Справа № 147/1908/25
Провадження № 1-кп/147/373/25
іменем України
30 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040003873 від 01.09.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України,
У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться зазначене вище кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року підготовче судове засідання призначено на 11:00 годину 29 жовтня 2025 року.
29 жовтня 2025 року від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики передбачені п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, які враховані на час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, на сьогодні не перестали існувати, тому в обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідка, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Наявність зазначених ризиків мотивує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років, а тому обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, через усвідомлення можливої втрати свободи на тривалий строк, він зможе ухилятися від органу досудового розслідування та суду, залишивши район, область та межі держави де проживає, що унеможливлюють. Зазначив, що обвинувачений маючи змогу вільно пересуватися, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою схилення їх до зміни показань, маючи їх анкетні дані, які йому стали відомі із наданих копій матеріалів кримінального провадження. Також прокурор вказує на те, що відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті, а саме тримання під вартою.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підтримав покликаючись на доводи, викладені в ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м'якому виді відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора. Зазначив, що ним не вчинялися дії, які йому інкриміновані, адже він не залишав військову частину, а був направлений на лікування, на підтвердження чого є медичні документи, коли він повідомив керівництво про це, йому сказали, що може вже не приїзджати, адже його подали на СЗЧ. Він це сприйняв, як жарт і згодом йому телефонував працівник ВСП. Коли він направив працівнику медичної частини медичні документи на підтвердження перебування на лікуванні, йому повідомили, що це вже немає значення адже його подали в СЗЧ. Потім він сам поїхав у с. Верхівку, щоб з'ясувати це непорозуміння.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого заперечувала, зазначила, що ризики зазначені у клопотанні не обґрунтовані, не знайшли свого підтвердження. Експертів та спеціалістів у кримінальному провадженні немає, а свідками є працівники ВСП. До справи не надано заяв свідків щодо намагання ОСОБА_4 вплинути на них, більше того, ОСОБА_4 до оголошення про підозру не набув статусу підозрюваного, а після цього знаходився під вартою, а тому не міг вчиняти будь-які дії щодо впливу на свідків чи переховування від суду. Просить не застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід, однак просить покласти на нього обов'язок з'являтися до суду.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та відповідно задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.
Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно віднаявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, за змістом ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Відповідно до ч 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 8 ст.176 КПК України.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Із копії ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31.10.2025 в межах строку досудового розслідування та визначено заставу у розмірі 242240,00 грн.
Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 було встановлено слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
ЄСПЛ у своїй практиці вказує, що після обрання запобіжного заходу з плином часу просто обґрунтованої підозри стає недостатньо для його продовження, а тому у процесі вирішення питання про продовження відповідних строків суди мають з'ясувати наявність інших «відповідних» і «достатніх» обставин (Макаренко проти України, справа №622/11). До таких обставин належать ризик переховування від правосуддя, ризик здіи?снення тиску на свідків чи спотворення доказів, ризик змови, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик спричинення громадських заворушень чи необхідність захисту прав затриманоі? особи (справа «Харутюнян проти Вірменії» №629/11).
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що обвинувачений може ухилятись від суду, адже йому інкримінується вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком до 12 років; перебуваючи на свободі може впливати на свідків.
Разом із цим, надаючи на момент розгляду заявленого клопотання оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні: тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України) та особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років (ч. 5 ст. 407 КК України).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, варто враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Суд також зазначає, що на теперішній час проводиться підготовче судове засідання, свідки не допитані, не досліджено докази. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Наведені обставини формують у судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Варто зазначити, що суд не погоджується з міркуваннями сторони обвинувачення про вірогідність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки його існування всупереч вимог змагальності кримінального судочинства не доведено жодними фактичними даними.
Разом з тим, будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено таких даних не наведено і стороною захисту.
Відповідно до норм чинного законодавства право на свободу та особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.
Відповідно до ч. 2 ст.29 Конституції України та ст. 5 пункту 1 підпункту «с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на викладене, а також з урахуванням встановлених обставин та положень ч. 8 ст. 176 КПК України до обвинуваченого можливо застосувати виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Доказів наявності у обвинуваченого захворювань, які би не давали йому можливості утримуватися під вартою в розпорядження суду не надано.
Стосовно посилання обвинуваченого щодо не вчинення ним дій, які йому інкримінуються за ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 КК України, суд зазначає, що розгляд справи не розпочато, триває підготовче судове засідання, докази не досліджувались, свідки не допитувались, а оцінка доказам буде надана у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Інші доводи сторони захисту самі по собі не спростовують та не мінімізують наявних ризиків.
Суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Як зазначалось вище, під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240,00 грн, а тому заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року, необхідно залишити без змін у раніше визначеному розмірі.
З врахуванням наведеного, з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження, враховуючи особу обвинуваченого та тяжкість інкримінованих йому діянь, віку, стану здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, якому ставиться в провину вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 4 ст. 408 КК України, тому відповідно до вимог приписів ч. 8 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статтей 177, 178, 183, 194, 197, 314, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 28 грудня 2025 року включно.
Визначити термін дії ухвали до 28 грудня 2025 року включно.
Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов'язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали cкладено та оголошено о 08 годині 20 хвилин 31 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1