Справа № 373/807/25
Провадження № 2/373/607/25
29 жовтня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебедя В.В.,
за участю секретаря судових засідань Мороз В.О.,
представника позивача Стеценка М.В., представника відповідача-адвоката Дубчак Л.С. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості та інфляційних втрат понесених у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання,
Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» Стеценко М.В. через підсистему «Електронний суд» подав позов, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованість в розмірі 110 749,68 грн, з яких 28 924,50 грн становлять 3% річних, 81 825,18 грн - інфляційні витрати; судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 13.11.2006 між Акціонерним комерційним промислово інвестиційним банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2045, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 54 356 доларів США, відповідач зобов'язався повернути отримані кредитні кошти не пізніше 12.11.2013 та сплатити відсотки за користування кредитним коштами у порядку визначеному кредитним договором.
17.05.2011 Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у рамках цивільної справи № 2-502/11 задовольнив позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2045 від 13.11.2016 у розмірі 342 903,76 грн, судовий збір у розмірі 1 820,00 грн.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 набрало законної сили, проте станом на день подання позову не виконано відповідачем, а тому грошове зобов'язання за рішенням суду є простроченим.
17.12.2012 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк» відступило ТОВ «Кредитні Ініціативи» право вимоги за кредитним договором № 2045 від 13.11.2006.
11.04.2016 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу в справі № 2-502/11, відповідно до якої заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» про заміну сторони стягувача задоволено та замінено стягувача з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на його правонаступника, ТОВ «Кредитні ініціативи». Ухвала суду від 11.04.2016 набрала законної сили.
Виконавчий документ (виконавчий лист, виданий Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом 17.06.2011 року на виконання рішення суду у справі № 2-502/2011) повертався стягувачу 30.04.2013, 22.08.2014 на підставі п. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за ним не проведено. Такі обставини встановлені в рішенні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.09.2015 у справі № 373/455/15-ц.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на приписи ст. 625 ЦК України, беручи до уваги розмір простроченого грошового зобов'язання, визначеного рішенням Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 у справі № 2-502/11, станом на 23.02.2022 розмір нарахованих 3 % річних від суми заборгованості, визначеної рішенням суду та інфляційних втрат понесених в результаті невиконання рішення суду становить 110 749,68 грн, що складається з 28 924,50 грн - суми 3% річних нарахованих на суму простроченої заборгованості, 81 825,18 грн - суми понесених інфляційних витрат нарахованих на суму простроченої заборгованості.
Розмір 3 % річних та інфляційних витрат нараховані на залишок суми невиконаного рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 відображено в розрахунку заборгованості, що нарахована за три роки з 23.02.2019 по 23.02.2022.
Представником відповідача-адвокатом Дубчак Л.С. подано пояснення у справі (а/с 82-99), відзив на позовну заяву (а/с 100-112). З огляду на те, що виконавчий лист у справі № 2-502/11 повинен бути пред'явлений до виконання протягом року з моменту набрання ним законної сили, то з огляду на завершені виконавчі провадженні та повернення виконавчого документу стягувачу 22.08.2014, на даний час строк пред'явлення виконавчого документу до виконання пропущено. В постановах від 23.11.2022 у справі № 285/3536/20, від 18.03.2020 у справі № 442/398/15-ц Верховний Суд зауважив, що натуральним зобов'язанням є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі N 757/44680/15-ц). Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.09.2024 по справі № 761/26741/22 (провадження N 61-4584св24). Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: 1) натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; 2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; 3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Отже, зважаючи на те, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа в справі № 2-502/11 не перебуває на виконанні, а строк пред'явлення виконавчого пропущено, рішення суду не може бути виконано, то відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3 % річних, оскільки вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у цьому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Крім цього, позивачем не доведено доказами визначений розмір заборгованості.
У відповіді на відзив на позовну заяву (а/с 115-122) представник позивача Стеценко М.В. послався на те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникло в позивача як кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання відповідачем та обмежується останніми трьома роками, що передували подачі позову, що відповідає положенням п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Ухвалою судді від 02.04.2025 після усунення позивачем недоліків було відкрито провадження у справі за првилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 30.04.2025.
Судове засідання 30.04.2025 відкладено на 22.05.2025 у зв'язку з неналежним з'єднанням з веб-мережею, неможливістю фіксації судового засідання.
Судове засідання 22.05.2025 відкладено на 16.06.2025 у зв'язку з наданям позивачу строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву.
Справу знято з розгляду з 16.06.2025 на 04.07.2025 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді, з 04.07.2025 на 18.07.2025 у зв'язку з зайнятістю головуючого судді в іншій справі, з 18.07.2025 на 02.09.2025 у зв'язку з технічними неполадками системи відеоконференцзв'язку.
У судовому засіданні 02.09.2025 оголошено перерву до 22.09.2025, з 22.09.2025 до 29.09.2025 у зв'язку з визнанням обов'язковою явки сторін для надання пояснень.
У судовому засіданні 29.09.2025 судом заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву до 17.10.2025 у зв'язку з розглядом іншої справи.
