печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26864/25-ц
пр. 2-7224/25
27 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судового засідання - Погребняк В.Д.,
за участю представника відповідача Гордик Н.В. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат за невиконання зобовязання
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання. В обґрунтування позову посилається , що Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року по справі № 320/10394/22 суд вирішив стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року включно у розмірі 500204,98 грн., заподіяну прийняттям неконституційного правового акту, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 року по справі №320/10394/22 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року повернуто особі, яка її подала. Вищевказане рішення суду набрало законної сили. У зв'язку з чим, позивач 15 липня 2024 року направив до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, заяву про прийняття до виконання виконавчого листа, який виданий Київським окружним адміністративним судом 24 червня 2024 року по справі №320/10394/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Верховної Ради України, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди. Оскільки виконавчий лист у справі №320/10394/22 було прийнято на виконання відповідачем з липня 2024 року, при цьому тримісячний строк виконання рішення суду сплив у жовтні 2024 року, тому з боржника на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7 434,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 38 680,78 грн., за період з 01 листопада 2024 року по 30 квітня 2025 включно. Предсавник позивача Шурубор В.І. просив розглядати справу в його відсутність, позов підтримав.
Представник відповідача надала відзив. В судовому засіданні просила відмовити в позові . Посилалась на те, що законодавством не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний неконституційним, що унеможливлює виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/10394/22. Враховуючи викладене, безспірне списання коштів за вищевказаним судовим рішенням може бути здійснене виключно з моменту визначення механізму відшкодування шкоди у зазначеній вище категорії справ та встановлення відповідних бюджетних призначень в законі про Державний бюджет України.
Ухвалою суду від 12.06.25р. відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.
Судом встановлено.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року по справі № 320/10394/22 суд вирішив стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року включно у розмірі 500204,98 грн., заподіяну прийняттям неконституційного правового акту, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 року по справі №320/10394/22 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року повернуто особі, яка її подала. Вищевказане рішення суду набрало законної сили.
Позивач 15 липня 2024 року направив до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, заяву про прийняття до виконання виконавчого листа, який виданий Київським окружним адміністративним судом 24 червня 2024 року по справі №320/10394/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Верховної Ради України, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди. Оскільки виконавчий лист у справі №320/10394/22 було прийнято на виконання відповідачем з липня 2024 року, при цьому тримісячний строк виконання рішення суду сплив у жовтні 2024 року.
Листом ДКС України від 12.12.2024 року повідомлено позивача , що законодавством не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний неконституційним, що унеможливлює виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/10394/22. Враховуючи викладене, безспірне списання коштів за вищевказаним судовим рішенням може бути здійснене виключно з моменту визначення механізму відшкодування шкоди у зазначеній вище категорії справ та встановлення відповідних бюджетних призначень в законі про Державний бюджет України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду.
Із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц , від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц , 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21, 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 приписи частини другої статті 625 ЦК України поширюються на спірні правовідносини.
У постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (№ у ЄДРСР 82997465) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також із тих, які ним не передбачені, але не суперечать йому; в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права й обов'язки можуть виникати з делікту та з рішення суду. Грошове зобов'язання має бути виконаним із дня набрання судовим рішенням законної сили, оскільки з цього часу зобов'язання держави відшкодувати шкоду стало конкретизованим і визначеним. У випадку якщо у рішенні суду визнано грошові зобов'язання держави, визначено їх розмір та ці зобов'язання належно не виконані, підлягають застосуванню вимоги частини другої статті 625 ЦК України.
У справі № 646/14523/15-ц спірні правовідносини подібно до справи № 686/7081/21 стосувалися стягнення з ДКС України шляхом безспірного списання, зокрема, 3 % річних від простроченої суми й інфляційних утрат через прострочення виконання основного зобов'язання, визначеного у рішенні суду про стягнення з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача відшкодування моральної шкоди. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками апеляційного суду про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, для стягнення з ДКС України на користь позивача інфляційних втрат і 3 % річних за період з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання до дня фактичного виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 жовтня 2023 року (Справа № 686/7081/21) наголошувала на тому, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють
ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон № 266/94-ВР, ні Закон № 4901-VI не обмежують дію статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов'язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об'єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.
У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. Інший підхід до визначення моменту початку прострочення держави у спірних правовідносинах (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з держави відшкодування) може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача (зокрема неподання ним впродовж тривалого часу виконавчого документа до органу ДКС України задля отримання можливості додатково стягнути з держави 3 % річних та інфляційні втрати).
Отже, позивач вправі заявити до стягнення з відповідача інфляційні втрати,3% річних за прострочення виконання судового рішення з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI) включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, суд приходить до висновку про задоволення позову ,стягнувши з Державного бюджету України на користь позивача за період з 01 листопада 2024 року по 30 квітня 2025 включно 3% річних у розмірі 7 434,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 38 680,78 грн.
Керуючись ст..16,625 ЦК України, ст..ст. ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 267, 273, 270, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат за невиконання зобовязання задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2024 року по 30 квітня 2025 включно 3% річних у розмірі 7 434,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 38 680,78 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
відповідач: Державна казначейська служба України: 01601, м.Київ, вул. Бастіонна,6
Суддя Т.В.Остапчук