Справа № 727/11849/25
Провадження № 2-а/727/240/25
29 жовтня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.
за участю секретаря судового засідання Вовкун Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить:
-постанову № R77095 від 14.09.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , за частиною 3 статті 210-1 КУпАП по причині - не пройшов (відмовився від) ВЛК у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , скасувати. Справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою від 19 вересня 2025 року судом було відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи суд вирішив проводити з повідомленням сторін та задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.
Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_4 просить:
- у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити за безпідставністю.
Стислий виклад позицій учасників справи
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує такими доводами.
21 серпня 2025 року позивачу в мобільний додаток «Резерв+» прийшло повідомлення про те, що він перебуває у розшуку ТЦК та СП для складання протоколу про порушення правил військового обліку у зв'язку із тим, що позивач не пройшов (відмовився) від BJIK. 28 серпня 2025 року позивачем у вказаному додатку була сформована заява на ім'я начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що ним було допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився) проходити BЛК, чим були порушені вимоги зазначеного законодавства.
На підставі поданої заяви позивачу в електронний кабінет 30 серпня 2025 року надійшло повідомлення про те, що він знятий з розшуку.
Крім наведеного, у додатку «Резерв+» з'явилась інформація про винесення постанови № R41534 від 30 серпня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Позивач, погодившись із накладеним стягненням, 11 вересня 2025 року сплатив половину суми штрафу в розмірі 8500,00 грн, що дало можливість йому не сплачувати іншу частину штрафу, оскільки, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення, було зазначено, що у випадку сплати штрафу до 19 вересня 2025 року, може бути сплачено тільки 50 відсотків від суми штрафу.
Оскільки після сплати 11 вересня 2025 року половини розміру штрафу в застосунку «Резерв+» не оновилась інформація про те, що позивач не повинен перебувати у розшуку, ОСОБА_1 12 вересня 2025 року сформував повторно заяву про те, що ним було допущено порушення законодавства про оборону, з метою того, щоб звернути увагу уповноваженої особи ТЦК та СП на те, що він вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов і відмовився проходити BЛК.
Після подання вказаної заяви, 14 вересня 2025 року в особистий кабінет позивача в мобільному додатку «Резерв+» надійшло повідомлення про те, що він знятий з розшуку.
Разом з тим, в цей же день - 14 вересня 2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 була винесена постанова № R77095 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП по причині - не пройшов (відмовився від) ВЛК у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. У разі сплати до 04 жовтня 2025 року сума до оплати становить 8500,00 грн.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 вважає, що відповідач допустив притягнення позивача до адміністративної відповідальності двічі за одне правопорушення, що є незаконним та суперечить статті 61 Конституції України, а тому вважає, що постанова № R77095 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 14 вересня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.
У поданому відзиві відповідач зазначив, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 2621-ІХ від 21 березня 2024 року громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Так, зазначає відповідач, в ході розгляду справи було встановлено, що позивач будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи в статусі визнаного обмежено придатним до військової служби у воєнний час, не з'явився до ТЦК та СП у строк до 05 червня 2025 року для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби.
Такими протиправними діями (бездіяльністю) позивач порушив вимоги абзацу четвертого частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, пункту 2 розділу ІІ Закону № 2621-ІХ, що призвело до порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Неявка учасників судового провадження, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, відповідно до частини 1 статті 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи по суті.
У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що відповідно витягу з мобільного додатку «Резерв+», сформованого станом на 17 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , дані уточнено вчасно, дата уточнення даних - 31.05.2024.
Відповідно до постанови № R41534 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 30 серпня 2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановив, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до постанови № R77095 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 14 вересня 2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановив, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до квитанції № 2b2ee931_b9c1_497b_b234_b795c9cbd719_0 від 11 вересня 2025 року ОСОБА_1 сплатив 8500,00 грн - адміністративний штраф - R41534; 30.08.2025.
З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є обґрунтованість подвійного притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період
Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та відповідно до статей 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року (заява № 16437/04) зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Так, судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 № R41534 від 30 серпня 2025 року позивача визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: за не проходження (відмову) від проходження ВЛК, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
Також судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 № R77095 від 14 вересня 2025 року позивача визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: за не проходження (відмову) від проходження ВЛК, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн
Відповідно до частини 1 статті 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
З диспозиції частини 3 статті 210 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З диспозиції частини 3 статті 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/22 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.
Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Разом з тим, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Наведений принцип викладений і у статті 4 Протоколу № 7 Європейської конвенції з прав людини.
Відповідно до наведеного Верховним Судом в постанові від 19 березня у справі № 300/195/20, касаційний суд виснував, що статтею 61 Конституції України встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності. Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше.
Оцінюючи винесені відповідачем щодо позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності можна дійти висновку, що винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 постанови № R41534 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 30 серпня 2025 року та постанови № R77095 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 14 вересня 2025 року, призвело до того, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн за одне й те саме правопорушення двічі - за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов і відмовився проходити BЛК.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Щодо суті позовних вимог
З урахуванням наведеного в мотивувальній частині рішення, суд доходить висновку, що відповідачем було допущено подвійне притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є неприпустимим у контексті статті 61 Конституції України та статті 4 Протоколу № 7 Європейської конвенції з прав людини.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, постанову № R77095 від 14 вересня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, слід визнати протиправною та скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Щодо судових витрат
Судом встановлено, що за розгляд справи Шевченківським районним судом м. Чернівців позивачем сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі наведеного та у зв'язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 229, 241- 246, 286, 292, 293 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову R77095 від 14 вересня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 , за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Дата складання повного судового рішення 29 жовтня 2025 року.
Суддя Дубець О.С.