У судовому засіданні 17.10.2025 судом досліджено письмові докази, закінчено з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
13.11.2006 між Акціонерним комерційним промислово інвестиційним банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2045, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 54 356 доларів США.
Відповідно до роздруківки рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 у справі № 2-502/11, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2045 від 13.11.2016 у розмірі 342 903,76 грн, судовий збір у розмірі 1 820,00 грн (а/с 12-13).
Відповідно до роздруківки ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11.04.2016 у справі № 2-502/11, яка набрала законної сили, замінено стягувача з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи» (а/с 14-15).
Розмір боргу згідно з виконавчим документом (виконавчий лист виданий Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом 17.06.2011 на виконання рішення суду у справі № 2-502/2011) становить 344 723,76 грн. Зазначений вище виконавчий документ повертався стягувачу 30.04.2013 та 22.08.2014 на підставі п. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за ним не проведено. Такі обставини встановлені в рішенні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.09.2015 у справі № 373/455/15-ц (а/с 16-17).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, розмір грошового зобов'язання відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи», якого замінено з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідно до ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11.04.2016 у справі № 2-502/11, становить 344 723,76 грн, що також установлено рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.09.2015 у справі № 373/455/15-ц.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 2045 від 13.11.2016 обраховано позивачем у розмірі 321 383,31 грн з врахуванням сплачених відповідачем сум за період з 27.10.2016 по 29.09.2017 (а/с 42-45).
Суд вважає доведеним розмір заборгованості внаслідок невиконання відповідачем кредитного договору № 2045 від 13.11.2016, що становить 321 383,31 грн, оскільки заборгованість у більшому розмірі 344 723,76 грн була встановленою як рішеннями Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 у справі № 2-502/11, від 24.09.2015 у справі № 373/455/15-ц, так і відповіддю Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 12.06.2025 № 44694 (копія, а/с 133-134).
Зі змісту наведеної вище відповіді Переяславського ВДВС вбачається, що відділом державної виконавчої служби були відкриті виконавчі провадження на підставі виконавчого листа № 2-502/2011 від 17.06.2011, у яких державним виконавцем були винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (старої редакції), п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (нової редакції).
Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 47 в редакції Закону від 20.07.2014 передбачено повернення виконавчого документа стягувачу у випадку, якщо боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року
з дня оголошення розшуку,
Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 47 в редакції Закону від 28.12.2015 передбачено повернення виконавчого документа стягувачу з аналогічної підстави, якщо боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 37 в редакції Закону від 02.06.2016 передбачено повернення виконавчого документа стягувачу з аналогічної підстави, якщо боржник - фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Таким чином, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 у справі № 2-502/11 на даний час не виконано відповідачем.
Предметом позову у даній справі є стягнення боргу на підставі ст. 625 ЦК України - трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання, виплати грошових коштів - суми основного боргу за договором позики, стягнутих рішенням суду, яке набрало законної сили.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування збитків та матеріальних втрат кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом положень ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Отже, положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, норма ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Суд, ураховуючи зміст положень наведених статей 525, 526, 599, 625 ЦК України, вважає, що станом на даний час відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання зобов'язання за кредитним договором № 2045 від 13.11.2016 та належним чином не виконано рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 у справі № 2-502/11, що не може ставитись в залежність від закінчення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Суд дійшов такого висновку, оскільки рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 у справі № 2-502/11, яке набрало законної сили, має обов'язковий характер для відповідача.
Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Зазначена позиція підтверджена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
При цьому, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби», яким доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України" п.12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, визначені ст.ст. 257,258,362, 559,681,728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо строку позовної давності, позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло з рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 у справі № 2-502/11, за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.
Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Таким чином, інфляційне збільшення нараховується на суму боргу і є видом відшкодування втрат при недобросовісному виконанні грошових зобов'язань.
Судом встановлено, що станом на день звернення з даним позовом відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобов'язання за рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 у справі № 2-502/11, заборгованість останнього становила 321 383,31 грн, а отже позивач набув право нараховувати три проценти річних та індекс інфляції в порядку ст. 625 ЦПК України.
Позивачем надано розрахунок суми трьох процентів річних та суми інфляційних втрат за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, у відповідності до якого нараховано три проценти річних у розмірі 28924,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 81825,18 грн.
Суд уважає, що відповідачем протягом розгляду справи не було доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання та не подано доказів на підтвердження виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17.05.2011 у справі № 2-502/11, часткової сплати заборгованості, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 2422,40 грн відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості та інфляційних втрат понесених у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» три проценти річних у розмірі 28924,50 грн (двадцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 50 копійок), інфляційні втрати в розмірі 81825,18 грн (вісімдесят одна тисяча вісімсот двадцять п'ять гривень 18 копійок), а всього разом на суму 110749,68 грн (сто десять тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 68 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2025 року, що пов'язано з перебуванням головуючого судді в стані тимчасової непрацездатності.
Повне найменування сторін
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», місцезнаходження за адресою: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21; код ЄДРПОУ 35326253;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