іменем України
Справа № 129/2153/25
Провадження № 2/126/991/2025
"30" жовтня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
за участі позивачки ОСОБА_1
представника служби у справах дітей Паламарчук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування виконавчого комітету Джулинської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом, в якому просить постановити рішення про позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 21.11.2019 між позивачкою та відповідачем був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 в сторін народився син ОСОБА_4 . Спільне життя не склалося і рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 03.04.2023 шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. Одразу після народження дитини відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, що свідчить про глибоку і свідому зневагу до прав та інтересів дитини. Жодної участі в житті сина не бере, не займається його вихованням, матеріальним забезпеченням, не турбується про його розвиток, не спілкується з дитиною. ОСОБА_3 за станом свого здоров'я потребує медико-психологічного супроводу та стабільного середовища виховання, а також сталого емоційного зв'язку з дорослими, що здатні забезпечити догляд та безпечне середовище, чого батько об'єктивно не забезпечує. Наразі місце перебування відповідача невідоме, що унеможливлює будь-який контакт і ставить під сумнів навіть мінімальну зацікавленість дитиною та її життям. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме нехтування своїми обов'язками та ухилення від виконання батьком батьківських обов'язків.
Позивачка позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.
Представник служби у справах дітей Джулинської сільської ради Паламарчук В.І. вважає, що є підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки він свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. За станом свого здоров'я ОСОБА_5 потребує періодичного лікування в Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І.Ющенка. Для надання дитині лікування в вказаному медичному закладі необхідна письмова згода обох батьків, а відсутність в житті дитини батька та відсутність будь-якого зв'язку з ним зумовлює труднощі в отриманні медичних послуг. В найкращих інтересах дитини просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .
Вислухавши пояснення позивачки, представника служби у справах дітей та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час подружнього життя в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області.
Сімейне життя сторін не склалося та рішенням Бершадського районного суду Вінницької області №126/2296/22 від 03.04.2023 шлюб між ними було розірвано.
Після народження дитини відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, жодної участі в житті сина не бере, не займається його вихованням, матеріальним забезпеченням, не турбується про його розвиток, не спілкується з дитиною.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 01.04.2025 № 61 ОСОБА_1 проживає разом зі своїм сином у житловому будинку вітчима. На її утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_3 , 2020 р.н., який має проблеми зі здоров'ям. Будинок відповідає усім санітарно-технічним нормам. Умови проживання ОСОБА_1 задовільні.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 01.04.2025 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Житло розташоване на першому поверсі одноповерхового будинку та складається трьох кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати та веранди. Загальна площа будинку становить 80 м.кв. Опалення - пічне, санітарно-гігієнічний стан- відповідає встановленим нормам. Сім'я забезпечена продуктами харчування, засобами особистої гігієни. У дитини є окреме місце для сну, відпочинку та ігор, відповідний до віку, статі та пори року одяг і взуття, а також розвиваючі іграшки. В будинку проживають: ОСОБА_1 - мати, ОСОБА_6 - чоловік матері, ОСОБА_3 - син. В сім'ї стосунки теплі. Догляд та нагляд за дитиною здійснює мати з вітчимом у повному обсязі.
Згідно довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) "Веселка" с. Джулинка від 03.04.2025 № 17 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 систематично відвідує заклад дошкільної освіти (ясла -садочок) "Веселка" с. Джулинка Джулинської сільської ради. Дитину приводить і забирає мати, відвідує батьківські збори, спілкується з педагогами та цікавиться розвитком хлопчика, належно виконує батьківські обов'язки. Батько протягом останнього року контакту із закладом дошкільної освіти не підтримує, досягненнями дитини не цікавиться, не бере участі у житті дитини та групи.
З консультативного висновку спеціаліста md_1216009 від 23.04.2024 Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має діагноз: спостереження при підозрі н психічну хворобу або розлад поведінки.
Згідно інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України громадянином Грузії ОСОБА_7 за період з 01.01.2020 по 08.09.2025, ОСОБА_4 29.06.2020 перетнув державний кордон України на виїзд, 11.04.2025 на в'їзд та 21.04.2025 на виїзд. Іншої інформації немає.
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Джулинської сільської ради від 21.08.2025 № 8/19, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 , 1997 р.н., батьківських прав по відношенню до сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновок обгрунтований тим, що з 2020 року батьк жодним чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не забезпечує належним чином проживання сина, не підтримує будь-який зв'язок із сином, самоусунувся від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Дослідивши усі докази, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні сімейні правовідносини щодо здійснення батьківських прав та обов'язків відповідачем відносно їх малолітньої дитини.
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ст.164 ч.1 п. 2 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтуванням ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст.164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
За змістом роз'яснень п.15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Під час розгляду справи судом встановлено саме свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками та винну поведінку відповідача по відношенню до малолітнього сина, яка проявляється в небажанні відповідача виконувати свій батьківський обов'язок щодо утримання та виховання дитини, про що свідчить відсутність інтересу до життя дитини, здоров'я та розвитку, внутрішнього світу, не піклування про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечення необхідного харчування та медичного догляду.
У діях відповідача проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до сина.
Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
ВС в постанові від 24.10.2018 по справі № 761/2855/17 вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Враховуючи вище зазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останньому положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Суд повно, всебічно та об'єктивно оцінивши обставини справи, дійшов висновку, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків та його небажання виховувати дитину, його свідому винну поведінку, а тому суд приходить до висновку, що відповідача належить позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, і на підставі ст.ст.150, 164, 165, 166, 169СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування виконавчого комітету Джулинської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. І. Губко