Справа № 462/2903/25
провадження 1-кп/462/404/25
28 жовтня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 , представників потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_7 , захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27-ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ст. 138, ч.2 ст.140 КК України,
На розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023141390001207 від 17.12.2023 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27-ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ст.138, ч.2 ст.140 КК України.
28 жовтня 2025 року захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 подала клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов'язання, або у випадку відмови у задоволенні цього клопотання надати ОСОБА_7 можливість залишати житлове приміщення у випадку оголошення сигналу «Повітряна тривога» для прослідування до найближчого укриття та повертатися до місця проживання після припинення існування загрози; залишати житлове приміщення для конфіденційних зустрічей з захисниками; залишати житлове приміщення у випадку необхідності отримання медичної допомоги в умовах медичного закладу; залишати житлове приміщення у випадку необхідності справляння побутових потреб щодо особистого догляду, придбання товарів першої необхідності та продуктів. В обґрунтування даного клопотання покликається на те, що ОСОБА_7 до 26.09.2025 несла військову службу та перебувала не формально при штабі чи ТЦК СП, а безпосередньо в зоні бойових дій, виконуючи свої обов'язки у складі підрозділу медичної евакуації інших військовослужбовців. Проте після обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, остання перестала отримувати будь-яке грошове забезпечення, на утриманні не перебуває, соціальних виплат не отримує, однак вона позбавлена можливості забезпечити собі достатній рівень життя. Зазначає, що відсутні об'єктивні обставини, які підтверджували необхідність продовження такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт. Події, інкриміновані ОСОБА_7 , пов'язані зі смертю дитини у лікувальному закладі, та мають певний суспільний розголос у місті. Під час судових засідань постійно присутні представники ЗМІ, які публічно коментують хід судового процесу. Окрім цього, ОСОБА_7 двічі обирались запобіжні заходи, які закінчувались із спливом строку дії ухвал, при цьому ОСОБА_7 не порушувались обов'язки покладені на неї ухвалами про обрання запобіжного заходу. ОСОБА_7 раніше не судима, характеризується виключно позитивно та має сталу громадянську позицію. За наведеного просила задовольнити таке клопотання.
У судовому засіданні ОСОБА_7 та її захисники клопотання про зміну запобіжного заходу підтримали, просили таке задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні щодо задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу заперечив у повному обсязі. Зазначив, що ризики, які існували на момент обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу продовжують існувати, не змінились і не зменшились. Стороною захисту жодним чином не обґрунтовано необхідність зміни запобіжного заходу, а також не наведено обставин, які не дають можливості щодо продовження перебування ОСОБА_7 під домашнім арештом. Просив відмовити у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Потерпілий та представники потерпілих у судовому засіданні підтримали думку прокурора. Зазначили, що до клопотання про зміну запобіжного заходу не долучено жодних доказів, які давали б суду підстави для зміни запобіжного заходу, як і не наведено переконливих аргументів для задоволення такого клопотання. Просили відмовити у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 .
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, випливає зі змісту ст. 331 КПК України.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.2 ст.331 КПК України).
Згідно ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
В контексті статей 131,132 КПК України запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст.177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.
Судом встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.09.2025 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, судом враховано, що за час перебування обвинувального акту у суді ОСОБА_7 , відносно якої було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначену пору доби, знаючи, що обвинувальний акт відносно неї скерований до суду, добровільно призвалася на військову службу під час мобілізації, при цьому не повідомила військову частину про те, що відносно неї триває кримінальне провадження, та взято до уваги значний суспільний інтерес до розгляду даного кримінального провадження, позицію потерпілих, які втратили п'ятирічного сина, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27-ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ст.138, ч.2 ст.140 КК України, та доведеність прокурором, що ризики передбачені ч.1ст.177 КПК і надалі продовжують існувати. Відтак, суд прийшов до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є тим запобіжним заходом, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої та може запобігти ризикам, передбаченим ч.1ст.177 КПК, так як застосування більш м'яких запобіжних заходів свідчило про неможливість запобігання цим ризикам, оскільки незважаючи на існування таких ОСОБА_7 в судові засідання не прибувала.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби; домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання підвищує ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитись від суду/слідства.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, суду не надано і на даному етапі судом не встановлено.
При цьому доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, не спростовує вищенаведених висновків, а сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення свідчать про наявність в її діях інкримінованого кримінального правопорушення.
Суду не надано жодних доказів, що виключають можливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
На підставі наведеного, суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому клопотання про зміну запобіжного заходу до задоволення не підлягає.
Наведені дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, проходила військову службу, відсутність міцних соціальних зв'язків не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під цілодобовим домашнім арештом.
Однак, враховуючи, що на території України діє правовий режим воєнного стану, ОСОБА_7 необхідно дозволити перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом на даному етапі не встановлено, а наведені стороною захисту аргументи, сімейний стан та стан здоров'я обвинуваченої не виключають можливості застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під цілодобовим домашнім арештом.
На підставі наведеного, суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому клопотання про зміну запобіжного заходу до задоволення не підлягає, однак слід змінити спосіб виконання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме змінивши обов'язок не покидати свого житла цілодобово на не залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово без дозволу прокурора або суду за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 201, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання задовольнити частково.
Змінити спосіб виконання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме покласти на обвинувачену ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: не залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово без дозволу прокурора або суду за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги;прибувати на перший виклик Залізничного районного суду м.Львова за адресою: м. Львів, вул.С.Бандери, 3; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/роботи; залишити на зберіганні відповідних органів державної влади паспорти (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали до 26 листопада 2025 року включно.
Ухвалу для виконання направити до ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області (м. Львів, вул.Романчука, 18).
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуальних прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та ОСОБА_11 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: