Справа № 338/652/25
Провадження № 22-ц/4808/1321/25
Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.
Суддя-доповідач Девляшевський
28 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Гудяк Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду в складі судді Битківського Л.М., ухвалене 07 липня 2025 року в с. Богородчани Івано-Франківської області, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2025 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 18 листопада 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1302-8795, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 29 500,00 грн на строк 300 днів з базовим періодом 14 днів зі зниженою відсотковою ставкою 1,20% в день та стандартною процентною ставкою 1,50% в день. Сторони також погодили розмір комісії, що становить 15,00 % від суми кредиту. Кредитодавець умови договору виконав та перерахував 29 500,00 грн на платіжну картку позичальника.
Натомість ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору належним чином не виконала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків, внаслідок цього утворилась заборгованість, яка станом на 04 квітня 2025 року становить 165 436,70 грн, з яких: 29 500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 131 511,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 4 425,00 грн - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту. Кредитодавцем було прийнято рішення про часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами та комісією у сумі 17 936,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 147 500,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 147 500,00 грн, з яких 29 500,00 грн прострочена заборгованість за кредитом та 118 000,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Рішенням Богородчанського районного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1302-8795 від 18.11.2023 року в розмірі 147 500,00 грн, а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору.
Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Вказує, що додаткові письмові пояснення позивача не були заявою по суті, а долучені до таких пояснень нові документи не мали бути дослідженні судом. Іншою неточністю у рішенні скаржник вважав те, що суд зазначив, що представник відповідачки клопотав про розгляд справи за її відсутності. Однак ні відповідач, ні його представник таких клопотань не подавали. У матеріалах справи вони відсутні, що свідчить про поверхневий розгляд судом першої інстанції справи.
Зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні встановив факт укладення договору за допомогою веб-сайту, однак не встановив за допомогою якого сайту це було зроблено. Окрім цього, суд встановив належність сайту navse.in.ua та іншого сайту https://creditkasa.com.ua до інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», однак матеріали справи не містять жодного належного доказу належності цих сайтів до телекомунікаційних систем позивача.
Звертає увагу, що сторонами Договору було погоджено усі істотні умови, в тому числі і особу Кредитодавця, тобто хто саме надаватиме кошти в кредит. Згідно умов Договору, Правил надання кредиту кредитні кошти мають бути надані Позичальнику саме Кредитодавцем, а не третьою стороною, згадки про яку немає ні на сайті, вказаних в судовому рішенні, ні в Правилах, ні в самому Договорі. В матеріалах справи відсутній будь-який доказ того, що саме кредитодавцем було надано гроші позичальнику. В своє чергу, позивач в позовній заяві вказує, що Кредитодавець через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача, чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. В своєму рішенні суд також цю обставину вважав встановленою і цим аргументував задоволення позовних вимог, посилаючись на договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року та відповідну довідку Банку про перерахування коштів. Проте, такий договір позивач долучив до справи разом з додатковими поясненнями в порушення норм процесуального права. Крім того, згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що здійснював списання коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему LigPay на підставі договору №2580 від 15.03.2017, копія якого в матеріалах справи відсутня. Таким чином, на думку скаржника, недоведено факт виконання кредитодавцем свого зобов'язання по наданню кредитних коштів.
Також посилається на те, що суд, перевіряючи нараховану позивачем заборгованість, не врахував п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого з 21 серпня 2024 року по 12 вересня 2024 року включно процентна ставка в день не могла перевищувати 1%, в той час, як Позивачем здійснено розрахунок виходячи з процентної ставки 1,5% вдень. Крім того, вказує, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону Україниа «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.
У відзиві на апеляційну скаргу представниця ТОВ «Укр Кредит Фінанс» покликалась на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.
