Апеляційне провадження № 22-ц/824/3066/2025
Справа № 2-2753/11
Іменем України
29 жовтня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді Фролової І.В., постановлену в м. Київ 23 грудня 2022 року (повний текст ухвали складено 16 січня 2023 року) у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бовкунова Вячеслава Ігоровича про відкриття виконавчого провадження,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність та на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ ПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві) Бовкунова В.І. від 19 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження.
Свою скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що на примусовому виконанні у Відділі ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 2-2753/11, виданий 16 грудня 2013 року Шевченківським районним судом міста Києва на виконання заочного рішення цього суду від 20 квітня 2011 року, яким солідарно стягнено з нього та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 133 738,08 грн.
Вважав, що державний виконавець Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві Бовкунов В.І. неправомірно виніс постанову від 19 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання згаданого виконавчого листа, оскільки Київський апеляційний суд постановою від 24 березня 2021 року у справі № 761/5443/14 скасував ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2014 року та відмовив у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» (далі - ТОВ «Девелоп Фінанс»), про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа № 2-2753/11 до виконання.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив поновити йому строк для звернення до суду із цією скаргою, визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 19 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві Бовкунова В.І. від 19 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2753/11, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 16 грудня 2013 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, правонаступник стягувача ПАТ «КБ «Надра» - ТОВ «Девелоп Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 .
Щодо залучення судом Товариства до розгляду скарги ОСОБА_3 , вказував, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року задоволено заяву ТОВ «Девелоп Фінанс», замінено стягувача за виконавчими листами, виданими на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року в справі № 2-2753/11. Незважаючи на те, що задоволення скарги прямо впливає на продовження виконавчого провадження, що виконується в інтересах Товариства, суд не залучив його до участі в справі, належним чином не повідомивши про розгляд справи, та прийняв судове рішення про права Товариства, яке не було залучено до участі в справі.
Щодо строків подання ОСОБА_3 скарги, посилався на зміст ст. 449 ЦПК України, якою передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Враховуючи посилання суду на преюдиційність рішення Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в справі № 761/5443/14-ц, якою скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, боржник, починаючи з 24 березня 2021 року, вже знав про обставини порушення його прав, але саму скаргу подав до суду лише в серпні 2022 року, тобто вже з пропуском передбаченого законом десятиденного строку.
Посилався на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 439/1493/15-ц, від 20 жовтня 2021 року в справі № 570/5213/19, наголошував, що боржником не подавалось обґрунтоване клопотання про поновлення строків на подання скарги, і розглядаючи скаргу по суті, суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права не перевірив наявності чи відсутності підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про задоволення вимог боржника.
Щодо підстав оскарження дій державного виконавця, наводив зміст ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній станом на час пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження, ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції, якою збільшено строк пред'явлення виконавчих документів до виконання до трьох років.
Вказував, що судом встановлено, що стягувач неодноразово пред'являв до виконання виконавчий документ, який був на примусовому виконанні в період з 13 червня 2014 року по 08 грудня 2015 року.
Вказував, що ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», встановлюючи, з якого саме моменту починається перебіг строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Обидва ці випадки є такими, що підпадають під положення ст. 37 цього Закону, якою передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними.
Постановою державного виконавця від 08 грудня 2015 року виконавчий лист був повернутий стягувачу згідно ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто виконавчий документ міг бути повторно пред'явлений до виконання до 08 грудня 2016 року. Наступне пред'явлення виконавчого документу відбулося в лютому 2016 року, як наслідок, державним виконавцем 19 лютого 2016 року було відкрито виконавче провадження.
Отже, державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року було дотримано вимоги законодавства в межах строків пред'явлення виконавчого документу до виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05 березня 2021 року в справі № 902/1326/13, тому у суду були відсутні підстави задоволення вимоги боржника.
Від заявника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що в апеляційній скарзі ТОВ «Девелоп Фінанс» фактично вдається до іншої, ніж суд, оцінки доказів по даній справі, але не наводить жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх висновків.
Не погоджувався з доводами ТОВ «Девелоп Фінанс», що строк пред'явлення до стягнення виконавчого листа правомірно переривався, оскільки однорічний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив, а тому державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження порушено п. 1, 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказував, що про порушення своїх прав він дізнався 20 серпня 2022 року після отримання листа виконавчої служби, і не міг раніше подати до суду скаргу по даній справі з поважних причин, оскільки не знав про зміст постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, не мав ідентифікатору доступу до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, під час війни із рф даний реєстр виконавчих проваджень не працював; звернувся до начальника ВДВС з письмовим клопотанням у виконавчому провадженні та очікував позитивного рішення по суті свого звернення. Отже, у даній справі початок перебігу строку для звернення до суду ОСОБА_3 має обчислюватися саме з моменту, коли він отримав можливість ознайомитися з оскаржуваною постановою державного виконавця, та отримав відповідь від начальника ВДВС. Просив надати належну оцінку тій обставині, що порушення прав та інтересів ОСОБА_3 відбулося не у день винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, а внаслідок протиправної бездіяльності органу ВДВС.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Девелоп Фінанс» залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року залучено до участі в справі правонаступника заявника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 (а. с. 110 - 112 т. 3).
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «Девелоп Фінанс» задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що під час апеляційного перегляду цієї справи на спростування доводів заявника про поважність причин пропуску строку для подання скарги ТОВ «Девелоп Фінанс» посилалося, зокрема, на те, що про існування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року ОСОБА_3 стало відомо ще у липні 2020 року під час розгляду справи № 761/5443/14, у якій вирішувалося питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2753/11 з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника; у справі № 761/5443/14 ТОВ «Девелоп Фінанс» надсилало ОСОБА_3 копію заяви про заміну стягувача разом із копією оскаржуваної постанови державного виконавця від 19 лютого 2016 року і названий боржник подав відзив на цю заяву.
Водночас, аналіз оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що під час вирішення клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на звернення зі скаргою суд не давав відповіді на зазначені вище конкретні, доречні та важливі доводи ТОВ «Девелоп Фінанс».
Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не усунув усіх порушень, допущених судом першої інстанції, не встановив повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення питання про дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, зокрема, не спростував належним чином доводів стягувача та не перевірив, чи брав ОСОБА_3 участь у розгляді справи № 761/5443/14, чи направлялася йому заява ТОВ «Девелоп Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження разом із копією постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року, чи скористався названий боржник правом на подання відзиву, та чи обґрунтовувало товариство свою заяву наявністю оскаржуваної у цій справі постанови державного виконавця, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
В судове засідання 29 жовтня 2025 року ТОВ «Девелоп Фінанс» явку представника не забезпечив, від імені представника ТОВ «Девелоп Фінанс» Борисенко М.О. направлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що вона не мала фізичної спроможності ознайомитися з матеріалами справи, які витребовувались Київським апеляційним судом, в період з 18 жовтня 2025 року та до початку листопада 2025 року.
Апеляційним судом було відхилене зазначене клопотання як необґрунтоване, з огляду на те, що матеріали справи надійшли на запит Київського апеляційного суду 13 жовтня 2025 року, і ТОВ «Девелоп Фінанс», як юридична особа, не було позбавлене можливості забезпечити явку іншого представника для ознайомлення з матеріалами справи до судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Враховуючи наведене, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, а також з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість проведення судового засідання у відсутності нез'явившихся учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 2-2753/11 щодо боржника ОСОБА_3 , виданий 16 грудня 2013 року Шевченківським районним судом міста Києва на виконання заочного рішення цього суду від 20 квітня 2011 року, яке набрало законної сили 20 травня 2011 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 133 738,08 грн. (а. с. 10 т. 1).
Граничним строком звернення вказаного рішення до примусового виконання було 20 травня 2012 року, втім виконавчі листи на підставі цього судового рішення видані представнику банку за його зверненням лише 16 грудня 2013 року (а. с. 65 т. 1).
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 13 березня 2014 року у справі № 761/5443/14 поновив ПАТ «КБ «Надра» строк для пред'явлення виконавчого листа № 2-2753/11 до виконання (а. с. 11, 12 т. 1).
