Справа № 726/3294/25
Провадження №2-о/726/70/25
Категорія 25
29.10.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі Колісник А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Садгірського районного суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 де заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Заявник звернувся до суду із вказаною заявою у якій зазначає, що у нього та ОСОБА_2 є спільні діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Після припинення шлюбних відносин у 2020 році, заявник разом із дітьми залишились проживати за місцем їхнього постійного проживання по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 переїхала від них. В даний час заявнику не відоме фактичне місце проживання колишньої дружини.
Зазначає, що з того часу самостійно утримує дітей та дбає про них. Однак при цьому у нього виникає ряд проблем, оскільки він не завжди може знайти матір, згода якої необхідна для вирішення багатьох питань у житті дитини. Вказує, що його донька має проблеми із зором та у момент, коли необхідно було укласти відповідну угоду із сімейним лікарем, він змушений був розшукувати ОСОБА_2 , яка у свою чергу не сприяла заявнику, на дзвінки не відповідала, до лікарні не зявлялась. Аналогічні ситуації виникають у школі, коли це пов'язано із наданням дозволу батьків.
З метою врегулювання даної ситуації, ще у 2024 році між колишнім подружжям було укладено договір про участь у житті та вихованні дітей, де визначено, що місцем проживання дітей є місце проживання батька та саме він одноосібно їх виховує та утримує. Однак такий договір не створює правових наслідків для третіх осіб та фактично не вирішує труднощі, які склались при цьому.
Крім того, у зв'язку із фактичним самоусуненням матері від виконання своїх батьківських обов'язків, заявник має намір звернутись до уповноважених органів щодо соціальної допомоги для дітей, встановлення ряду пільг, тощо.
Будь-яким іншим шляхом підтвердити факт самостійного утримання дитини не виявляється можливим, а тому просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що він самостійно виховує та утримує своїх дітей, без участі матері.
В судове засідання заявник не зявився однак надіслав до суду письмову заяву з проханням справу розглянути без його участі, заявлену вимогу задовольнити.
Заінтересована особа в судове засідання не зявилась, однак надіслала до суду заяву з проханням справу розглянути без її участі, не заперечує проти її задоволення.
Суд, вивчивши заяву, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність її задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦПК у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Встановлено, що метою встановлення факту перебування дитини на утриманні є можливість одноосібної реалізації батьком його прав щодо дитини, а також прав самої дитини без участі матері, у зв'язку із частковою неможливістю участі матері в утриманні, вихованні та житті дитини.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці 24.12.2020 року.
У періаод шлюбу у них народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як це вбачається із копій свідоцтв про народженя, виданих повторно, серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
Встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області, однак, як це вбачається із акту № 137 від 23.06.2025 року, виданого заступником директора «Чернівцікомунбуд», а також актом обстеження житлово-побутових умов від 23.06.2025 року, ОСОБА_1 фактично проживає по АДРЕСА_1 . Разом із ним проживають його діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебувають на утриманні батька.
Встановлено також, що неповнолітня донька заявника навчається у Чернівецькому ліцеї № 21, як це встановлено із характеристики учня від 07.10.2024 року. У характеристиці вказано, що батько ОСОБА_1 активно приймає участь у виховному процесі дитини, відвідує батьківські збори, відповідає на дзвінки класного керівника.
Аналогічні відомості вказано і у характеристиці учня ОСОБА_4 від 08.10.2024 року № 01-12/286, який навчається у Чернівецькій гімназії № 6 де зазначено, що саме батько ходить на батьківські збори та підтримує звязок із класним керівником.
Із витягу з інформаційно-аналітичної системи ФОВА - 002280140, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості немає, у розшуку не перебуває.
ОСОБА_1 є працівником ПП «Чернівцікомунбуд» та згідно довідки від 23.06.2025 року № 2, за період із 01.12.2024 року по 31.05.2025 року отримав дохід у розмірі 79730,00.
Встановлено, що 07.10.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено договір про участь у житті та вихованні дітей з якого вбачається, що місцем проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є місце проживання батька, який дбає та піклується про них.
Окрім того, як це встановлено із нотаріально засвідченої заяви від 07.10.2024 року, ОСОБА_2 повідомляє усім заінтересованим, в тому числі уповноваженим органам, про те, що її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно проживають та перебувають на утриманні батька ОСОБА_1 , який самостійно їх виховує та матеріально забезпечує.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
За змістом положень статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Оцінюючи досліджені у справі докази, суд вважає встановленим той факт, що неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проживають спільно зі своїм батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини, надання можливості батькові на реалізацію своїх прав щодо дитини та і її інтересах, враховуючи, що іншим чином встановити факт самостійного утримання дітей, окрім як судовим рішенням, не виявляється можливим, суд доходить висновку про необхідність задоволення вказаної заяви.
Керуючись ст.ст., ст.2,5,10,12,13,247,258,259,263-265,268,293-294,315-319 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Головуючий суддя С. В. Мілінчук