її власного автомобіля. Разом з тим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди слід зменшити до 1000 грн і цей розмір слід стягнути з винуватця ДТП, відповідача ОСОБА_3 . При цьому, суд зауважує, що моральна шкода відшкодовується не з метою збагачення, а носить лише оціночний компенсаційних характер завданим фізичним та психологічним стражданням.
Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (91,16%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1104,08 грн.
При стягненні з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та адвокатом Репак В.В. 01.09.2025 укладено договір про надання правової допомоги, також адвокатом додано ордер, рахунок № 1 за правничі послуги, акт прийому-передачі правничих послуг.
З урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, пояснень та значимості таких дій у справі, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, а також того, що у зв'язку з неявкою відповідача, адвокатом не вчинялись інші процесуальні дії (подання заперечення на можливий відзив, письмові пояснення), суд дійшов висновку, що вартість фактично наданих для позивача послуг у вигляді професійної правової (правничої) допомоги складає суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі 4000 грн.
На підставі ст. 22, 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 280-289,354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 86202,03 грн, 3% річних в розмірі 1197,38 грн, інфляційні витрати в розмірі 4484,65 грн, моральну шкоду в розмірі 1000 грн, а всього - 92884 (дев'яносто дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 06 коп.; судові витрати в розмірі 1104,08 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 31.10.2025.
Суддя О.Ю.Горбань