Вперше виконавчий лист № 2-2753/11 перебував на примусовому виконанні у Відділі ПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві в період з 13 червня 2014 року до 08 грудня 2015 року (державний виконавець постановою від 08 грудня 2015 року повернув виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону № 606-ХVІ), а 17 лютого 2016 року ПАТ «КБ «Надра» вдруге пред'явило цей виконавчий документ до виконання (а. с. 63, 65 т. 1).
Державний виконавець Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві Бовкунов В. І. постановою від 19 лютого 2016 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2753/11 (а. с. 10 т. 1).
Київський апеляційний суд постановою від 24 березня 2021 року у справі № 761/5443/14 скасував ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2014 року та відмовив у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа № 2-2753/11 до виконання (а. с. 13-20 т. 1). У цій справі № 761/5443/14 апеляційний суд встановив, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року у цивільній справі № 2-2753/11 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором набрало законної сили 20 травня 2011 року, тому граничним (кінцевим) строком звернення вказаного рішення до примусового виконання було 20 травня 2012 року, втім виконавчі листи на підставі цього судового рішення видані представнику банку за його зверненням лише 16 грудня 2013 року, тобто більше ніж через півтора року після спливу строку для пред'явлення їх до виконання. Заявник не зазначив достатніх підстав та не надав належних доказів, які заважали йому як стягувачу отримати протягом тривалого проміжку часу в суді першої інстанції виконавчі документи на виконання рішення суду, а також не навів поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк пред'явлення виконавчих листів до виконання.
У листі начальника Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві, який ОСОБА_3 отримав засобами поштового зв'язку 20 серпня 2022 року разом із оскаржуваною постановою державного виконавця від 19 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, зазначено про те, що на виконанні у вказаному відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2735/11, виданого 26 грудня 2013 року Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» кредитної заборгованості; згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ) виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа перебувало на виконанні у відділі в період з 13 червня 2014 року до 08 грудня 2015 року. Державний виконавець постановою від 08 грудня 2015 року повернув виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону № 606-ХVІ; стягувач повторно пред'явив виконавчий лист № 2-2735/11 до виконання 17 лютого 2016 року відповідно до вимог Закону № 606-ХVІ. 19 лютого 2016 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та наразі здійснюється примусове виконання вказаного виконавчого документа (а. с. 8, 9 т. 1).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року в справі № 761/5543/14-ц задоволено заяву ТОВ «Девелоп Фінанс» та замінено сторону стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Девелоп Фінанс» за виконавчими листами, виданими на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-2753/11 (а. с. 38 - 40 т. 1).
Зі змісту вищевказаної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року в справі № 761/5543/14-ц вбачається, що в липні 2020 року ТОВ «Девелоп Фінанс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, заява обґрунтована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 644/П/99/2007-840 від 06 листопада 2007 року в сумі 6 133 738,08 грн., оскільки відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги № GL3N017514 від 18 травня 2020 року, просило суд замінити сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 20 квітня 2011 року в справі № 2-2753/11, а саме ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Девелоп Фінанс».
В описовій частині ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року в справі № 761/5543/14-ц зазначено, що 30 вересня 2020 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на заяву про заміну сторони виконавчого провадження, в якому боржник просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що на момент укладення договору відступлення прав вимоги № GL3N017514 право вимоги у доларах США за кредитним договором по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було відсутнє, заявник не є банківською установою та не може надавати банківські послуги. Заінтересованою особою зазначено, що ТОВ «Девелоп Фінанс» не надано доказів повної оплати за договором та не надано доказів пред'явлення виконавчих листів до виконання в строк, визначений законом.
В описовій частині ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року в справі № 761/5543/14-ц також зазначено, що 12 жовтня 2020 року від ТОВ «Девелоп Фінанс» надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, серед іншого, що ТОВ «Девелоп Фінанс» надано докази на підтвердження факту відкриття виконавчого провадження на виконання саме рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року в справі № 2-2753/11 (а. с. 38 т. 1 зворот).
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 447 ЦПК України (норми процесуального права наводяться в редакції, чинній на час вчинення відповідних процесуальних дій) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 1111/2218/12 (провадження № 61-21049св21) та від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21), зроблено правовий висновок щодо застосування положень статті 449 ЦПК України та вказано, що такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. Під час вирішення питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Під час вирішення питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.
У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20 (провадження № 61-7465св22) вказано, що аналіз частини першої статті 449 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. Порівняльний аналіз змісту термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Доведення факту, що сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася своєчасно до суду за його захистом, недостатньо для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду. Для поновлення строку звернення до суду заявнику потрібно довести наявність об'єктивних обставин, які свідчать про те, що заявник не знав та і не міг дізнатися про порушення своїх прав.
У справі, яка переглядається:
- заявник оскаржив постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року;
- скарга на постанову державного виконавця подана 26 серпня 2022 року, тобто більш ніж через п'ять років з моменту винесення оскарженої постанови;
- у скарзі на рішення державного виконавця ОСОБА_3 посилався на те, що вказана постанова державного виконавця йому не надсилалася, а про її наявність він дізнався лише 20 серпня 2022 року, коли отримав засобами поштового зв'язку лист начальника Відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУМЮ (м. Київ)разом із оскаржуваною постановою від 19 лютого 2016 року.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_3 , суд першої інстанції усупереч нормам процесуального права не оцінив доводи заявника про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише 20 серпня 2022 року з листа начальника Відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУМЮ (м. Київ), до якого було долучено копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року, не перевірив наявності чи відсутності підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою та передчасно розглянув скаргу по суті.
З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20 (провадження № 61-15507св20).
У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі 2-2753/11 в даній справі зазначено, що з'ясування зазначених обставин має важливе значення, оскільки перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. Для поновлення строку звернення до суду заявнику потрібно довести наявність об'єктивних обставин, які свідчать про те, що заявник не знав та і не міг дізнатися про порушення своїх прав, тоді як правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця за відсутності поважності причин для його поновлення є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Верховний Суд в своїх постановах виходить з того, що у питанні поновлення процесуального строку необхідно враховувати баланс інтересів стягувача і боржника, вирішити питання якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права (постанова Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що наданими доказами підтверджуються конкретні, доречні та важливі доводи ТОВ «Девелоп Фінанс» про те, що про існування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року ОСОБА_3 стало відомо ще у липні 2020 року під час розгляду справи № 761/5443/14, у якій він брав участь та у якій вирішувалося питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2753/11 з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника.
Зокрема, як вбачається зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року в справі № 761/5543/14-ц, при викладенні стислої позиції учасників справи судом зазначено, що ОСОБА_3 направлявся відзив на заяву ТОВ «Девелоп Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, а також, що згідно відповіді на відзив ТОВ «Девелоп Фінанс», ним надано докази на підтвердження факту відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року в справі № 2-2753/11 (а. с. 38 т. 1 зворот).
Крім того, саме за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою в листопаді 2020 року, постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в справі № 761/5443/14 скасовано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2014 року та відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа № 2-2753/11 до виконання (а. с. 13-20 т. 1). Зі змісту постанови вбачається, що як на підставу своїх вимог про скасування ухвали ОСОБА_3 посилався на те, що при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання судом не було враховано відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження об'єктивної неможливості стягувача своєчасного отримання в суді виконавчих листів по даній справі. Протягом двох з половиною років нічого не заважало стягувачу реалізувати своє право на отримання виконавчих листів, тоді як із заявою про поновлення строку пред'явлення їх до виконання представник стягувача звернувся до суду вже після закінчення строку пред'явлення виконавчих документів до виконання. Боржник вправі очікувати на позитивні для нього наслідки у зв'язку з простроченням кредитора під час виконання зобов'язання, а кредитор має прикласти максимум зусиль для реалізації свого права стягнення в межах визначених законом строків у відповідності до приписів законодавства. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, на зазначене уваги не звернув, своє рішення щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для задоволення заяви стягувача належним чином не мотивував та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Також апеляційним судом ухвалою від 12 березня 2025 року було витребувано з архіву Шевченківського районного суду міста Києва матеріали справи № 761/5443/14-ц, провадження № 6/761/20/2022 за заявою ТОВ «Девелоп Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, та матеріали справи № 761/5443/14-ц, провадження № 6/761/70/2023 за заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Зазначені матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 13 жовтня 2025 року і були досліджені в судовому засіданні, під час чого судом встановлено, що у липні 2020 року ТОВ «Девелоп Фінанс» подало заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (а. с. 100 т. 1 матеріалів справи № 761/5443/14-ц, провадження № 6/761/20/2022), 14 вересня 2020 року ОСОБА_3 ознайомився з матеріалами справи (а. с. 141 т. 1 матеріалів справи № 761/5443/14-ц, провадження № 6/761/20/2022), 30 вересня 2020 року подав відзив на заяву ТОВ «Девелоп Фінанс» (а. с. 148 т. 1 матеріалів справи № 761/5443/14-ц, провадження № 6/761/20/2022), 03 листопада 2020 року подавав клопотання про зупинення провадження у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження (а. с. 198 матеріалів справи т. 1 № 761/5443/14-ц, провадження № 6/761/20/2022).
