Справа № 191/293/25
Провадження № 2/191/144/25
16 жовтня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участю секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора-2», третя особа: Синельниківська міська рада, про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,
17.01.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора-2» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.
У позовній заяві позивач посилалася на те, що у період з 21.06.2005 року по 31.07.2024 року вона знаходилась у трудових відносинах з Синельниківським міським комунальним підприємством «Житлово експлуатаційна контора -2». Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. В день звільнення позивача 31.07.2024 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. У зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку. Тому ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення із Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2» заборгованості по заробітній платі у розмірі 55031,68 грн., а також стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день фактичної виплати розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового засідання.
У сьогоднішнє судове засідання позивач не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання вкотре не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог заперечують. Крім того, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 29.08.2025 року жодних документів не надали.
Відповідно до ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Синельниківському міському комунальному підприємстві «Житлово експлуатаційна контора-2», звідки наказом від 31.07.2024 року № 47 була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами у копії трудової книжки, долученої до матеріалів справи (а.с.8-19).
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Водночас, як було встановлено судом, відповідач в день звільнення не провів повний розрахунок з позивачкою. Як вбачається з довідки, наданої СМКП «ЖЕК-2» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, ОСОБА_1 дійсно працювала в Синельниківському міському комунальному підприємстві «ЖЕК-2» на посаді робітник благоустрою. Загальна сума до виплати становить 53531,68 грн. (а.с.43).
Частинами першою, четвертою та п'ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п'ятій статті 97 КЗпП України.
Як зазначено у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 10.10.2019 року у справі № 243/2071/18, зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.
Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена ст.117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя (п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19, провадження № 12-56гс21).
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в п.п. 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Конституційний Суд України в рішенні від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Як зазначено у п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21), виплата заробітної плати працівнику - це обов'язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов'язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України застосуванню підлягає Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що Синельниківським міським комунальним підприємством «Житлово експлуатаційна контора-2», 31.07.2024 року при звільненні ОСОБА_1 не було виплачено 53531,68 грн.
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким встановлено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці лише якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Тож у разі перевірки чи виникнення судового спору роботодавцю потрібно буде доводити, що причиною порушення строків виплати зарплати була саме непереборна сила.
Водночас, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження або спростування викладених у позовній заяві відомостей.
Оскільки, відповідачем не було виконано ухвалу суду про витребування доказів з приводу надання інформації щодо кількості відпрацьованих днів (у тому числі годин) на підприємстві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період червень-липень 2024 року, а також довідки-розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , судом було самостійно проведено розрахунок на підставі довідки про належні суми до сплати. Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців, за період з 01.08.2024 року по 31.01.2025 року складає: 132 (робочі дні) * 412,21 грн. (середньоденна заробітна плата) = 54411,72 грн. При цьому середньоденна заробітна плата розраховувалась наступним чином. Заробітна плата за два останні місяці роботи відповідача (червень і липень 2024 року) становить 17724,99 грн. Кількість робочих днів за вказані місяці становить 43 дня. Таким чином, 17724,99 грн. : 43 дні = 412,21 грн.
Із зазначених сум роботодавець утримує податок з доходів та інші обов'язкові платежі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 805/1008/16-а.
Вирішуючи питання про співмірність розміру середнього заробітку, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, критеріям розумності та справедливості, суд враховує таке.
Встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Зазначене відшкодування спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог позивача, а протилежного відповідачем не спростовано.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 53531,68 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2024 року по 31.01.2025 року у розмірі 54411,72 грн., з урахуванням обов'язкових платежів та зборів. Підстав для зменшення суми компенсації суд не вбачає, зокрема враховуючий той факт, що повний розрахунок з позивачкою при її звільненні, не проведений і станом на час ухвалення рішення.
Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Оскільки, позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
частково задовольнити позов ОСОБА_1 .
Стягнути із Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора-2» (код ЄДРПОУ: 31802657) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 53531,68 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2024 року по 31.01.2025 року у розмірі 54411,72 грн., та в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1211,20 грн., а всього 109154 (сто дев'ять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 60 коп.
Стягнути із Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора-2» (код ЄДРПОУ: 31802657) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21.10.2025 року.
Суддя О.І. Окладнікова