Справа № 636/152/25 Провадження 2/636/1498/25
28.10.2025
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Буніна Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Гриценко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фалєєва Л.Л. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований 22.12.2022, актовий запис № 2039 та стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від всіх доходів позивача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, з 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підтримували фактичні сімейні стосунки - проживали разом, вели сумісне господарство.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки з відповідачем народилась донька ОСОБА_3 , про що Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) складено відповідний актовий запис № 617 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
22.12.2022 між Позивачкою та Відповідачем було укладено шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства (м. Харків) юстиції, про що в цей день складено відповідний актовий запис № 2039 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 .
Приблизно з січня 2023 року стосунки між Позивачкою та Відповідачем поступово погіршувались. Це було пов'язано із тим, що їх погляди на спільне життя та виховання дитини стали суттєво розбігатись.
За час спільного проживання позивачки з відповідачем виявились несумісність характерів, відсутність взаєморозуміння, спільних інтересів, різні життєві цілі та цінності. В результаті чого, створити міцну сім?ю, побудовану на почуттях взаємної любові, довіри, поваги та допомоги їм не вдалось.
Тривалий час Позивачка прикладала зусилля, щоб зберегти сім'ю, йшла на компроміси під час спірних питань, обмежувала себе у принципово важливих речах, але усі зусилля були марними та, навпаки, ще більше віддалили її від Відповідача.
Все частіше між Позивачкою та Відповідачем стали виникати конфліктні ситуації. Деякий час Позивачці та Відповідачу вдавалось стримуватися та не конфліктувати у присутності малолітньої доньки, щоб вона не знаходилась в недружній соціальній обстановці та не відчувала на собі негативний психоемоційний вплив від відносин Позивачки з Відповідачем. Але поводитись таким чином ставало все складніше і складніше.
Приблизно з травня 2024 року між позивачкою та відповідачем подружні відносини припинились. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Вказувала, що сімейне життя сторін не склалося в силу різних життєвих інтересів, цілей та поглядів, шлюбні відносини фактично припинені, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Подальше збереження шлюбу неможливе.
Неповнолітня донька проживає разом із позивачкою, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні. Спір про місце проживання доньки відсутній, оскільки питання її виховання та утримання вирішено у добровільному порядку.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі позивача та представника, заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.
Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи, без фіксації судового провадження за допомогою технічних засобів.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Сторони знаходяться у шлюбі, який був зареєстрований 22 грудня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 2039, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 22.12.2022.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 07.07.2022 зареєстроване Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), складено відповідний актовий запис № 617. Дитина проживає разом з матір'ю, що не заперечується сторонами.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
На підставі ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.
За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Статтею 112 СК України встановлено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено правовий висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком».
Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що сторони мають різні інтереси та погляди на життя, шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, суд приходить до висновку, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачка, яка після реєстрації шлюбу отримала прізвище свого чоловіка, виявила бажання залишити шлюбне прізвище.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XII (78912) від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.ст. 180-182 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд, при визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі, враховує положення ст.ст. 182-184 СК України.
Зі змісту ч. 1 ст. 184 СК України вбачається, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що зазначається у приписах постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).
Згідно ст. 184 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти в розмірі, що буде відповідати як інтересам дитини, так і матеріальному становищу та стану здоров'я платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми виплати аліментів за один місяць.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу суд, приходить до наступного.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначено у ч. 4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження №61-5662св20) зазначено, що «…оскільки представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
Згідно постанови Верховного суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити.
Розірвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , та громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований 22 грудня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства (м. Харків) юстиції, актовий запис № 2039.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частини з усіх видів (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи з 06 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах платежу за 1 (один) місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Суддя Бунін Є.О.