Справа 127/34196/25
Провадження 1-кс/127/13308/25
30 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020040000695 внесеного до ЄРДР 26.10.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, Харківської області, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020040000695 внесеного до ЄРДР 26.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваної ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_4 , будучи обізнана у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України від 26.07.2025 р. № 478/2025, строк дії воєнного стану продовжено в Україні з 05 год 30 хв. 07.08.2025 строком на 90 діб, вчинила умисний корисливий злочин за наступних обставин. ОСОБА_7
Так, ОСОБА_4 26.10.2025 року близько 09:30 години, разом з малолітньою ОСОБА_8 , перебували поблизу квартири АДРЕСА_2 , де у останніх виник єдиний злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.
Далі, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , підійшли та постукали у вхідні двері квартири АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_10 . Після того, як ОСОБА_10 відкрила вхідні двері ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , з метою жебрацтва попрохали ОСОБА_10 , надати їм продукти харчування, на що остання погодилась та дозволила їм пройти до квартири, а саме на кухню.
В подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зайшли до квартири АДРЕСА_2 .
Після цього, ОСОБА_9 , скориставшись тим, що ОСОБА_4 , відвертає увагу ОСОБА_10 , зайшла до вітальної кімнати та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно, умисно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, підійшовши до дерев'яного комоду, відкрила верхню шухляду де помітила тканеву сумочку із цінними речами.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , здійснила крадіжку грошових коштів на загальну суму 10 тисяч гривень, 500 доларів США, три коронки з металу жовтого кольору, обручальне кільце із орнаментом із металу жовтого кольору, ланцюг з кулончиком із металу жовтого кольору, сережки з металу жовтого кольору та камнем червоного кольору, після чого разом із ОСОБА_9 направились до виходу з квартири. Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з місця злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали потерпілій ОСОБА_10 майнової шкоди.
На підставі здобутих доказів 29.10.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харків, громадянку України, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судиму за ч. 4 ст. 185 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:
- Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11
- Протоколом огляду місця події від 26.10.2025.
- Протоколами допитів свідка ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 28.10.2025.
- Протоколами пред'явлення особи для впізання за фотознімками.
- Протоколом затримання від 28.10.2025.
- Повідомленням про підозру.
- Іншими матеріалами кримінального провадження.
Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до вісьми років.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний усвідомлює тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні. Окрім цього, про ризик переховування від органу досудового розслідування свідчать і дії підозрюваного, зокрема спроба переховуватись у м. Одесса та за місцем проживання.
- незаконний вплив підозрюваного на потерпілого та свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі підозрюваний матиме можливість незаконно впливати на свідків, оскільки вказані особи йому відомі та підозрюваний володіє інформацією щодо вказаних осіб, з метою покращення свого процесуального становища або ж уникнення кримінальної відповідальності.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрювана ОСОБА_4 попередньо притягувалася до кримінальної відповідальності за скоєння майнового злочину передбаченого ч. 4. ст. 185 КК України.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання є недостатньо дієвим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
- особиста порука не може бути застосована, оскільки у підозрюваного відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
- домашній арешт є недостатньо суворим запобіжним заходом, оскільки підозрювана усвідомлює тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а тому вона зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
При цьому, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків. (потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора).
При цьому, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків. (потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора).
У відповідності до ч. 5 ст. 182 розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч. 8 ст. 186 КПК України - Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, тому обрання саме такого запобіжного заходу може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Враховуючи неможливість, запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_4 заперечила проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснила, що вину у вказаному кримінальному правопорушенні вона визнає та щиро розкаюється, разом з тим зазначила, що вона перебуває у цивільному шлюбі, на даний час її чоловік потребує постійного догляду, окрім того вона має на триманні трьох малолітніх дітей.
Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 активно сприяє органу досудового розслідування, має постійне місце проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на даний час здійснює догляд за своїм чоловіком, окрім того зазначив, що ризики зазначені у клопотанні є виключно припущенням органу досудового розслідування, а тому просив слідчого суддю застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захїд у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у випадку якщо слідчий суддя прийде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою - визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетною до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які їй інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 , офіційно не одружена, має на утриманні трьох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, має постійне місце проживання, раніше судима, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваної, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрювана обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Разом з тим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та клопотання слідчого, підозрюваній ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 22 години 28 хвилин 27 грудня 2025 року (відповідно до протоколу затримання), в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 27 грудня 2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на неї обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрювану ОСОБА_4 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя