Справа №461/7430/25
31 жовтня 2025 року м. Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,
представника позивача Коцай Г.Л.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за адміністративним позовом
ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ),
в інтересах якого діє адвокат Коцай Ганна Любомирівна
(79000, м. Львів, вул. Кавалеридзе, 5/48; ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
до
Львівської митниці Державної митної служби
(79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343)
про скасування постанови
встановив:
Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Адвокат Коцай Г.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Львівської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил, згідно якого просить поновити позивачу строк на звернення із позовною заявою, а також змінити п. 2 постанови Львівської митниці від 19.08.2025 року у справі про порушення митних правил №1066/UA209000/2025, в частині стягнення штрафу та застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, виходячи з суми яка була фактично сплачена останнім за Фризер для приготування м'якого морозива вживаний TM TAYLOR з маркуванням PART NUMBER C70858FWCX модель C708-58, а саме 150 євро, тобто в розмірі 2183, 38 грн.
В обґрунтування позову покликається на те, що вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою. Так, посилаючись на положення наведених у позовні заяві нормативних актів та судову практику, позивач зазначає, що 19 серпня 2025 року Львівської митницею, в особі заступника начальника Львівської митниці Хомутянського В.В., було винесено постанову у справі про порушення митних правил №1066/UA209000/2025, згідно якої громадянина ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30% вартості товарів на суму 52088,63 грн та стягнуто 601,21 грн - витрат за зберігання товару на складі митниці, постановлено повернути вилучений тимчасово товар.
Як вбачається з даного протоколу, 17.07.2025 року близько 16 години 49 хвилин ОСОБА_1 на автомобілі марки Mercedes Benz PH НОМЕР_2 прямував з Республіки Польща в Україну в якості водія, з приватної поїздки, через МАПП «Шегині» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контроля смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим свої діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
В ході проведення візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра, що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковану норму поміщення через митний кордон України.
Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час огляду автомобіля було виявлено товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме фризер для приготування м'якого морозива вживаний TM TAYLOR з маркуванням PART NUMBER C70858FWCX модель C708-58 - вагою 170 кг.
25.07.2025 року складено висновок Львівського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №1420003400-0609, згідно якого вартість виявлених товарів становить 173628,77 грн.
При складання протоколу ОСОБА_1 пояснював працівникам Львівської митниці, що вказаний товар ним було придбано у Німеччині у місті Мюнхен в приватної особи, як не працюючий, за ціною 150 євро, та було показано переписку у телефоні щодо резервації товару та його придбання через сайт www.kleinanzeigen.de.
З невідомих позивачу причин митним органом вказане заперечення не було взято до уваги.
Зазначає, що фактично експертом митного органу було проведено маркетингове дослідження та порівняльний аналіз ціни на території України у Інтернет магазинах, у той час як згідно пояснень ОСОБА_1 , зазначений товар ним було придбано у Німеччині. Окрім того, митним органом не перевірявся стан вилученого товару - працездатний чи ні, в той час як продавець зазначив, що вилучений фрезер для морозива не працює.
Вважає, що вартість переміщуваного через митний кордон товару ОСОБА_1 становить 150 євро, що в перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на 17.07.2025 складає 7277,96 грн.
Копію постанови Львівської митниці у справі про порушення митних правил №1066/UA209000/2025 від 19.08.2025 року була надіслана на адресу ОСОБА_1 лише 21.08.2025 року, а отримано 27.08.2025 року. Відтак, позивач не мав можливості оскаржити документ у встановлені терміни. Таким чином, строк оскарження постанови не є пропущеним.
На підставі вищенаведеного, представник позивача просить заявлені вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 10.09.2025 позивачу поновлено десятиденний строк оскарження постанови у справі про порушення митних правил №1066/UA20900/2025 від 19.08.2025 року та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.
15.09.2025 року від представника відповідача - Лубоцького Б.І. надійшов відзив на позовну заяву. Згідно відзиву, представник відповідача, посилаючись на положення чинного законодавства, зокрема Митного кодексу України, стверджує, що 17 липня 2025 року близько 16 години 49 хвилин гр. України ОСОБА_1 на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 прямував з Республіки Польща в Україну в якості водія, з приватної поїздки, через МАПП «Шегині" Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Під час виконання митних формальностей та митного контролю, було виявлено товари, які, відповідно до ст. 374 Митного кодексу України, перевищували неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме фризер для приготування м'якого морозива вживаний ТМ «TAYLOR» з маркуванням PART NUMBER C70858FWCX, модель C708-58, вагою 170 кг.
Даний товар переміщувався без приховування в салоні та багажному відділенні автомобіля.
Враховуючи наведене, вищевказаний товар, згідно протоколу про порушення митних правил було тимчасово вилучено.
Згідно висновку спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 1420003400-0609 від 25.07.2025 вартість тимчасово вилучених предметів у справі про порушення митних правил № 1066/UA209000/2025 від 17.07.2025 становить 173 628,77 грн.
У своїх поясненнях, в бланку протоколу громадянин, зазначив, що зі змістом протоколу та можливістю укладання мирової угоди ознайомлений. Про розгляд справи 19.08.25 час та місце розгляду ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис в бланку протоколу.
Разом з тим, до митного органу від гр. ОСОБА_1 на підписання мирової угоди про припинення провадження у справі про порушення митних правил № 1066/UA209000/2025 шляхом компромісу, заяв, клопотань не надходило.
Вказує, що як зазначено безпосередньо у висновку митної лабораторії маркетингові дослідження проведено лише на підставі наявного маркування на товарах без Їх безпосереднього огляду та оцінки, а загальна вартість предметів дослідження, визначена з використанням порівняльного підходу, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного товару з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та досліджуваним об'єктом. При визначенні ринкової вартості об'єкта експертизи враховано наявне маркування на товарі, а також цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичного/ подібного товару , наявну в мережі Інтернет. Так, ринкова вартість фризера для приготування м'якого морозива з ознаками використання, торгової марки «TAYLOR», моделі «С708-58», зазначеної у постанові про призначення експертизи від 22.07.2025 у справі про порушення митних правил № 1066/UA209000/2025, станом на 17.07.2025, становить 173 628,77 грн.
Вказує, що повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ.
Вважає помилковими покликання адвоката на відсутність доказів щодо повідомлення експерта про кримінальну відповідальність, адже нормами ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
З огляду на те, що в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці не надано будь-яких документів щодо вартості на переміщуваний товар, в порядку ст. 516 МК України, у справі було призначено експертизу та на підставі ст. 515 МК України експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України було встановлено вартість предметів правопорушення. Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи у справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач, в особі уповноваженого представника, вважає, що позивачем ні до суду, як додаток до позовної заяви, ні до митниці під час винесення постанови в справі про порушення митних правил, не було надано будь-яких доказів щодо непричетності гр. ОСОБА_1 до дій, спрямованих на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.
Відтак, відповідач стверджує, що постановою Львівської митниці від 19.08.2025 року правомірно притягнуто гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а тому просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
20.10.2024 представник позивача в судовому засіданні надала додаткові пояснення до позовної заяви, згідно яких повторно наголошує на тому, що для цілей оподаткування товарів, які переміщуються через митний кордон України застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, як містять відомості щодо вартості таких товарів. Додатково гр. ОСОБА_1 отримано рахунок, який підтверджує вартість вилученого товару за ціною 150 євро. Вважає, що використання українських сайтів при визначенні митної вартості товарів є недопустимим, оскільки ціни на зазначених сайтах наведено вже із врахуванням податків сплачених імпортерами при ввезенні товарів на митну територію України, окрім того митним органом не перевірявся стан вилученого товару, в той час як продавець зазначив, що вилучений фризер для морозива не працює.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала з підстав викладених у позові та письмових поясненнях.
Представник відповідача в процесі провадження у справі доводи наведені у відзиві підтримав та просив відмовити у задоволенні позову.
Неявка будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, у тому числі того, який є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст. 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з'явились у судове засідання, враховуючи також те, що перешкод для розгляду справи не встановлено.
Крім того, суд враховує положення ст. 205 КАС України, відповідно до яких неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
При цьому, суд також виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» покладено на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлено, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.
Судом встановлено, що 19.08.2025 року заступником начальника Львівської митниці Хомутянським В.В. винесено постанову в справі про порушення митних правил №1066/UA209000/2025 щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 471 МУ України.
Згідно даної постанови, громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України. На громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів на суму 52 088,63 грн. Товар, тимчасово вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №1066/UA209000/2025 від 17.07.2025 року, вирішено повернути гр. ОСОБА_1 . Стягнуто з гр. ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці в сумі 601,21 гривень.
Оцінюючи доводи сторін та наявні у матеріалах справи доказів, суд враховує наступне.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже, ніким з учасників процесу не оспорюються обставини справи наведені у оскаржуваній постанові в частині перевезення та виявлення товару, його кількості, найменування, способу перетину митного кордону, а також особи яка цей товар перевозила.
Так, позивач визнає, що 17 липня 2025 року близько 16 години 49 хвилин гр. України ОСОБА_1 на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 прямував з Республіки Польща в Україну в якості водія, з приватної поїздки, через МАПП «Шегині" Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Під час виконання митних формальностей та митного контролю, було виявлено товари, а саме фризер для приготування м'якого морозива вживаний ТМ «TAYLOR» з маркуванням PART NUMBER C70858FWCX, модель C708-58 - вагою 170 кг.
Вказаний товар переміщувався без приховування в салоні і багажному відділенні автомобіля.
Отже, позивач фактично не заперечує факт вчинення порушення митних правил, але не погоджується з розміром стягнення.
Згідно ч. 2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки - зміну чи припинення правовідносин.
Предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розгляд протоколів про порушення митних правил та прийняття компетентними органами за ними рішень мають повністю підкорюватись вимогам законності. Такий висновок випливає з проголошеної у ст.8 Конституції України дії принципу верховенства права, до змісту якого входить обов'язок органів публічної влади діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Ці органи не повинні діяти свавільно.
У частині першій ст. 466 МК України зазначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст.486 МК України).
Відповідно до ст. 489 цього Кодексу, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється Митним кодексом України.
Частиною 2 статті 471 МКУ встановлено відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Вчинення даного правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, чого не заперечують учасники процесу (сторони), відповідач, визначаючи розмір стягнення, виходив із вартості товарів визначених висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 25.07.2023 № 1420003400-0609, згідно якого було встановлено ринкову вартість товару у сумі 173628,77 грн. Отже, розмір штрафу визначено виходячи із частки 30 відсотків від 173628,77 грн.
Оцінюючи доводи учасників процесу щодо вартості товарів визначеної митним органом, а також наявності чи відсутності у діях позивача складу інкримінованого правопорушення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Частиною 4 ст. 366 МК України визначено, що громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою;
Нормами ч.5 ст.366 МК України визначено, що початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор"), є декларуванням шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Відповідно до норм ч.6 ст. 366 МК України, громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 374 МК України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Нормами ч. 4 ст.374 МК України встановлено, що товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
Таким чином, з наданих суду доказів, у тому числі матеріалів справи про порушення митних правил, які долучені до відзиву та досліджені судом безпосередньо у судовому засіданні, встановлено, що гр. ОСОБА_1 не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»). Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) ч. 2 ст. 471 МК України.
Щодо доводів учасників процесу стосовно визначення розміру штрафу та підстав для призначення експертного дослідження під час провадження у митному органі, суд виходить з наступного.
Нормами ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.
Згідно ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України, експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
При цьому, у вказаному випадку позивачем не ставиться питання переплати або недоплати за товар, або, до прикладу, питання придбання товару неналежної якості, що притаманно відносинам між покупцем і продавцем, а не покупцем і митним органом, а отже позивачу немає необхідності встановлювати вартість товару, будучи обізнаним про ціну, яка за нього виплачена.
Як наведено вище, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 495 МКУ, посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 255 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
Положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є втіленням спеціально-дозвільного (імперативного) типу правового регулювання згідно з яким «Заборонено все, що прямо не вказано у законі».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Водночас, оцінюючи доводи представника відповідача, наведені у відзиві, щодо підстав та порядку призначення експертного дослідження, суд підкреслює, що він не ставить під сумнів повноваження митного органу на проведення і призначення відповідного дослідження, оскільки така експертиза, відповідно до ст. 515 МК України, не є судовою експертизою.
У цьому випадку предметом дослідження є саме об'єктивність відповідного висновку.
Разом з тим, у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження та не спростовані такі обставини, а також доводи сторони позивача.
Згідно ч. 5, 6 ст. 515 МКУ, висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обґрунтування такої незгоди. У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).
Водночас, суд не може залишити поза увагою такі обставини, які безпосередньо впливають на об'єктивність висновку експерта.
Відповідно до змісту наведеного висновку експерта, при визначенні вартості об'єктів експертизи враховано наявне маркування на товарі, а також цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичного товару, наявну у мережі Інтернет. Отже, було встановлено загальну вартість ввезеного товару у розмірі 173628,77 грн.
Як вбачається зі списку використаних джерел цінової інформації, зазначеної у висновку №1420003400-0609 від 25.07.2025, митним органом бралась інформація з таких ресурсів: olx.ua, zakupka.com, prom.ua/, тобто ресурсів які здійснюють продаж на території України.
Суд погоджується з доводами позивача про необ'єктивність вказаного висновку, які не були належним чином спростовані у ході розгляду справи відповідачем, з огляду на те, що ціни на зазначених сайтах наведено уже з урахуванням податків сплачених імпортерами при ввезенні товарів на митну територію України (у т. ч. мито та ПДВ -20%). Фактично експертом митного органу було проведено маркетингове дослідження та порівняльний аналіз ціни на території України у Інтернет магазинах, у той час як, згідно з поясненнями ОСОБА_1 , зазначений товар він придбав у Німеччині та зазначений товар є не працюючим. Більше того, очевидним є те, що експерту з матеріалів справи було відомо, що товар ввозився на територію України.
Наведені веб-сайти оглянуті експертом та описані у висновку. Обставин, які ставлять під сумнів позицію позивача щодо змісту цих сайтів у судовому засіданні не встановлено.
Також, ринкова вартість товару, що переміщувався позивачем через митний кордон України встановлена експертом лише на підставі припущень щодо відсутності будь -яких прихованих факторів, що впливають на вартість досліджуваного об'єкту (арк. 3 Висновку).
При цьому слід відзначити, що наведене обґрунтування та доводи зазначені позивачем безпосередньо у позовній заяві, а отже у сторони відповідача було цілком достатньо часу та процесуальних можливостей спростувати зазначені доводи опонента.
Окрім того, сам експерт у висновку вказує наступну фразу: «При визначенні ринкової вартості об'єкта експертизи враховане наявне маркування на товарі, а також цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичного/подібного товару, наяву в мережі Інтернет.»
У процедурі притягнення до відповідальності за порушення ч.2 ст.471 МК України важливою складовою призначення стягнення у вигляді сплати штрафу є ціна товару. Саме визначення дійсної вартості вилучених у ОСОБА_1 товару, має важливе значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
У ході судового розгляду позивач надав суду пропозицію щодо продажу такого товару з сайту www.kleinanzeigen.de, копію переписки щодо придбання такого товару з продавцем та рахунок від ОСОБА_2 про придбання морозивниці для м'якого морозива Taylor C708 за ціною 150 євро, що станом на день ввезення товару на митну територію України (17.07.2025) становило 7277 гривень 96 копійок, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17.07.2025 - 1 євро = 48,5197 грн. Наведені документи засвідчено відповідним перекладом.
Разом з тим, такі документи не було подані митному органу при розгляді протоколу та долучених до нього матеріалів.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Наведене твердження відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 337/3389/16-а.
Оскаржувана постанова безпосередньо стосується позивача та покладає на нього обов'язок сплатити штраф, а відтак має безпосереднє відношення до реалізації його прав та інтересів.
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.
Так, вартість вилученого товару має значення як для кваліфікації дій ОСОБА_1 , так і для визначення розміру адміністративного стягнення, у випадку доведеності наявності складу правопорушення.
У даному випадку в оскаржуваній постанові жодним чином не відображено позицію ОСОБА_1 , хоча останній наголошує, що при проведенні митного огляду повідомляв представників відповідача про фактичну вартість товару та його стан. Отже, оскаржуване рішення не відповідає вимогам вмотивованості.
Як наведено вище, суд не ставить під сумнів наявність у митного органу повноважень проводити дослідження за встановленою процедурою для визначення вартості товару. Разом з тим, очевидним є те, що наведені вище обставини встановлені під час розгляду справи ставлять під сумнів висновок експертизи, яка прямо вплинули на визначений митним органом розмір штрафу.
Отже, митний орган наділений відповідними механізмами для визначення належної вартості товару, з врахуванням доводів наведених судом вище та фактичних обставин справи встановлених судом, в тому числі поданих сторонами доказів.
Вказані дії можна виконати при новому розгляді справи уповноваженим суб'єктом.
Як вказано вище, відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову доцільно скасувати із направленням відповідачу справи на новий розгляд, під час якого слід встановити належну вартість вилученого предмету ПМП з урахуванням встановлених відомостей.
При цьому суд також враховує, що згідно ч. 1 ст. 467 МКУ, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Відтак, строки накладення адміністративного стягнення у цій справі ще не минули.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, у відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Керуючись 9, 244-246, 286 КАС України,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівської митниці від 19 серпня 2025 року у справі про порушення митних правил №1066/UA20900/2025 року якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 52088,63 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил передбачене ч. 2 ст. 471 МК України по факту обставин, викладених у протоколі про порушення митних правил №1066/UA20900/2025 від 17.07.2025 року повернути Львівській митниці Державної митної служби на новий розгляд.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ),
представник позивача - Коцай Ганна Любомирівна
(79000, м. Львів, вул. Кавалеридзе, 5/48; ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ),
відповідач - Львівська митниця Державної митної служби України
(79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ: 43971343)
представник відповідача - Лубоцький Богдан Ігорович
(79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1)
Повний текст судового рішення складений 31.10.2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький