31.10.2025
Справа № 331/6310/25
Провадження № 1-кп/331/743/2025
підготовчого судового засідання
31 жовтня 2025 р. м.Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082020000690 від 04.08.2025 р., за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України,
До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшло кримінальне провадження з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України.
Кримінальне провадження підсудне Олександрівському районному суду міста Запоріжжя, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення прокурору відсутні.
Підстави для закриття та зупинення кримінального провадження відсутні.
Прокурор вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для закриття або зупинення провадження в справі відсутні, кримінальне провадження підсудне Олександрівському районному суду міста Запоріжжя та наявні всі підстави для призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Інші учасники кримінального провадження, кожен окремо, вважають за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання щодо продовження
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Захисник - адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 проти клопотання прокурора не
заперечували.
Вирішуючи питання доцільності продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді
тримання під вартою, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного
місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан
підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч.2 ст.183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_5 належить до цього переліку, як раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п.5 ч.2 цієї статті).
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, вчиненого в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі, обвинувачений був раніше неодноразово засудженим а тому суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та не зникли.
На думку суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності вини кожного з обвинувачених, вони можуть вдатись до спроб переховуватися від суду, та без перешкод залишити будь-яке місце проживання, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Санкцією ст.111 ч.2 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Також, суд зазначає, що в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах СІЗО.
За таких обставин, враховуючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України, суд приходить до висновку, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, наявність ризиків, зазначених вище, дає всі підстави для продовження відносно ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 ст.182 КПК України передбачено щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Таким чином, продовжуючи застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.
При цьому, суд враховує, що інкримінований ОСОБА_5 злочин, є тяжким, корисливим, та вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 50 (п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, оскільки, внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави для покладення на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з місця проживання (м. Запоріжжя) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
Таким чином, з огляду на викладене, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків необхідно продовжити щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Інших клопотань заявлено не було.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд
Прийняти до розгляду Олександрівським районним судом міста Запоріжжя обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082020000690 від 04.08.2025 р., за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за ст.185 ч.4 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя на 11 листопада 2025 року о 10 год. 30 хв.
Судовий розгляд проводити суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників процесу.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 29 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_5 та надіслати до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Реквізити для внесення застави - отримувач ТУ ДСА України в Запорізькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26316700, рахунок отримувача №UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172.
Призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_5 по справі № 331/6310/25 (провадження 1-кс/331/743/2025) Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, строком на 2 (два) місяці, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з місця проживання (м. Запоріжжя) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1