Справа № 727/12658/25
Провадження № 2-а/727/251/25
31 жовтня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді - Калмикової Ю. О.,
за участю секретаря судового засідання - Лепчук О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Установив:
Описова частина
Зміст позовних вимог
До Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 16 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником, ОСОБА_2 , винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №2526 за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою накладено на громадянина ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Про існування вказаної постанови ОСОБА_1 стало відомо 26.09.2025 через мобільний додаток «Приват24», у зв'язку із накладенням виконавчою службою арешту на грошові кошти у виконавчому провадженні №79065171, яке відкрите 10.09.2025, що вбачається із Реєстру виконавчих проваджень.
Цього ж дня, ОСОБА_1 особисто звернувся до Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області ЗМУМЮ, де йому надали копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №2526 від 16 квітня 2025 року та заяву ІНФОРМАЦІЯ_3 про відкриття виконавчого провадження, про що на постанові та заяві ОСОБА_1 поставив дату та підпис.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не було відомо про наявність постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №2526 від 16 квітня 2025 року та про існування останньої він дізнався тільки 26.09.2025, необхідно поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою про її скасування.
Як вбачається з оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, не з'явився для уточнення облікових даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 до 16.07.2024). Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_3 порушив вимоги абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вважає, що вказана вище постанова є протиправною через відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та підлягає скасуванню.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Водночас, дії осіб, які не уточнили свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, підпадають під склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
В той же час, відповідачем кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто порушення правил військового обліку.
Щодо неправильної кваліфікації дій особи в аналогічній справі Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 18 червня 2025 року у справі №727/3500/25 зазначив, що «колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, оскільки спірною постановою встановлено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що не охоплюється складом статті 210 КУпАП».
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_4 не ставиться в провину ОСОБА_1 порушення законодавства про мобілізацію, що є безальтернативною підставою для закриття провадження у справі.
Крім того, відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами), яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Так, зокрема, ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю другої групи, яка йому встановлена 25.03.2021 безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААБ №400091.
Крім того, ОСОБА_1 користується правом на відстрочку за п. 2 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується довідкою №3875.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають доступ та взаємодіють із різними державними реєстрами, а тому відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Проте, посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_3 при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не врахувала вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема, чи було вчинено ОСОБА_1 порушення правил військового обліку, і чи наявний в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На підставі викладеного, позивач просив суд постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення № 2526 від 16 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП із накладенням на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. - скасувати.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Доводи особи, яка подала позов
Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 уважає постанову № 2526 від 16.04.2025 про накладення адміністративного стягнення, протиправною, у зв'язку з чим просить її скасувати.
Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
13.10.2025 суддя своєю ухвалою прийняла та відкрила провадження у справі № 727/12658/25 та призначила справу до розгляду.
15.10.2025 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заперечують проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.
Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження м. Чернівці Чернівецької області, Україна, виданий Глибоцьким РВУ МВС України в Чернівецькій області від 22.04.1996.
Згідно з постановою № 2526 від 16.04.2025, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , вчинив дії за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 ч. 3 КУпАП, а саме: будучи військовозобов'язаним під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації не уточнив свої облікові дані через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Постановлено накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
Згідно з довідкою №3875 від 14.08.2025, наданою ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі протоколу №28 від 14.08.2025, абзацу п. 2 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 04.11.2025.
Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.06.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має 2 групу інвалідності, загальне захворювання, на підтвердження чого надана довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 400091 від 25.03.2021.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову № 2526 від 16.04.2025 протиправною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові № 2526 від 16.04.2025, посилаючись на відсутність складу адміністративного правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Мотивувальна частина
Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кас України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку -
тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18.05.2024.
Відповідно до абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, суд зазначає, що у позивача виник обов'язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно уточнити військово-облікові дані.
Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець визначив умову, за якої положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються.
З наявних матеріалів справи не встановлено, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, у ході судового розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень всупереч положенням ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено факт належного складення протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою, з огляду на що слід дійти висновку, що відповідачем не дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідача прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, допущені порушення при її прийнятті є суттєвими та мають своїм наслідком її скасування.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 72-78, 246, 286 КАСУ, ст. 210-1, 251КУпАП, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення № 2526 від 16 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП із накладенням на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн..
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники судового розгляду:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено 31.10.2025.
Суддя Ю. О. Калмикова