Отже, з аналізу вчинених ОСОБА_3 процесуальних дій, а саме ознайомлення з матеріалами справи 14 вересня 2020 року та зокрема із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, подання ним відзиву на заяву ТОВ «Девелоп Фінанс» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у вересні 2020 року та подання ним апеляційної скарги у листопаді 2020 року на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2014 року в справі № 761/5443/14 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа № 2-2753/11 до виконання, вбачається, що заявник ОСОБА_3 на час їх вчинення міг дізнатися про порушення своїх прав, оскільки фактично був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_1, у якому судом було замінено стягувача, не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та у разі необхідності отримати їх копії.
Враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими доводи ОСОБА_3 , що він не знав про зміст постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, не мав ідентифікатору доступу до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, під час війни із рф даний реєстр виконавчих проваджень не працював; звернувся до начальника ВДВС з письмовим клопотанням у виконавчому провадженні та очікував позитивного рішення по суті свого звернення, і у даній справі початок перебігу строку для звернення до суду ОСОБА_3 має обчислюватися саме з моменту, коли він отримав можливість ознайомитися з оскаржуваною постановою державного виконавця, та отримав відповідь від начальника ВДВС.
В контексті необхідності дотримання принципу забезпечення права правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на судовий захист, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в порядку та з підстав, передбачених ст. 432 ЦПК України, в зв'язку з пред'явленням виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання ОСОБА_3 про поновлення десятиденного строку для подання скарги на постанову державного виконавця, пропущеного більше ніж на два роки з часу, коли ОСОБА_3 міг дізнатися про порушення свого права, оскільки поновлення цього строку є неспівмірним зі строком, встановленим законом, суперечитиме принципу правової визначеності та порушуватиме баланс інтересів стягувача і боржника.
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції, якою розглянуто по суті та задоволено скаргу ОСОБА_3 , не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Апеляційний суд також враховує і погоджується з доводами апеляційної скарги, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року задоволено заяву ТОВ «Девелоп Фінанс», замінено стягувача за виконавчими листами, виданими на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року в справі № 2-2753/11, однак, незважаючи на те, що задоволення скарги прямо впливає на продовження виконавчого провадження, що виконується в інтересах Товариства, суд не залучив його до участі в справі, належним чином не повідомивши про розгляд справи, та прийняв судове рішення про права Товариства, яке не було залучено до участі в справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу наведених вимог закону, скарга на постанову державного виконавця підлягає залишенню без розгляду з підстав, передбачених ст. 126, 377 ЦПК України, в зв'язку з пропуском строку її подання, встановленого ст. 449 ЦПК України, та відсутністю поважних причин для поновлення цього строку.
За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «Девелоп Фінанс» підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду відповідно до ст. 377 ЦПК України - скасуванню, в зв'язку з пропуском строку подання скарги, встановленого ст. 449 ЦПК України, та відсутністю поважних причин для поновлення цього строку, з залишенням скарги на рішення державного виконавця без розгляду.
З урахуванням наведеного апеляційним судом не можуть бути оцінені доводи апеляційної скарги ТОВ «Девелоп Фінанс» щодо правомірності дій державного виконавця при винесенні постанови від 19 лютого 2016 року та зустрічні аргументи ОСОБА_3 , як такі, що стосуються розгляду скарги по суті.
Керуючись ст. 367, 374, 377, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову.
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бовкунова Вячеслава Ігоровича про відкриття виконавчого провадження залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.