Справа № 727/11433/25
Провадження № 2-а/727/231/25
29 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Бружа-Гуцалюк В.М.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоров Дмитро Васильович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоров Д.В., звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно вищевказаного адмінпозову представник позивача стверджує, що спірна постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №5355 від 07.01.2025 року, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що суть інкримінованого відповідачем правопорушення полягала у відмові позивача від проходження останнім медичного огляду військово-лікарською комісією, що, на його думку, не підтверджується належними та допустимими доказами.
Вказує, що протокол ІНФОРМАЦІЯ_2 про адміністративне правопорушення №1892 від 20.12.2024 року та спірна постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №5355 від 07.01.2025 року містять суперечливі дані. Так, у вищевказаному протоколі зазначено, що відмова мала місце 20.12.2024 року, а у спірній постанові - 11.02.2025 року, що ставить, на його думку, під сумнів сам факт інкримінованої працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 відмови позивача від проходження позивачем вказаного медичного огляду.
Стверджує, що зазначене в спірній постанові направлення на медичний огляд не містить будь-яких даних про строк, у який позивач повинен був пройти вказаний медичний огляд.
Зазначає, що матеріали адмінсправи про притягнення позивача ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не містять доказів вручення йому такого направлення на медичний огляд.
Представник позивача вважає, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, а тому відповідач помилково прийшов до висновку про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, представник позивача зазначає, що копія спірної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №5355 від 07.01.2025 року не була надіслана на зареєстровану адресу місця проживання позивача.
Стверджує, що про існування вищевказаної спірної постанови позивач дізнався лише 03.09.2025 року, зокрема після відкриття виконавчого провадження №78999248, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості своєчасно реалізувати своє право на судовий захист.
На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоров Д.В., просить суд поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з вищевказаним адмінпозовом; визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №5355 від 07.01.2025 року, а провадження у зазначеній справі про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити. Крім цього, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним при зверненні до суду з вищевказаним адмінпозовом судовий збір у розмірі 605,60 грн., а також понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 3400,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Федоров Д.В. в судове засідання не з'явились, згідно спрямованої до суду представником позивача заяви, останній просить суд розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
При цьому, згідно спрямованої до суду відповіді на відзив представник позивача вказує, що акт відмови від отримання направлення на ВЛК від 20.12.2024 року не містить відомостей від чого саме відмовився позивач, зокрема: від отримання направлення чи від проходження медкомісії.
А також, вважає, що твердження відповідача про факт відмови позивача від проходження вказаного медичного огляду не підтверджене належними доказами.
Представник позивача стверджує, що позивач не отримував повістки і був фактично зупинений на блокпості, що, на його думку, свідчить про відсутність законних підстав для зобов'язання позивача проходити медичний огляд саме у зазначений день.
На підставі викладеного, представник позивача просить суд задовольнити адмінпозов в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 - Світлицький В.В. в судове засідання не з'явився, хоча завчасно належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду даної адміністративної справи від нього до суду не надходило, у зв'язку із чим суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутність.
При цьому, згідно спрямованого до суду представником відповідача відзиву на позов, останній вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки 20.12.2024 року позивач був правомірно направлений для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби, однак останній відмовився від отримання направлення та проходження медичного огляду, про що відповідачем було складено відповідний акт.
Представник відповідача зазначає, що проходження медичного огляду під час мобілізації є обов'язком військовозобов'язаного відповідно до вимог закону, а відмова від проходження зазначеного медичного огляду є підставою для притягнення особи до адмінвідповідальності ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Стверджує, що копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №5355 від 07.01.2025 року було направлено позивачу поштою 07.06.2025 року, а тому вважає, що строк на оскарження позивачем вищевказаної спірної постанови було пропущено останнім без поважних на те причин.
На підставі викладеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні адмінпозову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було видано позивачу ОСОБА_1 направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією №7003 від 20.12.2024 року (а.с.35).
Згідно Акту про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії - медичного огляду від 20.12.2024 року, за підписом чергового ОЦМ, представника ВКР, представника ОВА та голови ВЛК (а.с.35), вбачається, що позивачу ОСОБА_1 31.05.2024 року було повідомлено вимоги закону щодо обов'язку проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, а також, передбачену законом відповідальність за відмову від проходження зазначеного медичного огляду.
При цьому, зазначеним актом було зафіксовано відмову позивача ОСОБА_1 від проходження вищевказаного огляду та отримання відповідного направлення, яка була мотивована позивачем відсутністю повістки на проходження медичного огляду та тим, що зазначений медичний огляд був зумовлений його доставкою в ТЦК з блокпосту (а.с.35).
Згідно змісту протоколу ІНФОРМАЦІЯ_2 про адміністративне правопорушення №1892 від 20.12.2024 року (а.с.12) вбачається, що позивач ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, 20.12.2024 року о 14:19 год., знаходячись в приміщенні Чернівецького обласного мобілізаційного центру, за направленням начальника центру комплектування, був направлений на військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від отримання направлення №7003 від 20.12.2024 року та проходження військово-лікарської комісії, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тим самим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому, вищевказаний протокол ІНФОРМАЦІЯ_2 про адміністративне правопорушення №1892 від 20.12.2024 року (а.с.12) містить відмітку (підпис позивача) про отримання останнім копії вищевказаного протоколу, про ознайомлення позивача з його правами та повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Також, в письмових поясненнях, які зазначені позивачем ОСОБА_1 у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.12), яким останньому інкриміновано відповідачем відмову від отримання вищезазначеного направлення на медичний огляд та відмову від проходження медичного огляду, останній зазначив: «тому що повістки не отримував, а зупинили на блокпості та фактично повезли».
На підставі вищезазначеного протоколу ІНФОРМАЦІЯ_2 про адміністративне правопорушення №1892 від 20.12.2024 року (а.с.12), начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 07.01.2025 року було розглянуто вищевказану справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову № 5355 від 07.01.2025 року, відповідно до змісту якої позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а.с.15-16, 37).
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 ЗУ «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ №154 від 23 лютого 2022 року, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 74 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16 травня 2024 року, вбачається, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
При цьому, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією №7003 від 20.12.2024 року (а.с.35), що підтверджується копією Акту про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії - медичного огляду від 20.12.2024 року, за підписом чергового ОЦМ, представника ВКР, представника ОВА та голови ВЛК (а.с.35).
При цьому, згідно змісту вищевказаного акту вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було повідомлено про передбачену законом відповідальність за відмову від проходження вищевказаного медичного огляду та можливі наслідки такої відмови.
Водночас, згідно змісту вищевказаного акту (а.с.35) та письмових пояснень, які зазначені позивачем у вищевказаному протоколі ІНФОРМАЦІЯ_2 про адміністративне правопорушення №1892 від 20.12.2024 року (а.с.12), вбачається, що позивач не заперечував своєї відмови від отримання направлення на ВЛК та відмови від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, а лише висловлював свою незгоду з процедурою такого огляду.
Таким чином, вказані письмові докази, на переконання суду, свідчать про послідовну та чітку відмову позивача ОСОБА_1 від отримання відповідного направлення та проходження зазначеного медичного огляду.
Враховуючи вищевикладені вимоги закону, а також беручи до уваги вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов'язаним відмовився від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період, тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
При цьому, суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що вищевказане направлення на медичний огляд не містить зазначення строку, у який позивач мав пройти медичний огляд військово-лікарської комісії, оскільки такі твердження не спростовують факту наявності у позивача обов'язку з'явитися та пройти вищевказаний медичний огляд.
Водночас, вищевказане твердження представника позивача про відсутність у зазначеному направленні конкретного строку проходження медичного огляду, на переконання суду, є формальним та не може свідчити про протиправність дій посадових осіб ТЦК та про неправомірність зазначеного направлення, а тому не звільняє військовозобов'язаного - позивача ОСОБА_1 від обов'язку пройти зазначений медичний огляд.
При цьому, суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що вищевказаний акт відмови від отримання направлення на проходження медичного огляду не містить відомостей, від чого саме відмовився позивач, зокрема: від отримання направлення чи від проходження медкомісії, оскільки відмовившись від отримання вищевказаного направлення на медичний огляд, позивач відмовився й від проходження такого огляду.
Крім цього, суд не бере до уваги твердження представника позивача відносно того, що для направлення позивача ОСОБА_1 для проходження медичного огляду ВЛК відповідачу необхідно було вручити позивачу відповідну повістку, оскільки дане твердження спростовується вищезазначеним п. 74 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16 травня 2024 року, відповідно до змісту якого військовозобов'язаний направляється для проходження медичного огляду ВЛК шляхом вручення йому відповідного направлення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.36).
При цьому, будь-яких доказів щодо оскарження дій працівників ТЦК в передбаченому законом порядку, позивачем суду також не представлено.
Водночас, посилання представника позивача на допущену відповідачем описку, зокрема на те, що у спірній постанові відповідачем не вірно зазначено дату відмови позивача від отримання вказаного направлення на медичний огляд та відмови від проходження останнім медичного огляду, а саме: 11.02.2025 року, замість вірного - 20.12.2024 року, на переконання суду, на заслуговує на увагу, оскільки вказана технічна помилка не призвела до порушення прав позивача та не спростувала факту вчинення ним вищевказаного адмінпорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 14 липня 2020 року по справі № 808/353/17 (адміністративне провадження № К/9901/16312/18).
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 була доведена працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 належними та допустимими доказами.
Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 зазначеного Кодексу, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу(пп. 12-13 Положення № 154).
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).
За правилами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України та розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову №5355 від 07.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому, відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Водночас, суд вважає поважними причини пропуску позивачем 10-ти денного строку на оскарження вищевказаної спірної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №5355 від 07.01.2025 року, виходячи з того, що в матеріалах зазначеної адмінсправи відсутні відомості про отримання позивачем вказаної постанови.
При цьому, позивач, отримавши постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2025 року (а.с.17), 09.09.2025 року звернувся до суду з вищевказаним адмінпозовом, що, на думку суду, підтверджує наявність об'єктивних та поважних причин пропуску 10-денного строку оскарження вищезазначеної постанови.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним на підставі ст.121 КАС України поновити позивачу строк для звернення до суду з вказаним адмінпозовом про оскарження вищезазначеної спірної постанови.
При цьому, суд приходить до висновку, що в адміністративному позові ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоров Д.В., до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - слід відмовити.
Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а враховуючи встановлену відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд не знаходить підстав для стягнення із відповідача судових витрат у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», керуючись ст.ст. 9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Поновити пропущений позивачем ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №5355 від 07.01.2025 року.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоров Дмитро Васильович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.