Єдиний унікальний номер справи 185/4277/25
Провадження № 1-кп/185/1020/25
29 жовтня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану в залі суду м.Павлограда кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041370000659 від 09.04.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, в силу ст.89 КК України не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
08 квітня 2025 року близько 17.20 годині обвинувачений ОСОБА_3 в період запровадженого в Україні воєнного стану підійшов до другого під'їзду будинку за адресою: АДРЕСА_2 , - де між четвертим та п'ятим поверхами на сходовому майданчику побачив велосипед марки «СROSSER» моделі «NORD» з діаметром коліс 29, який було пристебнуто на велосипедний замок до дерев'яної решітки, та визначив його як об'єкт свого злочинного посягання. В цей момент у обвинуваченого ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, викрадення чужого майна і звернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, та він діє ніким непоміченим, в період запровадженого в Україні воєнного стану, пошкодивши дерев'яну решітку, обвинувачений ОСОБА_3 таємно викрав вищевказаний велосипед, який належить потерпілому ОСОБА_5 . Проте після виходу з під'їзду обвинуваченого ОСОБА_3 свідок ОСОБА_7 попрохав повернути вищевказаний викрадений велосипед, на що обвинувачений ОСОБА_3 відповів йому, аби свідок відчепився від нього. Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_3 стали помітні для свідка ОСОБА_7 та сторонніх осіб. Обвинувачений ОСОБА_3 розуміючи, що його злочині дії стали явними для інших осіб, керуючись злочинним умислом, направленим вже на відкрите викрадення чужого майна, утримуючи велосипед при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 9962.94 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, суду повідомив, що в день подій, 8 квітня 2025 року він разом зі знайомим, свідком ОСОБА_7 , прийшли до будинку по АДРЕСА_2 , де проживав свідок на п'ятому поверсі. Побачили пожежу в його квартирі, тому разом піднялись та стали тушити пожежу. Першим до під'їзду забіг ОСОБА_7 . Гасили пожежу приблизно 30 хвилин. Між четвертим та п'ятими поверхами він побачив спортивний велосипед, на рамі якого був трос. Велосипед стояв біля дерев'яної решітки, що була пошкоджена. Він, вважаючи, що велосипед належить його знайомому, вирішив забрати велосипед та заховати, щоб пожартувати над знайомим. Ніякої крадіжки велосипеду він не вчиняв. Свідок ОСОБА_7 каже, що робив йому зауваження та просив повернути велосипед, проте він його не почув. Це було в той час, коли вони вийшли з квартири, де була пожежа, стали вмиватись водою на колонці. Після він піднявся на сходовий майданчик та забрав велосипед. В цей момент поруч нікого не було, його дії ніхто не бачив. Спустившись, він вийшов з під'їзду з велосипедом, підійшов до колонки, попив води. Біля колонки нікого вже не було. Далі відкотив велосипед до міської лікарні №4, де розібрав його, відкрутивши колеса, та заховав у траву, щоб цей велосипед не вкрали. Повернувся додому, після прийшов до будинку, де була пожежа. Там була поліція. Вони запитали про велосипед, стали допитувати його, підійшов потерпілий разом з ОСОБА_7 . Власник звинуватив його, що він забрав його велосипед. Тоді він зрозумів, що помилився та сплутав велосипеди. Одразу протягом півгодини він повернув велосипед потерпілому. Разом з потерпілим вони пройшли до місця, де він заховав велосипед, і він віддав велосипед власнику. Ніяких корисливих мотивів під час вказаних подій в нього не було. Просить помилувати його.
Потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що в день подій в квартирі по сусідству була пожежа. Він викликав пожежних. Його велосипед був пристебнутий на міжсходинковому майданчику між четвертим та п'ятим поверхом. Поки тушили пожар, він не звертав уваги на наявність велосипеда на сходах. Потім побачив, що решітка, до якої був пристебнутий його велосипед, виламана, а велосипеду немає. Він вийшов на подвір'я, де сусіди йому повідомив, що бачили двох осіб, які вмивались на колонці, з його велосипедом. Сусід ОСОБА_8 сказав, що це було два чоловіки. Він направився до ломбарду, зустрів ОСОБА_7 , який раніше проживав в квартирі по сусідству та знав, що у нього є велосипед, запитав у нього про цей велосипед. ОСОБА_7 одразу сказав, що покаже того, хто вкрав його велосипед. Він разом з ОСОБА_7 повернулись до його будинку. Біля під'їзду був обвинувачений. Він запитав у нього про велосипед, останній став агресивно себе поводити, не одразу погодився показати, де знаходиться велосипед. В подальшому, вже за участі поліцейських, обвинувачений показав місце, де він заховав його велосипед. Він відкрив замок на тросі, що був на рамі велосипеда, коли був пристебнутий у під'їзді. З обвинуваченим незнайомий, інколи його велосипедом користувався син, проте з обвинуваченим він не товаришує. Ніякого дозволу обвинуваченому на користування велосипедом він ніколи не давав. Претензій до ОСОБА_3 не має, не наполягає на суворому покаранні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 розказав, що 8 квітня 2025 року він мав намір забрати свої речі з квартири, в якій раніше проживав. Це квартира АДРЕСА_3 . По дорозі зустрів обвинуваченого, який викликався йому допомогти. Коли вони разом підійшли до будинку, він побачив пожежу в квартирі, з якої мав намір забрати свої речі. Він одразу забіг до під'їзду, бачив, що на другому поверсі за ним нікого не було. На міжсходинковому майданчику між четвертим та п'ятим поверхами, він бачив велосипед, який належить чоловіку з сусідньої квартири - потерпілому. Останній залишав велосипед на площадці, пристебуючи його до решітки на замок. В квартиру, де була пожежа, ОСОБА_3 не заходив. Під час гасіння пожежі він визирав з вікна, намагався подихати свіжим повітрям та бачив на балконі потерпілого. Коли пожежу загасили, він вийшов з будинку та на колонці за 50 метрів від будинку побачив обвинуваченого разом з велосипедом потерпілого. Він сказав ОСОБА_3 повернути велосипед назад, пояснив наслідки його дій. Усвідомлював, що ОСОБА_9 вчинив крадіжку. Поки він вмивався, ОСОБА_3 зник з велосипедом. Він пішов по своїх справах. Через деякий час його зустрів потерпілий ОСОБА_5 , запитав - де його велосипед? Він відповів, що зможе показати. Разом з потерпілим вони прийшли до будинку, де була пожежа, там вже була поліція. Він показав потерпілому на ОСОБА_3 . Додав, що обвинуваченого ніяких знайомих в цьому будинку немає.
Свідок ОСОБА_10 під час допиту пояснив, що він працює в Павлоградському РВП ГУНП в Дніпропетровській області. 8 квітня 2025 року він перебував в добовому наряді поліції. Отримали виклик, що на вул.Західнодонбаська пожежа. Коли прибули на місце пожежі, там вже були співробітники поліції охорони та обвинувачений ОСОБА_3 . До них підійшов потерпілий ОСОБА_5 та заявив, що під час пожежі в нього викрали велосипед. Разом з потерпілим підійшов свідок ОСОБА_7 . Вони разом з потерпілим підійшли до обвинуваченого ОСОБА_3 . Останній одразу визнав, що вчинив крадіжку велосипеду потерпілого з під'їзду, робив це один. ОСОБА_11 провів поліцейських та потерпілого до місця, де він заховав велосипед, розібравши його до цього. Частини велосипеда були в різних місцях, на які вказував обвинувачений. Пригадує, що на велосипеді був розірваний цепок. ОСОБА_3 не пояснював: з якою метою він розібрав велосипед. Він просив вибачення у потерпілого, обіцяв відшкодувати задану шкоду. На обвинуваченому не було залишків сажі, від нього відчувався запах диму. Свідок ОСОБА_7 був в сажі, в нього були забруднені руки. Заяву про злочин від потерпілого відбирав слідчий.
Судом були досліджені наступні письмові докази та прийняті процесуальні рішення.
Витяг з кримінального провадження №12025041370000659, відповідно до якого слідчим Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області 09.04.2025 року були внесені відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України, за фактом відкритого заволодіння в умовах воєнного стану невідомою особою 08.04.2025 року велосипедом марки «СROSSER» потерпілого ОСОБА_5 , чим була завдана матеріальна шкода /а.п.32/.
Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.04.2025 року, згідно з яким від потерпілого ОСОБА_5 була отримана заява про те, що 08.04.2025 року близько 17.40 годині невідома особа, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , - шляхом вільного доступу здійснила крадіжку велосипеда марки «СROSSER» /а.п.33/.
Постанова слідчого від 09.04.2025 року про визнання речовим доказом велосипеду марки «СROSSER», моделі «NORD» з діаметром коліс 29 /а.п.34/, який відповідно до заяви був повернутий потерпілому ОСОБА_5 на збереження /а.п.36/.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2025 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_5 серед запропонованих фотокарток для впізнання вказав на фотографію з зображенням обвинуваченого та зазначив, що ця особа 08.04.2025 року забрала його велосипед з під'їзду будинку по АДРЕСА_2 та показала місце, куди його відвезла /а.п.37-39/.
Висновок експерта за результатами судової товарознавчої експертизи від 15.04.2025 року, відповідно до якого ринкова вартість велосипеду марки «СROSSER», моделі «NORD» з діаметром коліс 29, на момент вчинення злочину могла складати 9962.94 гривень / а.п.40-44/.
Суд, проаналізувавши показання обвинуваченого в судовому засіданні, співставляючи їх з обвинуваченням, що інкримінується ОСОБА_3 , а також з іншими доказами кримінального провадження, зокрема з показаннями потерпілого, свідків, протоколами слідчих дій, висновком експерта, які повністю викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, - робить висновок про те, що наведені судом докази, окрім показань обвинуваченого, мають характер логічних, послідовних та об'єктивних, тому і покладені в основу вироку. Зазначені докази винуватості обвинуваченого є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки повністю підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він ніякого злочину не вчиняв, а лише намагався пожартувати над знайомим, тому помилково забрав з під'їзду не його, а потерпілого велосипед, були спростовані в суді:
- показами потерпілого, який вказав, що раніше обвинуваченого не знав, серед знайомих сина обвинуваченого ОСОБА_3 ніколи не бачив, жодного разу свій велосипед в користування обвинуваченому не надав, до інкримінованих подій обвинуваченого в під'їзді ніколи не бачив. Обвинувачений одразу відмовився повертати велосипед, поводив себе агресивно, коли він підійшов до нього зі свідком ОСОБА_7 . Лише після того, як в нього запитали про крадіжку в присутності поліцейських, останній погодився показати місце знаходження велосипеду та його повернути;
- показами свідка ОСОБА_7 , в яких останній зазначив, що попереджав обвинуваченого про наслідки його дій, просив повернути велосипед туди, звідки обвинувачений його забрав. Даний свідок підтвердив, що ніяких знайомих у обвинуваченого ОСОБА_3 , які проживають в будинку, де знаходився велосипед потерпілого, немає. На місці злочину обвинувачений опинився 08 квітня 2025 року випадково, вперше та був запрошений свідком. Дії обвинуваченого під час викрадення велосипеду для нього стали очевидними, і він, звертаючись до обвинуваченого з проханням повернути велосипед, зрозумів, що ОСОБА_3 вчиняє злочин;
- показами свідка ОСОБА_10 , який прибув у складі оперативної групи Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області під час отримання виклику про пожежу 08.04.2025 року. Після отримання повідомлення від потерпілого про викрадення його велосипеду, обвинувачений визнав, що вчинив кримінальне правопорушення та одразу показав місце, де заховав майно потерпілого.
Таким чином, жодний з допитаних учасників кримінального провадження не підтвердив показань обвинуваченого, досліджені письмові докази також не підтвердили версії обвинуваченого.
Захисник в промові в судових дебатах наполягав на перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 з грабежу на крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, оскільки ні потерпілий, ні свідок ОСОБА_7 не бачили моменту викрадення велосипеду з під'їзду будинку, де сталась пожежа, а отже дії обвинуваченого носили таємний характер.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року, розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 , здійснюючи таємне викрадення велосипеду потерпілого був фактично викритим свідком ОСОБА_7 , при цьому обвинувачений не припинив вчинення злочину, не повернув велосипеда потерпілому чи на місце його зберігання, а продовжив свої дії, які стали очевидними для вказаного свідка, не відреагував на зауваження свідка повернути викрадене майно, відкотив велосипед до місця схованки, де розібрав його, тобто розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Отже, таємні дії обвинуваченого стали відкритими, а тому його дії органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, - та дана кваліфікація знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду. Підстав для застосування судом ч.3 ст.337 КПК України немає.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесення його до категорії тяжкого злочину, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, на обліку в психіатричному диспансері не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога та проходить програму замісної підтримувальної терапії, а також враховує відношення обвинуваченого до скоєного.
Обставин, відповідно до вимог ст.66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
Зазначена в обвинувальному акті та заявлене захисником в промові в судових дебатах в якості пом'якшуючої покарання обвинуваченого обставини: щире каяття, - не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. За весь час розгляду обвинувачений не визнав своєї вини у вчиненні будь-якого злочину: крадіжки або грабежу. ОСОБА_3 вважав, що забираючи велосипед потерпілого, він мав намір пожартувати над знайомим, тому помилився в предметі. Ніякої корисливої мети він не мав. Викрадене майно він повернув лише після появи поліцейських, зрозумівши про те, що його викрито у вчиненні злочину. Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в своєму рішенні від 10.06.2020 року в справі №149/1596/16-к.
Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
За сукупністю обставин вчинення кримінального правопорушення, ступеня тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України не судимий, вину свою не визнав, не працює, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно застосувати реальне покарання можливе лише з ізоляцією його від суспільства і відносно обвинуваченого необхідно застосувати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного суд приходить висновку про неможливість досягнення щодо обвинуваченого ОСОБА_3 мети кримінального судочинства без реального відбуття ним призначеного покарання та про відсутність підстав для призначення останньому покарання із застосуванням ст.69 КК України, або із застосування ст.75, 76 КК України.
Стаття 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, що також закріплено в ч.2 ст.65 КК України.
Визначене судом покарання буде відповідати ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також здатним сприяти виправленню ОСОБА_3 та попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Запобіжний захід до обвинуваченого застосований у виді цілодобового домашнього арешту. До набрання вироком законної сили обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не підлягає змінам.
За вимогами ч.7 ст.72 КК України, домашній арешт, що був застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 в якості запобіжного заходу, зараховується судом у строк покарання, виходячи з такого їх співвідношення: три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі: з 21 квітня 2025 року до набрання вироком законної сили.
Під час проведення досудового розслідування проводилась судово-товарознавча експертиза, вартість якої складає 1782.80 гривень. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватий у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за описаних у вироку обставин, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 1782.80 гривень.
Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.
Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту ОСОБА_3 на час набрання вироком законної сили залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили ОСОБА_3 затримати та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для відбування призначеного судом покарання.
Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_3 для виконання вироку.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 21.04.2025 року до набранням вироком законної сили з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 1782.80 гривень.
Речовий доказ:
- велосипед марки «СROSSER», моделі «NORD» з діаметром коліс 29, який переданий на збереження потерпілому ОСОБА_5 , - після набрання вироком законної сили залишити останньому по приналежності.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1