Справа № 752/18049/25
Провадження № 2-а/752/357/25
Іменем України
30 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У липні 2025року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову АД № 2366 від 17 липня 2025 року про адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), провадження закрити.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дані оновлено вчасно, має відстрочку від призову під час мобілізації, на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому, 11 червня 2025 року позивач отримав повістку про з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних на 12 червня 2025 року на 09:00 год.
Зазначає, що він одразу повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про неможливість з'явитися, оскільки він доглядає за хворим батьком, а також йому з батьком 12 червня 2025 року потрібно було забрати висновок ЛЛК.
Також зазначає, що у зв'язку з некоректною роботою сайту та відсутністю вільних дат, перший талон запису до ТЦК він отримав 25 червня 2025 року, однак потрапити в приміщення та на прийом йому вдалося лише 02 липня 2025 року.
02 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол №2366 про адміністративне правопорушення, призначено розгляд справи на 17 липня 2025 року без конкретного часу.
17 липня 2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в приміщенні йому повідомили, що розгляд справи відбудеться з 14:00 до 17 :00 год., сказали чекати. Розгляд справи проводила таж особа, що складала протокол про адміністративне правопорушення. Пояснення від ОСОБА_1 ніхто не заслуховував, постанову видано йому без підпису.
Таким чином вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки при винесені постанови не зазначено жодного доказу на підставі якого її постановлено, тобто за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року відкрито у справі провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, поновлено строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідачу копія ухвали та копія позовної заяви вручено 09 вересня 2025 року (трекінг відправлення 0610277395935), однак відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2025 року начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол, в якому вказано, що ОСОБА_1 не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, вказані у повістці/розпорядженні /викликом, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КАпАП. Повістка від 13 травня 2025 року з вимого прибути 12 червня 2025 року. Розшук з 22 червня 2025 року.
Протоколом визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 17 липня 2025 року.
17 липня 2025 року начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником Грушею Романом, винесено постанову АД № 2366 по справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн за адміністративне правопорушення. Постановою встановлено, що ОСОБА_1 не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні /викликом, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до приписів частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Як встановлено з наданих позивачем доказів та змісту позовної заяви, позивач не заперечує про те, що 30 травня 2025 року поштовим відправленням надійшла повістка для уточнення даних (заява адресована ТЦК) ним було отримано повістку про з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 12 червня 2025 року на 09:00 год.
При цьому, посилаючись на поважність причин пропуску зазначає, що він повідомив територіальний центр комплектування та соціальної політики про поважність причин не з'явлення в установлений час.
Однак, як встановлено судом, заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач надіслав засобами поштового зв'язку 12 червня о 17:42 год., що підтверджується накладною Укрпошти, наданою самим позивачем. Вказану заяву відповідач отримав 13 червня 2025 року.
Крім того, заяву про визнання причини неявки поважною, скаржником надіслано відповідачу лише 17 липня 2025 року, тобто після постановлення оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не повідомив про поважні причини неявки за повісткою у встановлений законом час, у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_5 правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, судом встановлено, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки в порушення норм законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не прибув до ТЦК та СП за повісткою для уточнення даних у визначений час та не повідомивши про поважні причини неявки у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 245, 250, 286 Кодексу України про адміністративне судочинства, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 30 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк