Апеляційне провадження № 22-ц/824/15286/2025
Справа № 373/1047/24
Іменем України
29 жовтня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Лебедя В.В. у м. Переяслав у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на свою користь грошові кошти в розмірі 3600 грн.
Позов мотивував тим, що йому належить банківська картка Ощадбанку НОМЕР_1 , якою він користується особисто і не надає в користування іншим особам. 22 липня 2023 року йому необхідно було розрахуватися карткою в магазині, однак він не зміг цього зробити через відсутність необхідної суми, хоча знав, що коштів повинно вистачити, перевіривши рахунок, дізнався про незаконне списання 3600 грн. з його банківської картки. Про даний випадок ОСОБА_1 особисто повідомив працівників банку та на його прохання йому надали виписку з рахунку, в якому міститься інформація про незаконне списання 21 липня 2023 року о 19:47 коштів в сумі 3600 грн. З даного приводу ним подано заяву 22 липня 2023 року та було відкрито кримінальне провадження № 12023111240000351, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 4 ст. 185 КК України. 14 серпня 2023 року ним подано керуючому відділенням № 10026/0849 АТ «Ощадбанк» у м. Переяслав, вул. Шкільна, 40 заяву про повернення незаконно списаних коштів, на яку отримав відповідь від 24 серпня 2023 року, у якій повідомлено, що клієнт може подати заяву відповідної форми про спірну транзакцію до відділення або філії банку, де відкрито рахунок.
14 вересня 2023 року позивач звернувся до Управління захисту прав споживачів фінансових послуг НБУ за захистом своїх прав як споживача фінансових послуг з наміром повернути незаконно списані кошти. На адресу позивача надійшла відповідь від 29 грудня 2023 року, з якої ОСОБА_1 зрозумів, що при первинному зверненні він заповнив повідомлення про факт вчинення шахрайських дій, а заява на оскарження операції ним не подана.
22 березня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву на оскарження операції і 23 квітня 2024 року отримав відповідь від 15 квітня 2024 року, в якій відповідач вказує про відсутність підстав для повернення грошових коштів. Відповідачем не вказано, які саме конкретні обставини підтверджують факт того, що позивач своїми діями сприяв розкриттю конфіденційної інформації, внаслідок чого сталося незаконне списання грошових коштів з його карткового рахунку. Стверджував, що третім особам свою банківську картку не передавав, конфіденційну інформацію по своїй карті не розголошував, в контакт зі сторонніми особами при переказі коштів не вступав, жодних повідомлень в той час на свій фінансовий номер телефону не отримував, його вина відсутня.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року позов задоволено, стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3600 грн., в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Відповідач АТ «Державний ощадний банк України», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, покласти на відповідача судові витрати.
В апеляційній скарзі наводив обставини справи, встановлені судом, зазначив, що 16 липня 2021 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання № 634613211/230621 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО) та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного запису; шляхом підписання цієї заяви ОСОБА_1 беззастережно приєднався до ДКБО в редакції, яка на день підписання цієї заяви про приєднання розміщена на офіційному сайті банку. Позивачу було відкрито поточний рахунок в гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний» та видано платіжну картку НОМЕР_1 . Пунктом 3.4.2 позивач висловив бажання підключити основну картку до послуги смс-інформування до телефону НОМЕР_2 . Згідно п. 3.5 розділу ІІІ ДКБО банк і позивач допускають можливість використання у вигляді електронного підпису підтвердження через одноразовий цифровий пароль, який містить комбінацію символів у вигляді цифр, і яку направляють держателю картки у вигляді sms-повідомлення на верифікований номер мобільного телефону клієнта, зафіксований в інформаційних системах банку. Умовами ДКБО не передбачено верифікацію мобільних пристроїв, якими користується позивач.
Повідомляв, що 18 липня 2023 року о 14:34:24 позивачем здійснено реєстрацію в системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад24» за допомогою телефонного пристрою. Без введення коду, який направлявся на фінансовий номер позивача, вхід до системи «Ощад24» та проведення операцій щодо перерахунку коштів неможливий. Згаданий код міг бути відомий тільки особі, яка здійснювала операції з платіжною карткою, а саме позивачу, оскільки направлявся на його номер телефону «смс 18.07.2023 14:32:21 kod ${psw} dlya vxoda v sistemu Oschad 24/7 #FLUMO#». Надходження від банку на фінансовий номер телефона позивача смс-коду підтверджено листом телефонного оператора ТОВ «Лайфсел» від 03 жовтня 2024 року.
Згідно з випискою по рахунку позивача, 21 липня 2023 року о 19:47 проведено наступні операції по рахунку: переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING у сумі 3600 грн., комісія за перерахунок 41 грн.
Зазначив, що операція відбулася після успішної верифікації (прив'язки) платіжної картки 18 липня 2023 року о 14:34:24. Верифікацію проведено коректно за допомогою введення позивачем даних платіжної картки, зокрема CVC та з використанням 3DS-паролю, який надходив після введення даних платіжної картки на фінансовий номер телефону позивача, номер не змінювався, без введення якого операцію щодо перерахунку коштів неможливо завершити. Згаданий код міг бути відомий тільки особі, яка здійснювала операції з платіжною карткою, а саме позивачу.
Пояснював, що порядок розрахунку платіжними картками в мережі Інтернет регулюється правилами міжнародних платіжних систем. За загальним алгоритмом при розрахунку держателем платіжної картки в мережі Інтернет, останній має виконати вимоги щодо введення інформації, що зазначена на картці: номер картки, строк дії та CVC або CVV-2 та з використанням 3DS-паролю, який надходив після введення даних платіжної картки на фінансовий номер телефону клієнта. Особливість технології операції переказу через міжнародну платіжну систему полягає в тому, що операція проводиться в два етапи: першим етапом є створення авторизаційного документа на позитивне блокування коштів по картці клієнта, завдяки чому сума стає доступною клієнту; другим етапом є створення фінансового документа на підставі клірингової інформації від міжнародної платіжної системи та проведення розрахунків. Важливою є невідворотність повернення/зупинення операції, що була проведена із дотриманням усіх правил міжнародної платіжної системи, та відсутності юридичної чи практичної змоги АТ «Ощадбанк» повернути кошти на рахунок клієнта після проведення такої успішної операції.
Отже, операції щодо списання банком грошових коштів в сумі 3600 грн. з рахунку позивача відбулися відповідно до умов договору, на підставі введених особисто позивачем даних платіжної картки та з використанням коду для входу в систему, який надходив після введення даних платіжної картки на фінансовий номер телефону позивача під час реєстрації в системі дистанційного банківського обслуговування.
14 серпня 2023 року, тобто з порушенням строку, встановленого п. 2.2 Правил, ОСОБА_1 звернувся до АТ «Ощадбанк» з заявою про повернення безпідставно списаних грошових коштів. За результатами розгляду заяви позивача банком надано вичерпну відповідь стосовно операції списання коштів з рахунку.
Вказував, що під час розгляду справи судом було встановлено, що отримувачем коштів ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , якого залучено до участі в справі в якості третьої особи. До цього часу жодного доказу про те, що ОСОБА_2 здійснив крадіжку коштів позивача шляхом здійснення шахрайських дій, матеріали справи не містять, а тому висновки суду про те, що коштами позивача заволоділа невідома особа шахрайським способом, не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не врахував, що саме позивач, який є потерпілим у кримінальному провадженні, в разі встановлення винних осіб не позбавлений можливості звернутись до них з відповідним позовом для захисту своїх прав, які він вважає порушеними.
Вказував, що суд не врахував, що вхід до системи дистанційного банківського обслуговування (ДБО) Mobile-банкінг «Ощад 24/7» та операції з переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності реквізитів платіжних карток та смс-повідомлень, які направлялися на фінансовий телефон позивача і були відомі виключно позивачу. При цьому автентифікація позивача та повідомлення про проведені операції здійснені відповідно до умов ДКБО, а отримання грошових коштів сторонніми особами стало можливим у зв'язку з розголошенням позивачем даних платіжної картки третім особам.
Наголошував, що положеннями законодавства та умовами договору передбачений обов'язок позивача надійно зберігати та не передавати стороннім особам електронний платіжний засіб та інші персональні дані, які дозволяють ініціювати та/або санкціонувати платіжну операцію; клієнт відповідає за всі суми по операціях з платіжною карткою, якщо її передано сторонній особі або вчасно не повідомлено банк про використання картки сторонніми особами.
При цьому, якщо позивач як ініціатор переказу вважає, що в результаті переказу кошти отримано неналежним отримувачем, він має право звернутися до нього з відповідними вимогами про повернення коштів.
На підставі вищевикладеного вважав відсутніми правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення грошових коштів в сумі 3600 грн., а тому рішення суду першої інстанції є неправомірним та підлягає скасуванню.
Вказував, що судова практика Верховного Суду, на яку посилався АТ «Ощадбанк», взагалі не врахована судом, а саме постанова Верховного Суду від 11 лютого 2019 року в справі № 552/1543/17, згідно яких обов'язок відшкодувати клієнту збитки настає у разі, якщо шкоду спричинено за наявності вини банку і саме через його неправомірні дії або бездіяльність, від 01 грудня 2021 року в справі № 720/1119/19 про те, що спірний платіж в системі IPAY не міг відбутися без розголошення особою ідентифікуючих карткових даних; від 25 липня 2022 року в справі № 577/2701/20 про те, що встановивши, що операції з переказу спірних коштів здійснені з використанням реквізитів платіжної картки, які відомі лише держателю, та підтверджено за допомогою технології Mastercard SecureCode, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту незаконного переказу грошових коштів з її карткового рахунку з вини банку, а тому відповідач не повинен нести відповідальність за ці операції.
Звертав увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року в справі № 522/22780/15-ц, згідно якої, враховуючи, що при вході до системи дистанційного обслуговування «Ощад 24/7» та проведенні операції з переказу коштів проведена електронна ідентифікація самого платіжного засобу і його користувача, відсутності належних доказів щодо проведення операцій сторонніми особами поза волею та бажанням клієнта, відсутності доказів вини банку, банк не несе відповідальність за проведені позивачем операції по його рахунку.
Наголошував, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував своє рішення, проігнорував доречні доводи банку, наведені у відзиві на позовну заяву, не розглянув їх, що призвело до неправильного вирішення справи.
Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вказував, що не передавав третім особам свій мобільний телефон, не втрачав його, на фінансовому телефоні встановив код, який відомий лише йому, не надавав згоду на здійснення відповідного переказу коштів, смс-повідомлення не отримував, в контакт з третіми особами не вступав. ПІН-код, CVV-код нікому не повідомляв, а відтак відбувся несанкціонований вхід у банківську систему, та, як наслідок, несанкціонований 21 липня 2023 року переказ коштів.
Зазначив, що доводи відповідача про те, що позивачем порушено Умови та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого списання грошових коштів з його карткового рахунку, з посиланням на те, що він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та не мають доказового підтвердження.
Вказував, що саме на відповідача покладено обов'язок нормального та безпечного функціонування його сервісів. Збитки, які отримує клієнт банку внаслідок недосконалої їх роботи, повинні компенсуватись цим же банком, а не покладатися на клієнтів.
ТОВ «Лайфселл» надано інформацію про вхідні та вихідні дзвінки та смс-повідомлення за фінансовим номером позивача впродовж 18 липня 2023 року, дана інформація витребувана за клопотанням відповідача і не має взаємозв'язку з незаконним списанням коштів 21 липня 2023 року, текст вхідних і вихідних смс-повідомлень відсутній.
Представник відповідача не подав клопотання про витребування відповідної інформації за 21 липня 2023 року. Таке клопотання подано представником позивача, але представник відповідача категорично заперечував і суд не задовольнив клопотання.
Погоджувався з висновками суду першої інстанції, зазначив, що висновок апеляційної скарги про те, що позивач не позбавлений права звернутися з позовом до винних осіб у разі їх встановлення, є перекрученим та не породжує будь-яких правових наслідків, фактично відношення до даної справи не має.
Вважав, що банк самоусунувся від вирішення спірної ситуації, порушуючи договірні зобов'язання перед ним як клієнтом. Вказаний факт також підтверджується ігноруванням банком спроб з боку позивача врегулювати вказану ситуацію в досудовому порядку, підтверджується ненаданням позивачу заяви про спірну транзакцію встановленого зразку, структурним підрозділом було надано узагальнену відповідь з посиланням на правильність проведення платіжної операції та положення ДКБО.
Натомість позивач, виявивши безпідставне списання грошових коштів, протягом тривалого часу вживав доступних для нього заходів для проведення всебічного розслідування.
Зазначив, що висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах наведені у його промові в дебатах, а також додатково звертав увагу на постанову Верховного Суду у справі № 490/7829/23 від 02 липня 2025 року, у справі № 489/4939/23 від 09 липня 2025 року.
Звертав увагу, що відповідач у апеляційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду, які не є подібними тим правовідносинам, які були предметом судового розгляду в суді першої інстанції у даній справі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про захист прав споживачів та стягуючи на його користь з АТ «Ощадбанк» 3600 грн., суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як сторона, на яку покладено тягар доказування, не довів належними і допустимими доказами, що позивач здійснив 21 липня 2023 року о 19:47 платіжну операцію у розмірі 3600 грн. своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, що давала б змогу ініціювати платіжні операції від його імені, та/або надавав доступ до своєї платіжної картки, банківського рахунку, індивідуальної облікової інформації, за допомогою якої була ініційована платіжна операція.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у договірних відносинах з АТ «Ощадбанк» у зв'язку з підписанням 16 липня 2021 року заяви про приєднання № 634613211/230621 (а. с. 48 - 55 т. 1).
Порядок обслуговування клієнтів АТ «Ощадбанк» регулюється Договором комплексного обслуговування фізичних осіб зі змінами від 12 липня 2021 року, що набрав чинності 14 липня 2021 року (а. с. 2 - 74 т. 2).
Позивач приєднався до публічного договору з АТ «Ощадбанк» - ДКБО в редакції станом на 14 липня 2021 року, став власником поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_1 (далі - платіжна картка).
Сторонами укладено договір банківського рахунку, який є складовою ДКБО (розділ ХХ «Умови договору банківського рахунку»).
Індивідуальна частина договору банківського рахунку передбачена пунктом 3 означеної заяви про приєднання, умовами підпункту 3.4.2 якої передбачено, що позивачу буде надаватись послуга СМС-інформування за фінансовим номером телефону НОМЕР_2 .
З витягу з системи електронних платежів АТ «Ощадбанк» судом встановлено, що послуга СМС-інформування не була підключена за платіжною карткою позивача (а. с. 104 т. 1).
Відповідно до обов'язків, покладених на клієнта банку Договором, Клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт (підпункт 9.15 розділу IX «Відповідальність клієнта та банку»).
Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефона (відповідної SIM-карти), номер якого визначений в Заяві про приєднання до ДКБО або повідомлений Банку в іншому встановленому Договором порядку як Номер мобільного телефону Клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на Номер мобільного телефону Клієнта (підпункт 9.16 розділу IX).
Клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у Мобільних додатках Google Рау або в інших подібних додатках за допомогою технології Біометрії, в тому числі якщо у Мобільному пристрої збережені Відбитки пальця(-ів) сторонньої особи (підпункт 9.17 розділу IX).
Будь-яку особу, що використала Біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО Банк безумовно вважає Клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися (підпункт 9.18 розділу IX).
Підпунктом 17.3.8 розділу XVII «Умови надання послуг з використання технічних засобів зв'язку» ДКБО передбачено, що банк не несе відповідальність за наслідки операцій в Системі ДБО, здійснених з використанням Облікового запису Клієнта. Відповідальність за такі операції несе особисто Клієнт, а не Банк (а. с. 36 т. 2 зворот).
Клієнт зобов'язаний забезпечити належний рівень захисту свого Облікового запису в Системі ДБО (підпункт 17.4.1 розділу XVII); погоджується з тим, що розуміє всі ризики, пов'язані з розголошенням Логіну Клієнта, Паролю для входу в Систему ДБО, Номеру мобільного телефону Клієнта та/або Одноразових цифрових паролів, а також будь-якої інформації про свої Рахунки, що є банківською таємницею, при здійсненні доступу до Системи ДБО не з власного комп'ютера або мобільного телефону, та несе всю відповідальність за такі випадки (підпункт 17.4.3 розділу XVII).
Відповідно до підпункту 17.5.2 розділу XVII ДКБО банк зобов'язується приймати до виконання та виконувати Електронні розрахункові документи Клієнта, підтверджені Одноразовим цифровим паролем/Біометрією, в т.ч. по технології біометричної ідентифікації клієнта Touch ID (та подібні)/Расе ID (та подібні), оформлені та надані Клієнтом відповідно до Договору та/або Законодавства.
З платіжної картки позивача о 19:47 год. 21 липня 2023 року було списано грошові кошти в розмірі 3600 грн., з наступними деталями транзакції: «переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING 878404 30010001», згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 , отриманої позивачем 25 липня 2023 року (а. с. 12, 79 т. 1).
22 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області із заявою про кримінальне правопорушення за фактом заволодіння невідомою особою 21 липня 2023 року приблизно о 19:47 год. його грошовими коштами в розмірі 3600 грн. з належної йому картки АТ «Ощадбанк», згідно витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12023111240000351 від 22 липня 2023 року (а. с. 14 т. 1).
14 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого відділення банку із заявою про повернення грошових коштів у розмірі 3600 грн., списаних 21 липня 2023 року о 19:47 год. (а. с. 15 т. 1), на яку отримав відповідь від Філії - Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» від 24 серпня 2023 року № 100.10/2-07/4102/2023/с, зміст якої зводиться до того, що позивачу необхідно було подати до місцевого відділення заяву відповідної форми про спірну транзакцію (без додавання заяви або посилання на джерело, де може міститись така заява), повідомлено про вартість запиту банку до міжнародної платіжної системи (МПС) Mastercard/Visa (а. с. 16 т. 1);
14 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України про повернення банком безпідставно списаних 21 липня 2023 року о 19:47 год. з карткового рахунку грошових коштів у розмірі 3600 грн. (а. с. 18 - 20 т. 1).
У відповіді Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України № 14-0004/96705 від 29 грудня 2023 року (а. с. 21 - 23 т. 1) вказано, що АТ «Ощадбанк» (далі - Банк) за результатами проведеної профільним підрозділом Банку перевірки викладених обставин встановлено, що з платіжної картки позивача № НОМЕР_4 відбулося списання грошових коштів 21 липня 2023 року о 19:47:11 шляхом переказу коштів з використанням мобільного додатку «Ощад24/7» (нова версія Flumo) на платіжну картку іншого банку.
Дана операція підтверджувалась біометрію або кодом доступу, який встановлюється при першому вході або в налаштуваннях безпеки. Для реєстрації і встановлення нового мобільного додатку використовується реквізити платіжної картки та ПІН-код до неї, які відомі тільки клієнту, а також одноразові ОТР-паролі, які надаються клієнту в автоматичному режимі на фінансовий номер телефону.
Додатково Банк зауважив, що фінансовий номер позивача НОМЕР_9 не змінювався напередодні та жодних звернень чи скарг щодо непрацездатності СІМ-картки від позивача не надходило, СМС сповіщення успішно відправлялися та доставлялися на фінансовий номер позивача.
Додатково Банк повідомив, що операції по платіжній картці позивача відносяться до операцій типу P2P (Person to Person), по яких надання послуги полягає в миттєвому (он-лайн) перерахуванні коштів на іншу платіжну картку. Такі перекази відбуваються із обов'язковим дотриманням процедур з обслуговування міжнародних платіжних карток, а саме: проведення авторизації, безпомилкове введення 3DS кодів для підтвердження/біометрії. Згідно з правилами міжнародних платіжних систем P2P перекази, здійснені без помилок в роботі самої системи, не можуть бути оскаржені.
За інформацією, отриманою від Філії - Головного управління по місту Києву та Київській області, при першому зверненні позивача до відділення Банку № 10026/0849 менеджер надала консультацію та нагадала про необхідність звернутись із відповідною заявою до поліції. 25.07.2023 Заявником було надано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та заповнено Повідомлення про факт вчинення шахрайських дій, яке з документами було направлено до профільного підрозділу Банку. За наданою Банком інформацією Повідомлення містить пункт: «Дана процедура з описом ситуації шахрайських дій є лише фактом повідомлення Банку про подання клієнтом заяви до правоохоронних органів і не передбачає відповіді Банком згідно Закону України «Про звернення громадян».
Заява на оскарження операції, ймовірно проведеної третіми особами (шахраями), приймається у випадку, якщо клієнт бажає оскаржити операцію. Відповідно до діючих на момент подання письмової відповіді Філією - Головним управлінням по місту Києву та Київській області (від 24.08.2023 № 100.10/2-07/4102/2023/с) тарифів на додаткові послуги, що надаються за поточним рахунком з використанням платіжної картки, комісія за розшук (запит), підтвердження переказу за кожною операцією з використанням платіжної картки МПС Mastercard/Visa, яка оскаржується клієнтом та потребує звернення Банку до МПС (стягується за умови безпідставного оскарження операції), складала 500,00 грн.
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг (стаття 4 Закону про банки) та самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги (стаття 47 Закону про банки).
Національний банк не наділений повноваженнями щодо проведення розслідувань у справах про шахрайські дії невстановлених осіб, позивачу було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав (а. с. 21-23 т. 1).
22 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Філії - Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» заяву № 47 22.03.2024 SC-10997927 про оскарження платіжної операції у розмірі 3600,00 грн., що відбулась 21 липня 2023 року о 19:47 год. (а. с. 25 т. 1).
Філією АТ «Ощадбанк» № 100.16-11/46448/2024 у відповіді від 15 квітня 2024 року повідомлено, що операцію по платіжній картці проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку з правильним веденням строку дії та СVV2/СVC2 паролю, відомого лише позивачу та який зберігається лише на платіжній картці позивача, а також з введенням одноразового «3DSecure» паролю, надісланого для підтвердження операцій на фінансовий номер телефону позивача, у зв'язку з чим реквізити платіжної картки стали відомі третім особам. Філією АТ «Ощадбанк» було повідомлено про відсутність підстав для повернення грошових коштів та рекомендовано звернутись до правоохоронних органів (а. с. 26 т. 1).
Згідно відповіді АТ «Юнекс Банк» на виконання ухвали Переяславського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2024 року про витребування доказів, по транзакції в сумі 3600 грн. від 21 липня 2023 року о 19:47:11, яка була здійснена шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_5 , отримувачем даних коштів є ОСОБА_2 (а. с. 150 т. 1), який був притягнутий до участі в даній справі як третя особа ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання (а. с. 176 т. 1).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).
Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29 липня 2022 року (далі - Положення), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Пунктом 137 розділу VII Положення визначено, що платіжний інструмент має відповідати вимогам емітента щодо захисту інформації, установленим з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку. Платіжний інструмент, що використовується для здійснення платіжних та/або інших операцій у платіжній системі, має також відповідати вимогам відповідної платіжної системи щодо захисту інформації.
Згідно зі пункту 138 розділу VII Положення емітент (надавач платіжних послуг) зобов'язаний забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача.
Відповідно до пункту 140 розділу VII Положення користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Пунктом 143 розділу VII Положення передбачено, що надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Відповідно до пункту 144 розділу VII Положення, надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
Пунктом 146 розділу VII Положення визначено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
З пояснень позивача судом встановлено, що 21 липня 2023 року у м. Переяславі Київської області ОСОБА_1 користувався належною йому платіжною карткою, мав доступ до неї через застосунок «Ощад24/7», встановлений на мобільному телефоні Redmi Note 9. Наполягав на тому, що він не мав жодного відношення до платіжної операції о 19:47 год 21 липня 2023 року з його картки, виявив списання грошових коштів наступного дня 22 липня 2023 року при розрахунку в магазині. Заявляв, що не передавав свою платіжну картку та мобільний телефон іншим особам, інформацію за своєю карткою нікому не розголошував.
Зі змісту витягу з системи електронних платежів АТ «Ощадбанк» судом встановлено, що позивач користувався своєю платіжною карткою через застосунок «Ощад24/7» різних версій, встановлений на мобільному телефоні Redmi Note 9, з липня 2021 року до липня 2023 року (мобільний телефон вказаний у витязі як «M2003J15SC») (а. с. 105 т. 1).
Поряд з цим, у період з 18 липня 2023 року до 22 липня 2023 року у порівнянні з періодами користування мобільним пристроєм «M2003J15SC» (Redmi Note 9), за невстановлених судом обставин до банківського рахунку позивача отримав доступ користувач мобільного додатку тієї ж версії Flumo з мобільного телефону Redmi Note 9 Pro, що вбачається з витягу з системи електронних платежів АТ «Ощадбанк» (а. с. 105 т. 1).
Використання застосунку (мобільного додатку) відбувалось з 18 липня 2023 року 14:34:41 год до 22 липня 2023 року 11:08:07 год.
У витязі з системи електронних платежів АТ «Ощадбанк» відображено відомості про дві транзакції, пов'язані із належною позивачу платіжною карткою № НОМЕР_1 , з використанням застосунку «Ощад24/7» (версія Flumo) (а. с. 104 т. 1).
Так, суд встановив, що 18 липня 2023 року о 14:34:24 год. успішно проведено верифікацію картки (колонки з найменуванням Trans Date, Return Code), тобто успішне підтвердження власника та дійсності картки, код авторизації - 878416 (колонка Auth Code), унікальний ідентифікатор банківської транзакції - 319978227646 (колонка Ret Ref Number), транзакцію проведено в Україні, м. Київ (UKRAINE, KYIV; колонки з найменуванням Trans Country, Trans City) з використанням мобільного пристрою із встановленим додатком (коментар Mobile Banking у колонці Trans Details), без перерахунку грошових коштів (коментар 0 UAH у колонках Trans Ammount, Trans Curr), 0098 Mobile/Web Banking (SIC Code - код міжнародної стандартної класифікації), тип з'єднання - El Commn Non-Secure (колонка Trans Condition), без отримувача.
21 липня 2023 року о 19:47:11 з платіжної картки позивача успішно проведено переказ на картку іншого банку (колонки з найменуванням Trans Date, Return Code, Trans Details), код авторизації - 878424 (колонка Auth Code), унікальний ідентифікатор банківської транзакції - 320276461736 (колонка Ret Ref Number), транзакцію проведено в Україні, м. Київ (UKRAINE, KYIV; колонки з найменуванням Trans Country, Trans City), у розмірі 3600,00 грн. (коментар 3600,00 UAH у колонках Trans Ammount, Trans Curr), 6538 MoneySend Funding (SIC Code - код міжнародної стандартної класифікації), тип з'єднання - El Commn SSL (колонка Trans Condition), отримувач - № НОМЕР_6 (480021) у банку «Юнекс Банк».
У витязі з системи електронних платежів АТ «Ощадбанк» (а. с. 103 т. 1) вказано, що оскаржувані операції було здійснено в мобільному додатку Ощад 24/7 (нова версія Flumo), ці дії підтверджувались біометрією або кодом доступу, який встановлюється при першому вході або в налаштуваннях безпеки. Для реєстрації і встановлення нового мобільного додатку використовуються реквізити ПК та ПІН-код до неї, які відомі тільки клієнту, а також одноразові ОТР-паролі, які надаються клієнту в автоматичному режимі на фінансовий номер мобільного телефону. Фінансовий номер НОМЕР_2 не змінювався напередодні та жодних звернень чи скарг щодо непрацездатності СІМ-картки від клієнта не надходило, СМС сповіщення успішно відправлялися та доставлялись на фінансовий номер клієнта.
На вказаний позивачем у заяві про приєднання до ДКБО фінансовий номер телефону НОМЕР_2 надсилалися текстові повідомлення від абонента з найменуванням «Oschadbank» о 14:35:23 год. та о 14:39:05 год. 18 липня 2021 року, що підтверджується відомостями від оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» (а. с. 159-160 т. 1).
Відомості про вміст текстових повідомлень, надісланих позивачу, не витребовувалися, текст ОТП-коду з системи електронних платежів АТ «Ощадбанк» указано як «${psw}», критично оцінений судом як сумнівний, так як у коді не міститься цифр (а. с. 104 т. 1).
Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що безпосередньо перед отриманням текстових повідомлень позивач, який користувався номером телефону НОМЕР_2 , мав вхідний виклик 18 липня 2023 року о 14:32:31 год. від абонента з номером телефону НОМЕР_7 , що є офіційним номером телефону АТ «Ощадбанк» за відомостями з ЄДРПОУ на час розгляду справи.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що відповідач як володілець системи ДБО «Ощад 24/7» повинен доказувати, що саме позивач 18 липня 2023 року о 14:34:24 год. увів визначений пароль для входу в систему ДБО та/або одноразовий цифровий пароль, передбачений положеннями ДКБО, на мобільному пристрої «Redmi Note 9 Pro», та/або доводити те, що позивач передав сторонній особі (особам) відомості, платіжну картку тощо, за допомогою яких міг би проводитись переказ коштів у розмірі 3600 грн. 21 липня 2023 року о 19:47:11 год.
У даній категорії справ про захист прав споживачів на відповідача покладається обов'язок надати суду докази розголошення користувачем банківських послуг своїх даних для проведення платіжної операції. До таких доказів можуть відноситись записи розмови працівника служби АТ «Ощадбанк» з позивачем 18 липня 2021 року, відомості про вміст текстових повідомлень, відправлених абонентом з найменуванням «Oschadbank» о 14:35:23 год. та о 14:39:05 год. 18 липня 2021 року.
Досліджуючи дані обставини, судом встановлено, що 18 липня 2023 року о 14:34:24 год. у м. Києві відбувся вхід до застосунку «Ощад24/7» (нова версія Flumo) через мобільний пристрій, з можливістю користування платіжною карткою позивача, проте відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме позивач у вказаний час здійснив реєстрацію у системі ДБО «Ощад 24/7» на мобільному пристрої, в зв'язку з чим зроблено висновок, що твердження представника відповідача в запереченні на відповідь на відзив про те, що реєстрацію здійснено саме позивачем, є необґрунтованими (а. с. 125 т. 1, абзац 6).
Суд зауважив, що стороння особа, імітуючи програмне користування позивачем платіжною карткою, могла користуватися застосунком «Ощад24/7», на відмінному від позивача мобільному пристрої з 18 липня 2023 року о 14:34:24 год. до 22 липня 2023 року об 11:08:07 год. у м. Києві, що становить собою втручання в роботу ДБО «Ощад24/7».
Такі висновки є обґрунтованими, враховуючи, що судом встановлено, що протягом 2021-2023 років позивач користувався мобільним телефоном «Redmi Note 9», що підтверджується поясненнями позивача та відомостями з системи електронних платежів АТ «Ощадбанк», з яких вбачається багаторічне використання додатку «Ощад24/7» з доступом до картки позивача на мобільному пристрої «M2003J15SC» (заводський код мобільного телефону « Redmi Note 9 ») (а. с. 105 т. 1).
Суду не представлено доказів того, що позивач 21 липня 2023 року о 19:47:11 год. у м. Києві з належної йому платіжної картки здійснював переказ грошових коштів у розмірі 3600 грн. на картку № НОМЕР_6 , відкриту в АТ «Юнекс Банк».
Факт переказу грошових коштів на картку третьої особи ОСОБА_2 № НОМЕР_6 , рахунок № НОМЕР_8 , з описом трансакції підтверджуються відомостями з АТ «Юнекс Банк» (а. с. 149 - 151 т. 1).
За даних обставин апеляційний суд погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції, що відповідач не довів, що позивач у визначений період з 18 липня 2023 року о 14:34:24 год. до 22 липня 2023 року 11:08:07 год. мав доступ до своєї платіжної картки № НОМЕР_1 з мобільного телефону «Redmi Note 9 Pro», на якому був установлений застосунок «Ощад 24/7» (нова версія Flumo), або в будь-який спосіб сприяв іншим особам отримати доступ до означеної платіжної картки, з використанням іншого за «M2003J15SC» мобільного пристрою (заводський код мобільного телефону «Redmi Note 9»).
Так, судом першої інстанції додатково враховано, що позивач вживав ряд заходів з метою проведення перевірки причин списання грошових коштів 21 липня 2023 року о 19:47, а саме:
- 22 липня 2023 року звернувся до Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області із заявою про кримінальне правопорушення за фактом заволодіння невідомою особою 21 липня 2023 року приблизно о 19:47 год. його грошовими коштами в розмірі 3600,00 грн. з належної йому картки АТ «Ощадбанк», що підтверджується витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12023111240000351 від 22 липня 2023 року (а. с. 14 т. 1) чому передувало усне звернення позивача 22 липня 2025 до місцевого відділення АТ «Ощадбанк»;
- 25 липня 2023 року отримав у місцевому відділенні АТ «Ощадбанк» виписку по картковому рахунку (а. с. 11 - 13 т. 1);
- 14 серпня 2023 року повторно звернувся до місцевого відділення банку із заявою про повернення грошових коштів у розмірі 3600 грн. (а. с. 15 т. 1);
- 14 вересня 2023 року звернувся до Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України про повернення банком безпідставно списаних 21 липня 2023 року о 19:47 год. з карткового рахунку грошових коштів у розмірі 3600 грн. (а. с. 18 - 20 т. 1);
- 22 березня 2024 року позивач подав до Філії - Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» заяву № 47 22.03.2024 SC-10997927 про оскарження платіжної операції у розмірі 3600 грн., що відбулась 21 липня 2023 року о 19:47 год. (а. с. 25 т. 1).
Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено обставини, що мають значення для справи, а саме:
- з пояснень позивача в судовому засіданні та відомостей з витягу з системи електронних платежів відповідача слідує те, що позивач користувався з липня 2021 року до кінця липня 2023 року належною йому платіжною карткою АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_3 , через застосунок «Ощад24/7» різних версій, встановлений на мобільному телефоні Redmi Note 9, найменування телефону за кодом виробника «M2003J15SC»;
- 18 липня 2023 року о 14:34:24 год. у м. Києві відбулась успішна верифікація платіжної картки позивача через застосунок «Ощад 24/7» (нова версія Flumo) на невизначеному мобільному пристрої, 21 липня 2023 року о 19:47:11 год. у м. Києві було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 3600 грн. на картку іншої особи;
- 18 липня 2023 року о 14:31:21 год. позивач на фінансовий номер НОМЕР_2 , вказаний у заяві на приєднання до ДКБО, отримував текстові повідомлення від відповідача.
Апеляційний суд погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції, що вказані обставини здійснення платежу 21 липня 2023 року о 19:47:11 год. з платіжної картки позивача, успішної верифікації картки позивача 18 липня 2023 року о 14:34:24 год., отримання позивачем текстових повідомлень невідомого вмісту 18 липня 2023 року о 14:31:21 год., на думку суду, беззаперечно не вказують на те, що саме позивач 21 липня 2023 року о 19:47:11 год. здійснив спірну платіжну операцію через застосунок «Ощад 24/7», оскільки відомості з системи електронних платежів вказують лише на періоди користування цим застосунком з доступом до картки позивача, встановленим на різних мобільних пристроях, а відомості з системи електронних платежів банку та від оператора мобільного зв'язку підтверджують факт того, що позивачу 18 липня 2023 року безпосередньо перед верифікацією його платіжної картки на фінансовий номер, вказаний у заяві на приєднання до ДКБО, були надіслані текстові повідомлення невідомого вмісту.
Крім того, судом першої інстанції було враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15, у якій зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц вказану правову позицію підтримав.
У іншій постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, яка теж була врахована судом першої інстанції, зроблено висновок, що при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід'ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; позивач як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 456/4026/21, за якими саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
У даній категорії спорів з банком підлягають доказуванню обставини на підтвердження того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності таких обставин необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Апеляційний суд додатково враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 19 березня 2025 року в справі № 755/12569/22, у якій зазначено, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача; апеляційний суд не звернув уваги, що за обставин цієї справи є недоведеним, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку у відповідача було здійснено без використання платіжної карти, спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя; як тільки відповідач дізналась про те, що внаслідок втрати нею мобільних телефонів було здійснено несанкціоноване списання коштів з її рахунку, в тому числі у спосіб збільшення кредитного ліміту на карту, вона невідкладно повідомила банк та звернулась до органів поліції.
Крім того, у справі № 489/4939/23 Верховний Суд у постанові від 09 липня 2025 року зазначив таке: «Відмовляючи у задоволенні позову, суди вважали, що позивач сприяв несанкціонованому списанню коштів із його банківського рахунку, бо повідомив невідомій особі чотири останні цифри його платіжної картки; вини банку у цих переказах немає, тому немає підстав для стягнення коштів на користь позивача.
Колегія суддів вважає, що за обставин цієї справи, які встановили суди попередніх інстанцій, не можна погодитися з відмовою у задоволенні позову. Суди не встановили, що перекази коштів із банківського рахунку позивача відбулися за його розпорядженням, що позивач розголосив або сприяв розголошенню CVV-коду, строку дії платіжної картки у поєднанні з її номером, ПІН-коду до неї або одноразового СМС-коду. Так само не встановили, що у день списання коштів із банківського рахунку позивача реєстрація у мобільному додатку з допомогою одноразового паролю, який надіслав банк, відбулася саме на мобільному терміналі чи іншому пристрої позивача.
Виявивши безпідставні перекази, позивач одразу повідомив про це банк, а після того ініціював кримінальне провадження. Суди попередніх інстанцій не врахували, що саме банк мав безспірно довести, що позивач його діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
Верховний Суд зауважує, що повідомлення позивачем чотирьох останніх цифр банківської картки у телефонній розмові незнайомцю, який про це попросив, не можна кваліфікувати як сприяння у вчиненні шахрайства. Надання такої інформації внаслідок обману, після чого відбулося заволодіння коштами позивача, не є формою сприяння останнім у вчиненні шахрайських дій, спрямованих на несанкціоноване зняття коштів із банківського рахунку. Так само не підтверджує таке сприяння повідомлення банком коду для зміни персональних даних. Тому помилковим є висновок про сприяння позивачем поширенню інформації, яка надала змогу ініціювати платіжні операції, а також утраті коштів із його банківського рахунку.
Суди не звернули увагу на те, що у разі недоведеності обставин, які безспірно підтверджують, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, вини цього користувача у перерахуванні коштів немає. Тому необґрунтованою є відмова йому у задоволенні позову про стягнення з банку втрачених коштів».
Оцінюючи дії сторін у даній ситуації, суд першої інстанції звернув увагу, що відповідач в особі структурного підрозділу, працівників місцевого відділення з невідомих причин не надавав позивачу заяви про спірну трансакцію встановленого зразку, структурним підрозділом було надано узагальнену відповідь з посиланням на правильність проведення платіжної операції та положення ДКБО. Натомість позивач, виявивши безпідставне списання грошових коштів з його платіжної картки, протягом тривалого часу вживав доступних для нього заходів для проведення всебічного розслідування.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно виснував, що відповідач як сторона, на яку покладено тягар доказування, не довів допустимими та належними доказами, що позивач здійснив 21 липня 2023 року о 19:47 год. платіжну операцію у розмірі 3600 грн, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, що давала б змогу ініціювати платіжні операції від його імені, та/або надавав доступ до своєї платіжної картки, банківського рахунку, індивідуальної облікової інформації, за допомогою якої була ініційована платіжна операція.
Також судом першої інстанції правомірно враховано, що відсутність вироку в кримінальному провадженні за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами з використанням карткового рахунку, відкритого на позивача, не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги, що 18 липня 2023 року о 14:34:24 позивачем здійснено реєстрацію в системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад24» за допомогою телефонного пристрою, відхиляються апеляційним судом як припущення, з огляду на встановлені судом обставини, що така реєстрація здійснена з іншого мобільного пристрою RedMi Note 9 Pro.
Доводи позивача в апеляційній скарзі, що умовами ДКБО не передбачено верифікацію мобільних пристроїв, якими користується позивач, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, не узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду, які судом першої інстанції були належно враховані, та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи АТ «Ощадбанк», що без введення коду, який направлявся на фінансовий номер позивача, вхід до системи «Ощад24» та проведення операцій щодо перерахунку коштів неможливий, і згаданий код міг бути відомий тільки особі, яка здійснювала операції з платіжною карткою, а саме позивачу, оскільки направлявся на його номер телефону «смс 18.07.2023 14:32:21 kod ${psw} dlya vxoda v sistemu Oschad 24/7 #FLUMO#», з огляду на те, що текст ОТП-коду з системи електронних платежів АТ «Ощадбанк» указано як «${psw}», та погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції даного коду як сумнівного, так як у коді не міститься цифр, а відомості про вміст текстових повідомлень, надісланих позивачу, не витребовувалися.
