2/130/1130/2025
130/1419/25
"31" жовтня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Сергія Смірнова,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду справу за позовом адвоката Смірнова Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Суської Світлани Василівни, про визнання недійсними свідоцтва про право власності, свідоцтв про право на спадщину та їх скасування, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача ОСОБА_5 звертається до суду з цим позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Суською С.В. 12 квітня 2023 року ОСОБА_6 , яким посвідчено його право на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 265. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Суською С.В. 12 квітня 2023 року ОСОБА_6 , яким посвідчено його право на 1/8 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 268. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Суською С.В. 24 лютого 2023 року ОСОБА_3 , яким посвідчено його право на 3/8 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 153. Стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3633, 60 грн та правової допомоги в розмірі 20000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, а дружина відповідача ОСОБА_7 .. Батько позивача ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 0521087500:04:003:0088 площею 3,4632 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, Чернятинська сільська рада. Вказаний будинок із господарськими спорудами належав батьку позивача ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 1969 року, що зареєстровано в погосподарській книзі. Будинок був придбаний ОСОБА_8 для проживання його молодої сім'ї, він вже проживав однією сім'єю з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилася дочка ОСОБА_10 , хоча офіційно шлюб зареєстрували в березні 1970 року. Фактично даний будинок був придбаний під час спільного проживання та розбудовувався та покращувався за спільні кошти та спільною працею та був зареєстрований за покійною матір'ю позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 жовтня 2018 року. Спадкоємцями ОСОБА_7 є позивач - її син та відповідач ОСОБА_4 - її чоловік, з яким матір позивача уклала шлюб в червні 2009 року. Спадщину позивач прийняв шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою, аналогічну заяву подав і ОСОБА_4 .. ОСОБА_7 10 серпня 2011 року здійснила особисте розпорядження щодо свого майна на випадок свої смерті у вигляді заповіту, яким «все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право за законом» заповідала сину ОСОБА_3 ..
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 24 лютого 2023 року приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Суською С.В., що зареєстроване в реєстрі за № 153, вбачається, що спадкоємцем ОСОБА_7 за заповітом є її син ОСОБА_3 , якому належать 3/4 частки, спадщина, на яку видається свідоцтво, складається з 1/2 частки житлового будинку під номером АДРЕСА_1 . При відповідному розподілі ОСОБА_3 належить 3/8 частки у праві власності вищезазначеного будинку, інформація про що внесена до Державного реєстру речових прав. Частка 3/8 визначена нотаріусом у зв'язку з тим, що 12 квітня 2023 року тим же нотаріусом видано свідоцтво про право власності, зареєстроване в реєстрі за № 265, про виділення ОСОБА_4 у власність 1/2 частки в праві власності на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , тобто як частка у спільному сумісному майні подружжя. Свідоцтво про право власності та свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивач вважає недійсними, оскільки право на житловий будинок набуто спадкодавцем під час їхнього шлюбу з батьком позивача, реєстрація права власності відбулася за вимогами законодавства, яке діяло на той час, і будинок був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11 , а не подружжя ОСОБА_7 з ОСОБА_4 , тому позивач має право на 3/4 частини у спадковому майні, а ОСОБА_4 має право виключно на обов'язкову частку у спадщині, визначену статтею 1241 Цивільного кодексу України. Мати позивача ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступивши в фактичне володіння та управління майном померлого, розпорядилася домашніми та особистими речами померлого, в травні 1985 році провела ремонтні роботи в житловому будинку. Таким чином у відповідача відсутні підстави стверджувати, що джерелом набуття права на спільне майно були спільні сумісні кошти ОСОБА_4 та спадкодавця ОСОБА_7 , сама лише державна реєстрація речового права під час шлюбу ОСОБА_4 зі спадкодавцем, проведена покійною матір'ю позивача у 2018 році, не може бути підставою для визначення правового режиму майна як спільного сумісного майна подружжя, набутого в період 2009-2021 років. Будинок був збудований і тривалий час використовувався спадкодавцем разом з батьком позивача, а після його смерті ОСОБА_7 успадкувала його частку у спільному майні шляхом вступу у фактичне володіння і користування ним та використовувала його самостійно до початку відносин з ОСОБА_4 .. Позивач, розраховував, що нотаріус здійснить поділ між спадкоємцем за заповітом та за законом вірно, у нотаріуса були відсутні підстави вважати житловий будинок спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , однак нотаріус помилилася, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, позовні вимоги в якому спрямовані на зменшення частки відповідача у спадщині ОСОБА_7 ..
На підтвердження позовних вимог позивач надає копії виписок з погосподарських книг, свідоцтв про смерть та свідоцтва про народження, довідки сільської ради, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Витяги про реєстрацію в спадковому реєстрі, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документи, що підтверджують звернення позивача за правовою допомогою.
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні, уточнивши позовні вимоги, пояснює, що нотаріус помилилась і невірно визначила частку у спадщині відповідача, а тому видані нею свідоцтва про право на спадщину та про право власності просить визнати недійсними. Уточнені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 підтримує позицію свого представника.
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, у якому просив в задоволенні позову відмовити, мотивуючи його тим, що він з матір'ю позивача ОСОБА_7 проживав в спірному будинку без реєстрації шлюбу з 2 серпня 1991 року, і під час спільного проживання разом з нею будував прибудову, веранду з ганком, туалет, гараж та баню, про які невідомо чому не зазначено в технічному паспорті. 5 червня 2009 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 .. Під час спільного проживання вони за спільні кошти провели газ до будинку, здійснили капітальний ремонт будинку та даху, встановили паркан та ворота, а тому вважає цей будинок спільним майном подружжя і нотаріус вірно визначила частки у спадщині і видала правильні свідоцтва, тому просить їх не визнавати не дійсними і не скасовувати (а.с.122-123).
На підтвердження відзиву надає копії технічного паспорту, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину та довідку Северинівської сільської ради (а.с.126-152).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову повністю заперечує, з підстав, викладених у відзиві, пояснює, що він на даний час власник 69 відсотків будинку. Коли він почав проживати з ОСОБА_7 , то будинок потребував капітального ремонту, він провів газ, зробив капітальний ремонт, встановив нові двері, вікна, перекрив дах новим шифером, побудував гараж, баню, майстерню і інші господарські будівлі. Про існування заповіту не знав, однак він його не оспорює. При житті він з дружиною домовився, що дочці залишиться земельний пай, а сину будинок. У нього з сином виник конфлікт, оскільки його просили відмовитись від спадщини, він не погодився і звернувся до нотаріуса. Коли прийшов проживати в будинок, то він належав ОСОБА_7 і ніяких письмових угод він з нею не укладав.
Позиція третьої особи
Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Жмеринського районного нотаріального округу Суська С.В. в судове засідання не з'явилась, у письмовому поясненні вказала, що видала сторонам свідоцтва про право на спадщину на підставі наданих їй документів. Ніяких заперечень щодо розміру часток спадкоємців за заповітом та за законом їй не надходило (а.с.61-62). По телефону надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.157).
Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Позовна заява надійшла до суду 19 травня 2025 року (а.с.1).
Запит щодо встановлення місця реєстрації відповідача до Северинівської сільської ради Жмеринського району направлено 22 травня 2025 року (а.с.54).
23 травня 2025 року надійшла відповідь на запит, відповідно до якої відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою, вказаною в позовній заяві (а.с.55).
Ухвалою від 27 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі на 24 червня 2025 року та витребувано копію спадкової справи (а.с.56).
Від приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Суської С.В. 23 червня 2025 року надійшла копія спадкової справи (а.с. 60-121).
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 23 червня 2025 року (а.с.122-123).
Згідно з довідкою секретаря судового засідання, справу 24 червня 2025 року знято з розгляду в зв'язку з неявкою учасників процесу (а.с.153).
Відповідно до витягу з наказу від 2 липня 2025 року №107 в/к головуючий у справі суддя з 28 липня 2025 року по 17 вересня 2025 року перебував у щорічній відпустці (а.с.156).
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду на 23 жовтня 2025 року (а.с.160).
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
Досліджуючи питання права, що лежать в основі спору, судом установлено, що позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився в с. Токарівка Жмеринського району, з 20 серпня 1997 року зареєстрований по АДРЕСА_1 , що видно з копії його паспорта та витягу з реєстру територіальної громади (а.с.10-12).
Згідно з копією свідоцтва про народження, батьками позивача є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.14).
Відповідно до копій свідоцтв про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13,15).
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя ОСОБА_8 9 березня 1970 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с. 16).
Відповідно до договору купівлі - продажу будинку 22 листопада 1969 року ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_12 будинок площею 40 кв.м. в с. Токарівка Жмеринського району (а.с.17).
З виписок з погосоподарської книги №1 Северинівської сільської ради за (1967-1969 роки), (1971-1973 роки), (1974-1976 роки) від 31 березня 2025 року видно, що по домогосподарству в АДРЕСА_1 , житловий будинок побудований у 1918 році, голова господарства ОСОБА_8 до скалу сім'ї входять: дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_13 (а.с.18-20).
Як вбачається з виписки з погосоподарської книги Северинівської сільської ради (1977-1979 роки) від 31 березня 2025 року по домогосподарству в АДРЕСА_1 , житловий будинок побудований у 1918 році, голова господарства ОСОБА_8 (смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 ) до скалу сім'ї входять: дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_13 , син ОСОБА_3 (а.с.21).
Відповідно до виписок з погосоподарської книги №1 Северинівської сільської ради (1980-1982 роки), (1983-1985 роки), (1986-1990 роки) від 31 березня 2025 року по домогосподарству АДРЕСА_1 , житловий будинок побудований у 1979 році, голова господарства ОСОБА_14 до скалу сім'ї входять: дочка ОСОБА_13 , син ОСОБА_3 (а.с.22-24)
Як вбачається з виписок з погосоподарської книги Северинівської сільської ради (1991-1995 роки), (1996-2000 роки) від 31березня 2025 року по домогосподарству АДРЕСА_1 , житловий будинок побудований у 1979 році, голова господарства ОСОБА_14 до скалу сім'ї входять: син ОСОБА_3 , співмешканець ОСОБА_4 (а.с.25-26).
Відповідно до виписки з погосоподарської книги Северинівської сільської ради (2001-2005 роки) від 31 березня 2025 року за № 537 по домогосподарству в АДРЕСА_1 , житловий будинок побудований у 1979 році, голова господарства ОСОБА_14 до скалу сім'ї входять: син ОСОБА_3 (вибув на погосподарський номер 833), співмешканець ОСОБА_4 (а.с.27).
З виписки з погосоподарської книги Северинівської сільської ради (2006-2010 роки) від 31 березня 2025 року по домогосподарству АДРЕСА_1 , житловий будинок побудований у 1972 році, голова господарства ОСОБА_14 до скалу сім'ї входять: чоловік ОСОБА_4 (а.с.28).
У виписках з погосоподарської книги Северинівської сільської ради (2011-2015 роки) (2016-2020 роки) по домогосподарству АДРЕСА_1 зазначено голова господарства ОСОБА_14 до скалу сім'ї входять: син ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_4 (а.с.29-30).
Як вбачається з виписки з погосоподарської книги Северинівської сільської ради (2021-2025 роки) від 31 березня 2025 року за № 536 по домогосподарству АДРЕСА_1 , голова господарства ОСОБА_14 (смерть ІНФОРМАЦІЯ_6 ), зареєстровані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.31).
Відповідно до довідки Северинівської сільської ради від 13 травня 2025 року № 823 ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступивши в фактичне володіння та управління майном померлого, розпорядилася домашніми та особистими речами померлого, в травні 1985 році провела ремонтні роботи в житловому будинку (а.с.32).
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 лютого 2023 року, виданого приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Суською С.В., спадкоємцем ОСОБА_7 за заповітом є її син ОСОБА_3 , якому належать 3/4 частки, спадщина, на яку видається свідоцтво складається з 1/2 частки житлового будинку під номером АДРЕСА_1 . При відповідному розподілі, ОСОБА_3 належить 3/8 частки у праві власності вищезазначеного будинку, інформація про що внесена до Державного реєстру речових прав(а.с.33-34).
Також, 24 лютого 2023 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Суською С.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки кадастровий номер 0521087500:04:003:0088 площею 3,4632 га, розташованої на території Чернятинської сільської ради Жмеринського району, інформація про що внесена до Державного реєстру речових прав (а.с.35-36).
Відповідно до витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі 5 травня 2022 року заведено спадкову справу до майна ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право на спадщину видано 24 лютого 2023 року ОСОБА_3 (а.с.37-39).
Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 2 грудня 2024 року, 12 квітня 2023 року право власності на 1/8 та 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_4 , право власності на 3/8 частки цього будинку зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 40-41).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Северинівської сільської ради від 30 травня 2018 року №15 змінено назву житлового будинку, який рахується за ОСОБА_7 з АДРЕСА_1 (а.с.42).
Відповідно до повідомлення КП ВООБТІ від 23 серпня 2018 року на запит, право власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 не зареєстроване (а.с.43).
З виписки з погосподарської книги №1 Северинівської сільської ради від 22 серпня 2018 року за 2016-2020 роки вбачається, що в АДРЕСА_1 , голова господарства ОСОБА_7 , члени сім'ї син ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_4 (а.с.44).
Северинівська сільська рада Жмеринського району 1 грудня 2022 року видала ОСОБА_3 виписку з погосподарської книги, згідно з якою за ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахується житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , рік побудови 1968, загальна житлова площа 89,2 (а.с.45).
Відповідно до копії спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , заведеної 5 травня 2022 року та закінченої 12 квітня 2023 року, із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся син спадкодавці ОСОБА_3 та в його інтересах за довіреністю ОСОБА_15 .. Згідно з заповітом від 10 серпня 2011 року, ОСОБА_16 все своє майно заповідала сину ОСОБА_3 ..Свідоцтво про право на спадщину за заповітом 24 лютого 2023 року видано ОСОБА_3 на 3/8 частки у праві власності будинку по АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом 24 лютого 2023 року видано ОСОБА_3 на 3/4 частки земельної ділянки площею 3,4632 га. ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті дружини 12 квітня 2023 року та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частки у праві власності на житловий будинок та свідоцтво про право власності на 1/2 частку будинку (а.с. 60-121).
Згідно з копією паспорта, відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с.126).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 5 червня 2009 року одружився з ОСОБА_7 (а.с.128).
Свідоцтво №29 на забудову індивідуальної садиби по АДРЕСА_1 5 квітня 1976 року видано на ім'я ОСОБА_8 (а.с.129-131).
Технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_1 виготовлений 10 липня 2018 року на замовлення ОСОБА_7 (а.с.132-136).
Робочий проект газифікації будинку по АДРЕСА_1 виготовлено 8 серпня 2005 року на замовлення ОСОБА_7 (а.с.141-151).
Відповідно до довідки Северинівської сільської ради від 20 червня 2025 року, з 2 серпня 1991 року по АДРЕСА_1 з ОСОБА_7 проживав ОСОБА_4 , який до 26 травня 2009 року зазначений як співмешканець, а з 26 травня 2009 року по 27 листопада 2021 року як чоловік ОСОБА_7 (а.с.152).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Надані докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення, не вбачається.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із статтею 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно із статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частин 3 та 5 статті 1268 Цивільного України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Як визначено у пункту 1 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним до шлюбу.
Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог частини третьої статі 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно (який був чинний на час виникнення правовідносин), нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 22 листопада 1969 року було придбано батьком позивача ОСОБА_8 , який до дня своєї смерті був головою двору, що видно з копії договору купівлі продажу та виписок з погосподарських книг (а.с.16-21).
Будинок побудований у 1918 році та перебудований у 1972-1979 роках, під час шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , відповідно у розумінні статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, був їх спільною сумісною власністю.
Фактично будинок набутий ОСОБА_7 до шлюбу з відповідачем ОСОБА_4 , він не відноситься до спільного майна цього подружжя і відповідно відповідач неправомірно набув право власності на 1/2 частину цього будинку.
Отже, нотаріус не вірно провела розподіл його як спільне майно подружжя і лише після того, поділивши як спадкове майно між сином ОСОБА_3 (спадкоємцем за заповітом) та чоловіком ОСОБА_4 , виготовила свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за законом та свідоцтво про право власності, які слід визнати недійсними з метою відновлення порушених прав позивача, як спадкоємця за заповітом.
Відповідно до статті 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом Свідоцтво про право на спадщину це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про нотаріат», у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
Згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Представник позивача наданими доказами в повній мірі довів позовні вимоги, які підлягають задоволенню.
Висновки суду
За таких обставин, проаналізувавши всі обставини, на які позивач та його представник посилаються, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, і видані нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом, про право на спадщину за законом та про право власності на 1/2 частки житлового будинку слід визнати недійсними.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду та витрати на оплату правової допомоги, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача в сумі 3633,00 грн судового збору та 20000 грн на оплату правової допомоги (а.с.8, 46-52).
Щодо витрат на оплату правової допомоги, то суд вважає, що вони підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, так як він не просив про їх зменшення.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати КГС Верховного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 у розумінні положень частини п'ятої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підставі викладеного, керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 259, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 15, 316, 317, 321, 368 Цивільного кодексу України, статей 57, 60, 69 Сімейного кодексу України , суд
Позов адвоката Смірнова Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Суської Світлани Василівни, про визнання недійсними свідоцтва про право власності, свідоцтв про право на спадщину та їх скасування - задовольнити повністю.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Суською С.В. 12 квітня 2023 року ОСОБА_6 , яким посвідчено його право на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 265.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Суською С.В. 12 квітня 2023 року ОСОБА_6 , яким посвідчено його право на 1/8 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 268.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Суською С.В. 24 лютого 2023 року ОСОБА_3 , яким посвідчено його право на 3/8 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 153.
Стягнути з ОСОБА_4 понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 3633,00 грн на та за оплату професійної правової допомоги в сумі 20000 грн.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи :
Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Представник позивача адвокат Смірнов Сергій Михайлович, знаходиться за адресою вул. Київська,12, офіс 2, м. Жмеринка Вінницької області, діє на підставі ордера серії АВ№1202339 від 16 квітня 2025 року.
Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Жмеринського районного нотаріального округу Суська Світлана Василівна, знаходиться по АДРЕСА_2 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