Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/2962/25
Номер провадження1-кс/173/428/2025
іменем України
24 жовтня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ ВП №3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024041110000369 від 01.08.2024 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'янка-Дніпровська, Запорізької області, громадянина України, вдівця, який утриманців не має, із середньою освітою, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби під час мобілізації, на посаді водія 1 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 3 механізованого батальйону, ВОС - 790037А, ШПК «старший солдат» в/ч НОМЕР_1 , м.т. НОМЕР_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
24.10.2025 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ відділу відділення поліції № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за таких обставин.
Старший солдат ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем під час мобілізації, на посаді водія 1 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 3 механізованого батальйону, ВОС - 790037А, ШПК, в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимогст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 10 червня 2022 року у ранковий час доби, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, самовільно залишив, без поважних причин, місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 23 жовтня 2025 року, тобто підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Підставою застосування такого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 в клопотанні зазначається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, а метою застосування є наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що він може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.
Також в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів, щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 слідчому судді зазначив, що він перебував дома з відома свого командира, оскільки у нього під опікою, яка оформлена належним чином, знаходиться батько віком 86 років, крім того, він сам має інвалідність 3 групи, яка була встановлена в 2023 році, через отримане каліцтво під час виконання бойового завдання, а саме ампутовані пальці рук. Він періодично з'являвся до військової частини за телефонною вимогою командира. Цю обставину ніхто підтвердити не може, оскільки командир загинув. Просив не застосовувати до нього запобіжний захід, оскільки на цей час приймає заходи щодо погодження проходження військової службі в одній з військових частин, що потребує його безпосередньої участі.
Захисник в судовому засіданні просив не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрюваний має інвалідність, є єдиним опікуном батька.
Вислухавши всіх учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доходжу наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
В частині 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі Летельє проти Франції).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
ОСОБА_5 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого військового кримінального правопорушення, за який санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
На підтвердження обґрунтованості підозри слідчим надані матеріали досудового розслідування, які містять акт службового розслідування, протоколи допитів підозрюваного та свідків, Витяги з наказів Міністерства оборони України.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя приймає до уваги, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.
Відповідно до приписів ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст.407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Разом з тим, прокурором ні до клопотання, ні в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження заявлених ним ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, зі змісту повідомлення про підозру видно, що сторона обвинувачення стверджує, що підозрюваний самовільно залишив військову частину 10 червня 2022 року. В той же час встановлено, що ОСОБА_5 з часу самовільного залишення військової частини і до затримання, тобто більше трьох років, постійно проживав за місцем реєстрації разом з батьком, що підтверджується винесеним відносно нього вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.09.2023, яким ОСОБА_5 був засуджений за ч.1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Після чого на підставі ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 був звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.09.2023, у зв'язку з закінченням випробувального терміну. Згідно ухвали від 27.09.2023, засуджений, обов'язки, покладені на нього судом виконував, від контролю з боку Нікопольського районного відділу не ухилявся. Фактів вчинення засудженим нових злочинів під час іспитового строку не виявлено, за місцем мешкання характеризується добре.
Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024041110000369, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2024. Отже, на час відкриття кримінального провадження за ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_5 перебував за місцем свого проживання та не переховувався.
Жодних доказів переховування від органів досудового розслідування прокурором до клопотання не долучено та в судовому засіданні не наведено, тому, враховуючи що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки за місцем мешкання, не змінював місце мешкання за своїм постійним місцем реєстрації, слідчий суддя доходить висновку про недоведеність прокурором ризику переховування від слідчого, прокурора чи суду, а обґрунтування прокурором існування ризику переховування лише тяжкістю покарання вважає формальним без підтвердження доказами та безвідносно до інших встановлених в судовому засіданні обставин.
Також, слідчий суддя доходить висновку про недоведеність прокурором існування ризику впливу на свідків, оскільки зі плином часу, більш ніж три роки з часу, коли ОСОБА_5 залишив військову частину, свідки події не тільки могли змінити місце служби, а і посади, навіть з часу їх допиту у червні 2024 року, відповідно, його вплив на них маловірогідний, а за відсутності доказів спроб підозрюваного контактувати з цими особами з 2022 року, такий ризик взагалі відсутній.
Так, само недоведений ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки твердження прокурора про можливість вчинити, в тому числі злочин проти життя та здоров'я особи, а також злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, про що свідчить очевидна психологічна спроможність підозрюваного вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту чи виконання державного або громадського обов'язку застосувати насильство відносно інших осіб є декларативними та не підтверджені матеріалами справи.
Ба більше, зазначені формулювання у клопотанні створюють враження, що вони не були скориговані відповідно до особистих даних та поведінки підозрюваного у цій справі, а скопійовані з іншого клопотання щодо іншої особи.
Таким чином, враховуючи стан здоров'я підозрюваного, наявність у нього постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, а також фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку, що, попри доведеність обґрунтованості підозри, наведені прокурором доводи та долучені до клопотання докази не свідчать про наявність передбачених статтею 177 КПК України ризиків, які б обумовлювали необхідність застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу, тим більше у вигляді тримання під вартою.
А тому клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1