Доводи апеляційної скарги про невідворотність повернення/зупинення операції, що була проведена із дотриманням усіх правил міжнародної платіжної системи, та відсутності юридичної чи практичної змоги АТ «Ощадбанк» повернути кошти на рахунок клієнта після проведення такої успішної операції, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, не є підставою для відмови в позові та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд не може погодитися з помилковими доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Ощадбанк» з заявою про повернення безпідставно списаних грошових коштів лише 14 серпня 2023 року, тобто з порушенням строку, встановленого п. 2.2 Правил, з огляду на те, що п. 2.2 даних Правил триденний строк встановлено для надання письмової заяви про те, що платіжну картку втрачено, викрадено або з іншої причини вона стала непридатною для використання, а також якщо ПІН-код, CVV 2/CVC 2 та інші реквізити картки стали відомі сторонній особі. Цим же пунктом Правил передбачено обов'язок клієнта в усній формі терміново заявити про це в Контакт-центр АТ «Ощадбанк», що позивачем було належним чином виконано, оскільки підтверджується листом Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України від 29 грудня 2023 року (а. с. 22 т. 1).
Зважаючи, що мотивувальна частина судового рішення фактично не містить таких висновків, на які посилається відповідач, апеляційний суд відхиляє безпідставні доводи апеляційної скарги, що до цього часу жодного доказу про те, що оскільки отримувач коштів ОСОБА_2 здійснив крадіжку коштів позивача шляхом здійснення шахрайських дій, матеріали справи не містять, тому висновки суду про те, що коштами позивача заволоділа невідома особа шахрайським способом, не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги, що саме позивач, який є потерпілим у кримінальному провадженні, в разі встановлення винних осіб не позбавлений можливості звернутись до них з відповідним позовом для захисту своїх прав, які він вважає порушеними, а також що якщо позивач як ініціатор переказу вважає, що в результаті переказу кошти отримано неналежним отримувачем, він має право звернутися до нього з відповідними вимогами про повернення коштів, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах закону, а саме п. 146 розділу VII Положення, яким визначено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, та відхиляються апеляційним судом.
Також апеляційний суд не може погодитись з доводами АТ «Ощадбанк», що суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, на яку посилався АТ «Ощадбанк», а саме в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2019 року в справі № 552/1543/17, згідно яких обов'язок відшкодувати клієнту збитки настає у разі, якщо шкоду спричинено за наявності вини банку і саме через його неправомірні дії або бездіяльність, від 01 грудня 2021 року в справі № 720/1119/19 про те, що спірний платіж в системі IPAY не міг відбутися без розголошення особою ідентифікуючих карткових даних; від 25 липня 2022 року в справі № 577/2701/20 про те, що встановивши, що операції з переказу спірних коштів здійснені з використанням реквізитів платіжної картки, які відомі лише держателю, та підтверджено за допомогою технології Mastercard SecureCode, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту незаконного переказу грошових коштів з її карткового рахунку з вини банку, а тому відповідач не повинен нести відповідальність за ці операції; від 10 липня 2019 року в справі № 522/22780/15-ц, згідно якої, враховуючи, що при вході до системі дистанційного обслуговування «Ощад 24/7» та проведенні операції з переказу коштів проведена електронна ідентифікація самого платіжного засобу і його користувача, відсутності належних доказів щодо проведення операцій сторонніми особами поза волею та бажанням клієнта, відсутності доказів вини банку, банк не несе відповідальність за проведені позивачем операції по його рахунку.
Апеляційний суд звертає увагу, що фактичні обставини у наведених справах не є подібними тим правовідносинам, які були предметом судового розгляду в суді першої інстанції у даній справі.
Так, у справі № 552/1543/17 судами встановлено, що банком проведено транзакцію з видачі готівки з банкомату за вимогою позивача. Однак, забравши платіжну картку о 13 годині 34 хвилини 22 секунди ОСОБА_4, не дочекавшись готівкових коштів, які видано банкоматом о 13 годин 34 хвилин 33 секунди (тобто через 11 секунд), залишив місце розташування банкомата. Спірні кошти отримано сторонньою особою через 17 секунд після їх видачі, за відсутності вчинення додаткових операцій з банкоматом. Наведене свідчить, що втраті спірних коштів та заволодінню ними іншою особою сприяла недбалість позивача, за яку банківська установа не несе відповідальність.
У справі № 720/1119/19, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій належно не встановили та не перевірили, чи електронний переказ коштів у сумі 24 750 грн за допомогою платіжної системи «UKR KIEV IPAY P2P» з рахунку ОСОБА_2 банк здійснював з ідентифікацією власника карти, чи ні та які дані кредитної картки вводилися при здійсненні цієї операції.
У справі № 577/2701/20, установивши, що операції з переказу спірних коштів здійснені з використанням реквізитів платіжної картки (номер картки, дата закінчення строку дії картки, тризначний код CVV2/CVC2, відомий лише держателю, який зберігається лише на платіжній картці) та підтверджено за допомогою технології Mastercard SecureCode (СМС-повідомлення з унікальними одноразовими кодами направлені банком на фінансовий телефон позивачки), Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факту незаконного переказу грошових коштів з її карткового рахунку з вини банку, а тому відповідач не повинен нести відповідальність за ці операції.
Натомість у справі, що переглядається, код, який направлявся на фінансовий номер позивача, не містить цифр, що викликає сумнів у його достовірності, а відомості про вміст текстових повідомлень, надісланих позивачу, в матеріалах справи відсутні.
У справі № 522/22780/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що суди не взяли до уваги, що саме на позивача покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу коштів у сумі 9 600, 00 грн була здійснена 09 січня 2015 року в мережі Інтернет з використання реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, АТ «Ощадбанк» не повинен нести відповідальність за дану операцію.
Разом із тим, у справі № 522/22780/15-ц обставини є відмінними, оскільки судами не встановлювалось, що реєстрація у мобільному додатку з допомогою одноразового паролю, який надіслав банк, відбулася на мобільному телефоні, який відрізняється від пристрою позивача, і що виявивши безпідставні перекази, позивач одразу повідомив про це банк, а після того ініціював кримінальне провадження.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував своє рішення, проігнорував доречні доводи банку, наведені у відзиві на позовну заяву, не розглянув їх, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).
Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.