Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/75/25
Провадження №: 1-кп/332/319/25
30 жовтня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконіференції у залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2024 за № 12024082030000747, у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшилися і не перестали існувати, термін перебування під вартою обвинуваченого закінчується 10.11.2025, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу. Також прокурор просив не визначати обвинуваченому розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що не має наміру переховуватися від суду, свідки вже допитані у судовому засіданні, тому до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Захисник адвокат ОСОБА_5 також зазначив, що відсутні ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . Просив застосувати у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, вважаючи, що даний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Потерпіла у судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень ст. ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Суд, який розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_4 перебуває у статусі обвинуваченого, суд окремо не оцінює наявність цієї підстави.
Положеннями ст. 199 КПК України визначений порядок продовження строку тримання під вартою.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд враховує таке.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у пунктах 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків.
Суд вважає, що ризик переховування від суду на теперішній час не зменшився та продовжує існувати.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке законодавцем віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання від 7 до 15 років позбавлення волі. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений може переховуватися від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1. ст. 177 КПК України.
Разом з тим, оскільки на даний час усі свідки сторони обвинувачення допитані судом, а від допиту одного зі свідків сторона обвинувачення відмовилася, то суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному перестав існувати.
Суд також враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас, як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Суд вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Враховуючи наявні дані про особу обвинуваченого, суд вважає виправданим саме такий обраний запобіжний захід, оскільки обставини інкримінованого кримінального правопорушення, норми діючого кримінального процесуального законодавства та наявні ризики дають підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.
Вказані обставини, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, дають достатні підстави вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно з пред'явленим обвинуваченням є насильницьким, суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистих свобод, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім цього, в ході розгляду клопотання прокурора стороною захисту не надано, а судом не встановлено обставин, що обвинувачений за станом здоров'я не може перебувати в умовах слідчого ізолятора.
Запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що узгоджується з позицією ЄСПЛ у справі “Самойлович проти України» від 16 травня 2013 року.
Разом з тим, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Прокурор з посиланням на дану норму права просив не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 .
Суд зазначає, що ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2025 ОСОБА_4 визначений альтернативний захід у виді застави у розмірі 200 (двохсот) розмірів) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600,00 грн. Ухвалами суду від 05.03.2025, 16.04.2025, 06.06.2025, 23.07.2025, 12.09.2025 зазначений розмір застави залишений без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 альтернативний захід у виді застави без зміни раніше визначеного його розміру у 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3028 гривень), що складає 605 600,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого є таким, що підлягає частковому задоволенню, а отже вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів, з визначенням розміру застави із покладенням обов'язків в разі сплати суми застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 199, 331, 376 КПК України,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто по 28 грудня 2025 року включно, з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Розмір альтернативного заходу у виді застави залишити у визначеному раніше розмірі - 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600,00 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA9282017203565289002015001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, в призначенні платежу обов'язково зазначати інформацію про ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, у якому обрано запобіжний захід.
У разі внесення застави строком на 2 (два) місяці покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до прокурора або суду без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня оголошення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 31 жовтня 2025 року о 09 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1