ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11608/25
провадження № 2/753/8512/25
30 жовтня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
30.05.2025 до суду електронними засобами зв'язку «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 125 395,3 грн заборгованості за договором № 75148419 від 23.08.2021 та судові витрати.
Позовна заява обґрунтована наступним. 22.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений договір № 4761276, а 23.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладений договір № 75148419. Вказані кредитні договори підписано електронним підписом відповідача з використанням одноразових ідентифікаторів. 27.02.2022 було укладено договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75148419. Крім того, 29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4761276. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75148419 та за договором № 4761276. Таким чином ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за вказаними кредитним договором. Загальний розмір заборгованості за договором № 4761276 становить 88 250,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 77 250,00 грн, заборгованість за комісією - 1 000,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість за договором № 4761276 у розмірі 76 750,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 65 750,00 грн, заборгованість за комісією - 1 000,00 грн. Загальний розмір заборгованості за договором № 75148419 становить 48 654,38 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 14 281,00 грн, заборгованість за відсотками - 34 103,03 грн, інфляційні збитки - 228,49 грн, 3% річних - 32,86 грн. Після відступлення права вимоги відповідач зобов'язань за вищевказаними договорами не виконав, заборгованість не погашена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 26.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
08.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що він жодний кредитів не брав та договорів не укладав. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем коштів та не доведено, що картковий рахунок, на який ніби то перераховано кошти, використовується відповідачем. Відсотки за користування кредитом були нараховані поза межами строку кредитування. Також зазначив, що він є військовослужбовцем під час дії особливого періоду, та особою, яка брала та бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, яка перебувала або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а тому позовні вимоги в частині стягнення відсотків задоволенню не підлягають.
30.07.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, де зазначив, що договори позики були укладені шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої були перераховані кошти. Відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в заявці-анкеті є коректними. Факти перерахування коштів підтверджуються квитанцією АТ КБ «Приватбанк» про перерахування 22.08.2021 грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн згідно договору № 4761276 та листом ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» про переказ 23.08.2021 грошових коштів у розмірі 14 281,00 грн. Відповідно до наданих розрахунків заборгованості нарахування відсотків здійснювалося відповідно до умов укладених договорів та в межах строку кредитування. Також відсотки нараховані без порушення Закону України «Про соціальний статус і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки нарахування було здійснено до набуття відповідачем статусу військовослужбовця та не здійснювалося у період проходження військової служби.
Також 30.07.2025 представником подане клопотання про витребування доказів та про розгляд справи з повідомленням сторін.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.08.2025 задоволено клопотання про витребування доказів.
Дослідивши клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4761276 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису - одноразового ідентифікатора «U40130».
За даним договором ТОВ «МІЛОАН» передав відповідачу у кредит грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів з відсотковою ставкою 1,25% на день. Комісія за надання кредиту становить 1 000,00 грн.
23.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧЕНА АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75148419 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису - одноразового ідентифікатора «Zbec7nRw4G».
За даним договором ТОВ «1 БЕЗПЕЧЕНА АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передав відповідачу у кредит грошові кошти в розмірі 14 281,00 грн строком на 30 днів з відсотковою ставкою 1,99% на день.
29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4761276.
27.02.2022 було укладено договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75148419.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75148419 та за договором № 4761276.
Згідно з копією витягу з Реєстру Боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передало позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4761276 у сумі 88 250,00 грн, з яких 10 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 77 250,00 грн - заборгованість за відсотками та 1 000,00 грн - комісія; за договором № 75148419 у сумі 48 645,38 грн, з яких 14 281,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 103,03 заборгованість за відсотками, 32,86 грн - 3% річних та 228,49 грн - інфляційні збитки.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб- сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаних договорів, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюються до укладеного в письмовій формі.
Зазначені договори було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк», вбачається, що на імя ОСОБА_1 у банку емітовано карту НОМЕР_1 . 22.08.2021 на вказану карту було перераховано 10 000,00 грн (виплата займа МІЛОАН) та 23.08.2021 - 14 281,00 грн.
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення договорів позики відповідачем та отримання ним коштів, а тому його доводи з даного приводу судом не приймаються.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитними договорами перед позичальникми, чи сплата такої ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» чи позивачу після укладання договорів факторингу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором № 75148419 та за договором № 4761276.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Таким чином, позивач, відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Умовами договорів передбачено, що строк договору становить 30 днів, докази на підтвердження пролонгації договору до суду не надані.
Розрахунок загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором № 4761276 від 22.08.2021, зазначені у графіку платежів, який є додатком № 1 до договору, та згідно якого вбачається, що загальна вартість позики складає 14 750,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума позики, 3 750,00 грн - проценти за користування позикою та 1 000,00 грн - комісія.
Розрахунок загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором №75148419 від 23.08.2021, зазначений у таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком № 1 до договору, та згідно якої вбачається, що загальна вартість позики становить 21 101,61 грн, з яких 14 281,00 грн - сума позики та 6 820,61 грн - відсотки за користування позикою.
Вбачається, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорах строк грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за договором № 4761276 від 22.08.2021, яка складається із суми позики - 10 000,00 грн, процентів за користування позикою в межах строку кредитування що становить 30 днів - 3 750,00 грн та комісії - 1 000,00 грн; за договором №75148419 від 23.08.2021 яка складається із суми позики 14 281,00 грн - сума позики та 6 820,61 грн - відсотки за користування позикою.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця були відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою після сплину строку кредитування є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Твердження відповідача про те, що він являється військовослужбовцем, а тому йому неправомірно нараховані відсотки за користування кредитом, суд не приймає до уваги, оскільки на час укладення договорів відповідач не був військовослужбовцем. З наданих до суду документів вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з січня 2025 року.
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача коштів за договором № 4761276 від 22.08.2021, яка складається із суми позики - 10 000,00 грн, процентів за користування позикою в межах строку кредитування що становить 30 днів - 3 750,00 грн та комісії - 1 000,00 грн; за договором №75148419 від 23.08.2021 яка складається із суми позики 14 281,00 грн - сума позики та 6 820,61 грн - відсотки за користування позикою та штрафні санкції за ст. 625 ЦК України - 261,35 грн.
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 697,65 грн.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, то суд дійшов наступного висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги № 501 від 01.04.2025, відповідно до якої сторони погодили надання наступних правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 надання усної консультації з вивченням документів - 4 000,00 грн, надання письмової консультації з вивченням докуументів - 3 000,00 грн та складання позовної заяви - 18 000,00 грн.
Згідно витягу з акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025, сторони погодили надання наступних правових послуг у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком: надання усної консультації з вивченням документів - 4 000,00 грн, надання письмової консультації - 3 000,00 грн та складання позовної заяви - 18 000,00 грн.
У постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 201/14495/16 від 30 вересня 2020 року, в окремих випадках суд може самостійно зменшувати розмір відшкодуваня витрат на правову допомогу.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд враховує, що справа розглядалася судом у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Суд вважає, що загальні витрати в розмірі 25 000 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є необґрунтованими.
Враховуючи викладене вище, предмет спору, сторін та складність справи, враховуючи положення ч.4 ст.137 ЦПК України, суд приходить до висновку про розумність та доведеність витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 304 грн витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором № 4761276 від 22.08.2021 у розмірі 14 750,00 грн, заборгованість за договором № 75148419 від 23.08.2021 у розмірі 21 362,96 грн, сплачений судовий збір - 697,65 грн та витрати на правничу допомогу - 2 304 грн, а всього: 39 114,61 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 30.10.2025.