Справа № 752/9927/25
Провадження № 2/752/6152/25
Іменем України
30 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради від 19.12.2010 №41/10, 31.10.2010 було передано майно територіальної громади Голосіївського району міста Києва з балансу Голосіївської районної в місті Києві ради на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».
З метою реалізації Закону України «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» та рішення Київської міської ради від 16.09.2010 №12/4824 «Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010-2014 роки», а також посилення ефективності управління майном та вдосконалення роботи комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і здійснюють свою діяльність у сфері утримання та обслуговування житлвоого фонду, рішенням ІІ сесії Київської міської ради VII скликання від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" та віднесено до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.
Зазначає, що позивач з 01.05.2015 та по теперішній час надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.08.2024 №389851338, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .
Відповідно до п.п.1,5,10 ч.2 ст.7, ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладаються індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Відповідач знехтував обов'язком щодо укладення письмового договору з позивачем, тому між сторонами діє уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (опублікований в газеті «Хрещатик» №9 (4695) від 14.07.2015).
За квартирою обліковується заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року в розмірі 52 438,70 грн., інфляційних втрат в розмірі 17 240,52 грн., і 3% річних в розмірі 5 393,01 грн, а всього стягнути 75 072,23 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.
У травні 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача. Посилається на те, що позивач не виконав обов'язкові умови публічного договору та не надіслав відповідачу підписаний договір, що вказує на відсутність між сторонами договірних відносин.
Крім того, позивач надає розрахунок заборгованості станом на 1 лютого 2025 року, однак постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування стягнення, зокрема інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Також позивач не надає погоджені з органом місцевого самоврядування ціни вартості послуг, а також того, що відповідач був належним чином проінформований про виставлення йому рахунків за надані послуги чи доказів звернення до відповідача з відповідними претензіями, вимогами про сплату боргу.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Витребувано від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" належним чином завірені копії рішення (розпорядження) або іншої відповідної документації про погодження вартості послуг з управління багатоквартирним будинком, з розрахунком вартості таких послуг за адресою: АДРЕСА_1 , з органом місцевого самоврядування, за період з 01 липня 2018 року- по 31 березня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», здійснює утримання будинків та прибудинкової території, в тому числі і будинку АДРЕСА_1 , на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 19 жовтня 2010 року № 41/10, яким 31 жовтня 2010 року передано майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».
Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва» комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву» та віднесене до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до п.2.2. Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва», предметом його діяльності є: утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності м.Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку; надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договір на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку.
На виконання взятих на себе зобов'язань з утримання та обслуговування житлового і нежитлового фонду, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укладаються відповідні договори з виробниками житлово-комунальних послуг (вивіз сміття, вивіз листя та снігу, електропостачання, обслуговування ліфтів тощо), які після набуття підприємством надаються споживачам поряд з іншими послугами. Несвоєчасне внесення чи не внесення споживачами коштів за надані їм житлово-комунальні послуги не дає можливостей для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів, порушує інтереси інших споживачів-співвласників багатоквартирних будинків, порушує майнові права та законні інтереси позивача.
Факт надання житлово-комунальних послуг та їх вартості підтверджується: рішенням Голосіївської районної в м.Києві ради від 19.10.2010 № 41/10, рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270, інформацією щодо фактичних та нормативних витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 442 від 30.04.2015 щодо встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06.06.2017, копіями актів приймання -передавання товарної продукції з виробниками житлово-комунальних послуг (електропостачання, обслуговування ліфтів, прибирання тощо) та рахунками виписаними позивачу такими надавачами послуг.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2006 року, що підтверджується інформаційною довідкою від 06.08.2024 № 389851338 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між позивачем та відповідачем не укладено.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Разом з тим, хоч у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону).
Відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг не може слугувати підставою для відмови у позові, оскільки укладення вказаного договору є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.
Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).
Вказане спростовує доводи відповідач про те, що позивач не виконав обов'язкові умови публічного договору та не надіслав відповідачу підписаний договір, що вказує на відсутність між сторонами договірних відносин.
Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 не сплачує житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території та в період з січня 2018 року по січень 2025 року не вніс на оплату вказаних послуг жодного платежу.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.
Інші доводи відповідача спростовуються наданими позивачем доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою відповідачем наданих позивачем послуг, у нього виникла перед позивачем заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року складає 52 438,70 грн. та підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.
Щодо застосування тарифів на послуги
Правовідносини між сторонами у спірний період були врегульовані, зокрема нормами ЖК України, ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Так, відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який набрав чинності 10 грудня 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).
За змістом розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV в попередній редакції визнається таким, що втратив чинність з дня введення в дію Закону № 2189-VIII (тобто з 01 травня 2019 року), крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 10 червня 2018 року).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;
управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
У відповідності до частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Таким чином, починаючи з 10 червня 2018 року на законодавчому рівні не передбачено такої послуги як утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, натомість визначено саме житлову послугу з управління багатоквартирним будинком, яка включає в себе зазначені вище послуги і визначається за згодою сторін.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2189-VIII вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 2189-VIII ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:
1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;
2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.
Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід'ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов'язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
На вимогу споживача надається інформація про фактичні витрати управителя відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність.
Згідно з частинами першою - третьою статті 11 Закону України «Про особливості здійсненням права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У частині четвертій статті 11 Закону України «Про особливості здійсненням права власності у багатоквартирному будинку» викладено істотні умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а саме: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов'язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Позивач у якості пропозиції споживачам м. Києва укласти відповідний договір опублікувало в газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також інформацію про те, що на підставі рішення Київради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 змінено виконавців зазначених послуг, а саме Голосіївський район м. Києва обслуговує КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
Відповідно до пункту 2.2 договору виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) розпорядженням органу самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг (Додаток № 1).
Нарахування відповідачу плати за надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території здійснювалось позивачем відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від30 квітня 2015 року № 442 та від 06 червня 2017 року № 668«Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Станом на час опублікування вищевказаного повідомлення про публічний договір (оферту) діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, утім 10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
За змістом пункту 3-1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов'язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів.
У такому разі виконавець або управитель не пізніше 30 днів з дати припинення договорів має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин співвласники будинку не створили об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, тобто співвласники цього будинку не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.
Після введення з 10 червня 2018 року в дію положень Закону № 2189-VIII відповідно до вимог частини третьої статті 4 цього Закону тариф на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (управління багатоквартирним будинком) не підлягає державному регулюванню та визначається виконавцями цих послуг за домовленістю із споживачами, тобто органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо встановлення ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком.
При цьому розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року було визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1317 від 25 липня 2019 року, яке у свою чергу було видано на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року у справі № 826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року.
Однак визнання розпорядження органу місцевого самоврядування № 668 від 06 червня 2017 року таким, що втратило чинність, не свідчить про неможливість застосування тарифів, які були введені цим розпорядженням, оскільки відповідачем не укладався договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за правилами, визначеними Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Окрім того, слід звернути увагу, що Закон № 2189-VIII в частині, що стосується житлової послуги, був введений в дію з 10 червня 2018 року, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі щодо оскарження розпорядження КМДА від 06 червня 2017 року № 668 набрало чинності лише 20 грудня 2018 року, тобто коли органи місцевого самоврядування вже були позбавлені права встановлювати тарифи на відповідні послуги.
Отже, в межах спірного періоду з грудня 2019 року позивач надавав послуги відповідачу не за тарифом, встановленим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року № 668, а за ціною, яка склалася на день введення в дію Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, тому нарахування за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території здійснювалося відповідно до умов публічного договору та у відповідності з нормами чинного законодавства.
Вказане спростовує сумніви представника відповідача щодо обґрунтованості вартості послуг, що містяться в розрахунку заборгованості.
Скасування розпорядження КМДА від 06 червня 2017 року № 668 не вплинуло на права та обов'язки сторін за укладеним договором на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно, не призвело до неправильного нарахування плати за надані позивачем та спожиті відповідачем послуги, та в жодному разі не є підставою для безоплатного користування відповідачем наданими комунальними послугами.
Як зазначив позивач у заяві на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 01 липня 2025 року, виконавець відповідної послуги може здійснювати перерозподіл витрат в структурі вартості послуг без зміни загального обсягу таких витрат та з урахуванням фактичної вартості наданих послуг у межах ціни, встановленої за договором. З липня 2018 року по листопад 2019 року здійснювався перерахунок споживачам вартості вказаних послуг за статтею «Витрати з вивезення та знешкодження твердих побутових, великогабаритних, рідких відходів», який відображався щомісячно в квитанціях на сплату в графі «Перерахунок». У зв'язку зі зміною законодавчо встановлених гарантій в оплаті праці з 01 грудня 2019 року позивач у структурі діючої вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без зміни загального обсягу витрат та з урахуванням фактичної вартості наданих послуг здійснив перерозподіл витрат по складовій «Витрати з вивезення та знешкодження твердих побутових, великогабаритних, рідких відходів» на витрати по складових вартості: «Прибирання прибудинкової території», «Прибирання сходових кліток», «Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, зливової каналізації», «Технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання» та «Прибирання снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду». Позивач веде побудинковий облік доходів та витрат і у випадку вартості фактично наданих послуг, що є меншою, ніж нараховано мешканцям, здійснює перерахунок по кожному особовому рахунку.
Отже, позивачем не збільшувалась вартість за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
За таких обставин судом встановлено, що відповідач допустив невиконання вимог закону щодо належної оплати вартості послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території в установлений строк та у визначеній сумі вартості цієї послуги, що є підставою для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду з позовом, позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 17 240,52 грн. та 3% річних в розмірі 5 393,01 грн, нараховані за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року.
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
На відміну від інфляційних збитків розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
При цьому, судом враховується, що згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року № 309.
Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних в межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню з відповідача.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, судом встановлено, що інфляційна складова нарахована на суму боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 10 214,32 грн, та 3% річних становлять 3 444,64 грн.
Отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За правилами статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом.
Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) а також до закінчення воєнного стану.
Крім того, суд враховує, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, провадження № 14-254цс19).
Отже, продовження строку позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) а також до закінчення воєнного стану, стосується також стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року, то суд доходить висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, а доводи відповідача в цій частині є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, що документально підтверджено. У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судовий збір за подання позову в сумі 3 028,00 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову частково (88,05 %), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2 666,15 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" заборгованість з оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 52 438 (п'ятдесят дві тисячі чотириста тридцять вісім) гривень 70 коп, інфляційну складову боргу в розмірі 10 214 (десять тисяч двісті чотирнадцять) гривень 32 коп, 3% річних у розмірі 3 444 (три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 64 копійок, а всього стягнути 66 097 (шістдесят шість тисяч дев'яносто сім) гривень 66 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" судовий збір в сумі 2 666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень15 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», адреса: 03187, м. Київ, просп. Голосіївський, 17-Б, код ЄДРПОУ 32375554;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Повний текст складений 30 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк