Справа № 743/860/25
Провадження № 2/743/351/25
29 жовтня 2025 року селище Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Макаревича Я.М.,
за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача
ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 17.02.2022 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу №01-17/02/2022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
19.06.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 197421 (далі - Договір) про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Сума виданого кредиту становить 2000 гривень.
ТОВ «ЗАЙМЕР»свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на дату подання заяви утворилась заборгованість у розмірі 10120 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредита в розмірі 2000 гривень та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8120 гривень.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою від 14.07.2025 по справі відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.08.2025.
26.08.2025 справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Справу призначено на 24.09.2025.
24.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2025.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, від нього надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
25.08.2025 від позивача надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в якій він просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 29.10.2025 не з'явилася. Від неї надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються за кредитним договором № 197421 від 19.06.2021, за яким у неї виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2000 гривень. Щодо відсотків за користування кредитом в межах строку дії договору відповідач вказує, що звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути прострочену заборгованість по відсоткам 8120 гривень. Згідно умов договору № 197421 від 19.06.2021 кредит надавався строком на 18 днів, до 06 липня 2021 року. Термін повернення кредитних коштів - до 06.07.2021. Тому право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 06.07.2021. Отже згідно умов наданого договору розмір заборгованості по відсоткам в межах строку дії договору - 720 гривень (2000 грн. х 2,00 % х 18 днів), проте позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по процентам поза межами строку дії договору.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідач зазначає, що у позовній заяві, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заявлено орієнтовний розмір судових витрат понесених на правову допомогу в розмірі 12922,40 грн. Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 922,40 гривень, на думку відповідача, не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Вважає, що судові витрати слід вирахувати пропорційно задоволених позовоних вимог.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 19.06.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 197421 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Підписуючи договір відповідач підтвердила, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Відповідно до пункту 1.1 Договору кредитодавець надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з пунктом 1.2 Договору кредит надається строком на 18 днів, тобто до 06.07.2021.
Згідно з пунктом 1.4. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
На виконання вимог вказаного пункту договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів. Відповідно кредитор 19.06.2021 перерахував кредитні кошти в розмірі 2000 гривень на вказану банківську карту.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 кадендарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Умовами пункту 6.1 Договору передбачено, що він підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
17.02.2022 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу
№ 01-17/02/20212 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1
14.04.2025 на виконання вимог частини 4 статті 16 ЗУ «Про споживче кредитування», пункту 6 частини 3 статті 175 ЦПК України позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за договором.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 16.04.2025 загальний розмір заборгованості за Договором становить 10120 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 гривень та простроченою заборгованістю за процентами в розмірі 8120 гривень.
З Розрахунку заборгованості за Договором вбачається, що заборгованість за процентами в розмірі 8120 гривень складається з відсотків по кредиту в розмірі 1200 гривень та прострочених відсотків в розмірі 6920 гривень. Нарахування відсотків здійснювалось з 19.06.2021 по 15.02.2022 включно, тобто 242 дні. Крім того вказується, що відповідач 27.07.2021 сплатила 1560 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. А тому підписання відповідачкою шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства».
Кредитний договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що узгоджується із положеннями статей 6, 627 ЦК України та статей 11,12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з частиною 1 статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частиною 1 статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 № 6-979цс15.
Таким чином ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ»наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитом протягом 242 днів згідно пункту 2.3 Договору, суд зазначає таке.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Задля об'єктивного розгляду справи суд застосовує висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, де зокрема зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»).
Розділ 1 Договору має назву «Предмет та строк дії Договору». Саме в цьому розділі, в пункті 1.2 вказано, що кредит надається строком на 18 днів.
Розділ 2 Договору має назву «Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за Договором». В цьому розділі пунктом 2.3 визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 кадендарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Системне тлумачення розділу 2 Договору дозволяє дійти висновку, що пункт 2.3 Договору регламентує питання як обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом в межах строку, на який надавався кредит, тобто за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»), так і за прострочення погашення кредиту, тобто за неправомірну поведінку позичальника як міру відповідальності.
Водночас, даний пункт Договору не підміняє та не може підміняти собою положення пункту 1.2 щодо строку надання кредиту. Красномовним підтвердженням цього є Додаток № 1 до Договору, де зазначена загальна вартість кредиту з розрахунку строку кредитування 18 днів.
Таким чином проценти за користування кредитом слід нароховувати виключно на строк, на який надано кредит, тобто 18 днів, що становить 720 (2000 х 2% х 18) гривень.
Відтаксуд приходить до висновку про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом згідно з пунктом 2.3 Договору в розмірі 7400 (8120 - 720) гривень.
При цьому суд зазначає, що якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Враховуючи часткову сплату відповідачем кредиту 27.07.2021 у розмірі 1560 гривень, що зазначається самим позивачем, заборгованість відповідача за кредитом складає 1160 гривень (2000 грн тіло + 720 грн проценти - 1560 грн сплачено).
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в частині 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем надано належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів за вищевказаним договором. Дана обставина не спростована стороною відповідача.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З позовом про визнання недійсним кредитного договору відповідач не зверталася.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та долучених доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами правовідносин та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу 1160 гривень, які підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі
2422,40 гривень.
Враховуючи, що вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» підлягають задоволенню частково, в розмірі 11,5 відсотків (1160 грн*100/10120 грн = 11,5%) від позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 278,57 гривень (2422,4/100*11,5= 278,57).
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до положень пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частин 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що на підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв'язку із розглядом цієї справи до суду надані такі документи:
- договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчук С.В. зі строком дії до 31.12.2024;
- додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, відповідно до якої сторони ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокат Пархомчук С.В. погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2025;
- акт від 18.08.2025 про отримання правової допомоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» наданої адвокатом Пархомчук С.В., в якому зазначено вартість послуг з надання правової допомоги, а саме: 2000 гривень (1 година) - зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 за кредитним договором №197421 від 19.06.2021; 5000 гривень (2,5 годин) - складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики; 3000 гривень (1,5 годин) - інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи; 500 гривень - канцелярські витрати та виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції;
- рахунок № 18.08.2025-35 від 18.08.2025, з якого вбачається, що адвокатом Пархомчук С.В. надано ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» послугу правничої допомоги, вартість якої згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 становить 10500 гривень;
- платіжну інструкцію №39507 від 18.08.2025 про сплату ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» коштів у сумі 10500 гривень адвокату Пархомчук С.В. за правничу допомогу згідно 18.08.2025-35 договору про надання правової допомоги від 29.12.2023.
Відповідач у запереченні на клопотання (заяву) щодо розміру судових витрат на правову допомогу позивача заперечує щодо розміру витрат на правову допомогу позивача, в якому він вказав про те, що заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 10500 гривень не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову. Вважає, що розумний розмір витрат позивача на правову допомогу позиває має складати 5000 гривень.
Водночас, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу), суд приходить до висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 10500 до 2000 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, суд враховує, що на підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги відповідачу у зв'язку із розглядом цієї справи до суду надані такі документи:
- Ордер про надання правничої (правової) допомоги;
- Копія Договору про надання професійної (правничої) допомоги та Додаток № 1 до Договору;
- Рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди);
- Додаток № 2 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (Акт виконаних робіт (наданих послуг).
Також відповідач просив застосувати принцип пропорційності стягнення судових витрат за надання професійної правничої (правової) допомоги.
Даючи оцінку зазначеним доказам, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру з 5000до 2000 гривень.
Оскільки ціна позову становила 10120 гривень, проте позов задоволено частково, на суму 1160 гривень, що становить 11,5%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог 11,5%, що становить 230 гривень (11,5%х2000грн/100%).
В свою чергу з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до відхиленої частини вимог 88,5%
(100%-11,5%), що становить 1770 гривень (88,5%х2000грн/100%).
Згідно з частиною 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на викладене та норму частини 10 статті 141 ЦПК України, суд, провівши взаємозалік, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 1261,43 гривень (278,57 грн судового збору + 230 грн витрат на правничу допомогу -
1770 грн витрат на правничу допомогу = - 1261,43 грн) судових витрат.
З урахуванням викладено, керуючись статтями 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7, місто Київ, 04080, код ЄДРПОУ 42228158) суму заборгованості за Кредитним договором № 197421 від 19.06.2021 в розмірі 1160 (одну тисячу сто шістдесят) гривень .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7, місто Київ, 04080, код ЄДРПОУ 42228158) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витратиу розмірі 1261(одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 43 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.10.2025.
Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