Вказує, що відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1302-8795 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови. Створюючи заявку на отримання кредиту, відповідач самостійно вносить власні відомості, в тому числі номер банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти. Відтак, кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами Кредитного договору, Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів отриманої від відповідача. На підтвердження перерахування відповідачу коштів до суду надано довідку про перерахування суми кредиту №1302-8795 від 18.11.2023 року, а також лист (довідку) АТ КБ «Приватбанк», які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Зазначає, що у кредитному договорі №1302-8795 від 18.11.2023 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів та строку кредитування, і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами шляхом електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором A4589. Звертає увагу на той факт, що відповідач в загальній кількості 9 разів оформлювала кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить її обізнаність з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.
У судове засідання сторони повторно не з'явились з невідомих причин, хоча про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд відповідно до положень статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод розглядові справи у відсутності скаржника.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 18 листопада 2023 року між сторонами за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1302-8795. Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб в сумі 29 500,00 грн зі строком кредитування на 300 календарних днів. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.
Відповідачка, в порушення умов договору своєчасно та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.
Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 29500 гривень підтверджено договором про відкриття кредитної лінії № 1302-8795 від 18 листопада 2023 року, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А4589, довідкою про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LigPay на підставі договору № 1302-8795 від 18 листопада 2023 року, листом АТ КБ «Приват банк» про перерахування коштів на карту відповідачки, розрахунком заборгованості, згідно якого станом на 04 квітня 2025 року загальна заборгованість становить 165 436,00 гривень, в тому числі 29 500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 131 511,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 60-71 т.1).
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За таких обставин суд вважає, що 18 листопада 2023 року між сторонами було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1302-8795, який підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надало відповідачці грошові кошти у розмірі 29 500,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на укладення кредитного договору спростовуються матеріалами справи.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Суд мотивував рішення тим, що кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачці кредитні кошті згідно з умовами кредитного договору, однак позичальник свої зобов'язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка становить 147 500,00 грн, з яких заборгованість за основним боргом - 29 500,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 118 000,00 грн.
Суд не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 в тому числі не погодився із розрахунком боргу, стягнутого судами, оскільки позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 29 500,00 грн, тому розрахована позивачем сума боргу за процентами в розмірі 118 000,00 грн є необґрунтованою та несправедливою.
Відповідно до підпунктів 4.1-4.10 договору: загальний розмір наданого кредиту становить 29500,00 грн; тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована; базовий період складає 14 днів; стандартна процентна ставка 1,5% за кожен день користування кредитом; строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; реальна річна процента ставка на дату укладення цього договору складає 27 135,00%.
Із наведеного вбачається, що умовами договору про відкриття кредитної лінії від 18 листопада 2023 року № 1302-8795 визначаються фактично декілька альтернативних строків, у межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року N 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до правового висновку, закріпленого в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Також в цій постанові зазначено, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Зважаючи на це, колегія вважає, що в даному випадку визначений ТОВ «Укр кредит Фінанс» у вказаному вище договорі розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача).
Так, станом на 04.04.2025 загальна заборгованість становила 165 436,00 грн, з яких 29 500,00 грн - прострочений кредит, 131 511,00 грн - прострочені проценти.
Позивач застосував до відповідачки програму лояльності ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у межах якої частково списано 17 936,00 грн процентної заборгованості.
Колегія суддів вважає, що до даних кредитних правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 5 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживчий кредит», та приходить до висновку про зменшення розміру нарахованих відсотків до 29 500,00 грн.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення суду в частині стягнення заборгованості змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 18 листопада 2023 року № 1302-8795 з 147 500,00 грн до 59 000,00 грн, з яких 29 500,00 грн заборгованість за кредитом та 29 500,00 грн заборгованість за відсотками.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
З огляду на висновок щодо часткового задоволення апеляційної скарги з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,80 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богородчанського районного суду від 07 липня 2025 року змінити, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 18 листопада 2023 року № 1302-8795 з 147 500,00 грн до 59 000,00 грн (п'ятдесяти дев'яти тисяч гривень), з яких 29 500,00 грн (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот гривень) - прострочена заборгованість за кредитом та 29 500,00 грн (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот гривень) - прострочена заборгованість за відсотками, а також зменшивши суму судових витрат, понесених в суді першої інстанції, з 2 422,40 грн до 968,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2025 року.