Справа № 761/17847/25
Провадження № 2/761/6804/2025
30 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Харечко О.В., Фоміній О.Д., Голуб О.А., Путрі Д.В.,
за участі:
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
29.04.2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 17 червня 2022 року по 31 грудня 2024 року у розмірі 63 331,33 грн.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року у справі №761/11575/22 було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів доходу щомісячно, починаючи 17.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вищевказаного рішення 09 січня 2023 року позивачу видано виконавчий лист та 23 січня 2023 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.
Як зазначає позивач, відповідач не сплачував аліменти на виконання рішення суду та відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 квітня 2025 року, заборгованість відповідача по аліментам станом на 01 січня 2025 року складала 63 331,33 грн.
Розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання малолітньої дитини за період з 17 червня 2022 року по 31 грудня 2024 року згідно з розрахунком позивача складає загальну суму 431 133,39 грн., але у відповідності до ч. 1 ст. 196 СК України, пеня не може бути більше 100 відсотків заборгованості, яка станом на 31 грудня 2024 року становила 63 331,33 грн.
15.07.2025 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому уповноважений представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено представником, заборгованість створено штучно за безпосередньої бездіяльності державного виконавця і у зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, врахувавши їх процесуальні заяви, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 22.11.2022 року (справа №761/11575/22) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.06.2022 р. і до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення набрало законної сили.
Як вбачається з тексту рішення, відповідач був присутній в судовому засіданні та обізнаний про необхідність сплати аліментів щомісячно у тому розмірі, який він запропонував (1/3 частина його доходів).
На примусове виконання рішення суду позивачу було видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 23.01.2023 року - ВП НОМЕР_3.
Як вбачається з розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, складеним державним виконавцем, станом на 01.01.2025 року заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів складає 63 331,33 грн.
Відповідач не надав суду доказів на спростування зазначеного розрахунку.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У поясненнях представник відповідача вказав що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок неналежного виконання державним виконавцем власних обов'язків, зокрема щодо направлення виконавчого листа до примусового виконання.
Однак суд вважає, що вказані пояснення представника не спростовують вину відповідача у несплаті аліментів, оскільки відповідач був обізнаний про необхідність сплати аліментів щомісячно та їх розмір, він не надав суду належних та допустимих доказів, що отримуючи дохід був позбавлений можливості добровільно здійснювати переказ коштів як сплату аліментів. Крім того, варто звернути увагу, що відповідач не оскаржував дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення суду.
Відповідачем не надані докази, що він своєчасно та в повному обсязі виконував рішення суду та сплатив заборгованість за аліментами, не спростовано вину відповідача у несплаті аліментів, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені.
Що стосується розрахунку пені проведеної позивачем то суд зазначає наступне.
При зверненні до суду з позовом позивач нарахувала пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 17 червня 2022 року по листопад 2022 року (за період перебування позовної заяви в провадженні суду), однак суд вважає, що відсутні законом передбачені підстави для стягнення аліментів за вказаний період, оскільки до ухвалення рішення про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов'язковим елементом для стягнення неустойки.
Так, частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред'явлення позову).
Судовим рішення, яким стягнуто аліменти з ОСОБА_4 , визначено, що аліменти стягуються з 17.06.2022 року, тобто з дня пред'явлення позову до суду.
Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
А тому суд вважає, що відсутня вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів до 22.11.2022 року (день проголошення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів), оскільки відповідачеві стало відомо про необхідність негайної сплати аліментів на користь позивача лише цього самого дня.
Крім того, на думку суду відсутні підстави для нарахування пені за період лютий 2023 року - червень 2024 року, оскільки суми сплачених аліментів перевищують суму нарахованого розміру аліментів. Також суду не надано доказів що зазначені щомісячні платежі були простроченими.
Водночас, оскільки відповідачем не надані докази, що він своєчасно та в повному обсязі виконав рішення суду щодо сплати аліментів за грудень 2022 року та січень 2023 року, не спростовано вину відповідача у несплаті аліментів, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів за вказані місяці:
заборгованість за грудень 2022 року - 23 001,33 грн., пеня за період з 01.01.2023 року по 01.06.2023 року: 23001,33 х 152 дні х 1 % (230,01 грн.) = 34 961,52 грн.; в той же час згідно із заявленими позивачем вимогами - оскільки у червні 2023 року було сплачено лише 8 532,98 грн, то пеня з суми складає: 14 468,35 х 1% (пені) х 182 (кількість днів прострочення з 01.01.2023 по 01.07.2023) = 26 332,40 грн.
заборгованість за січень 2023 року - 8 369,94 грн., пеня за період з 01.02.2023 року по 01.07.2023 року: 8 369,94 х 151 день х 1 % (83,70 грн.) = 12 638,61 грн.; в той же часзгідно із заявленими позивачем вимогами - оскільки у липні 2023 року було сплачено лише 5 389,07 грн, то пеня з суми складає:2 980,87 х 1% (пені) х 182 (кількість днів прострочення з 01.02.2023 по 01.08.2023 =5 425,18 грн.
А всього з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 31 757,58 грн. (26 332,40 грн. + 5 425,18 грн.).
Таким чином, з огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що судом встановлено несвоєчасність сплати відповідачем аліментів на утримання дитини, тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів в загальній сумі 31 757 (тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) гривень 58 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула