Справа № 607/14927/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/856/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
21 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та представника ОСОБА_1 - адвоката Сідорова В.М., представника ОСОБА_2 - адвоката Костової Н.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 607/14927/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Костова Наталія Зіновіївна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю служби у справах дітей Почаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
у липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , з участю служби у справах дітей Почаївської міської ради, про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23.08.2017.
Під час даного шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.08.2013 та серії НОМЕР_2 від 14.05.2015, відповідно.
Після розірвання шлюбу діти залишились проживати із позивачем та перебували на її вихованні та утриманні.
Відповідач свідомо нехтував своїми батьківськими обов'язками щодо виховання та утримання дітей, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечував необхідним харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на їхній розвиток; не спілкується із дітьми, не надає їм доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання дітьми освіти.
Останній раз відповідач бачив дітей під час обряду хрещення доньки у 2015 році і з цього часу жодного контакту з дітьми не мав, виїхав на постійне місце проживання за межі України, а тому діти його не знають взагалі.
Позивач вказала, що невиконання батьківських обов'язків щодо виховання дітей підтверджується наступними документами:
- розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 17.05.2024 згідно з яким сукупний розмір заборгованості на квітень 2024 року становить 274104,19 гривень;
- актом обстеження на факт проживання від 17.05.2024 згідно з яким в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживає позивачка та її діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ;
- довідкою про участь батьків учня 5-В класу ОСОБА_3 у шкільному житті дитини № 92 від 20.05.2024 згідно якої батько дитини контакту із школою де вчиться дитина, не підтримує, із вчителем не спілкується, дитину приводить до школи і забирає мати ОСОБА_1 ;
- довідкою про участь батьків учениці 3-Б класу ОСОБА_4 у шкільному житті дитини № 98 від 20.05.2024 згідно якої батько дитини контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, із вчителями не спілкується; батьківські збори не відвідує; дитину приводить до школи і забирає мати ОСОБА_1 , на виклики до школи приходить теж тільки мати;
- довідкою амбулаторії загальної практики сімейної медицини м. Почаїв №39 від 20.05.2024 згідно якої тато дітей ОСОБА_2 з дітьми не проживає, не відвідує лікаря ЗПСМ з лікувальною і профілактичною метою та не цікавиться станом здоров'я дітей.
Крім цього, орган опіки та піклування - служба у справах дітей Почаївської міської ради та комісія з питань захисту прав дитини Почаївської МТГ склав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно двох його дітей. Вказаний висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради від 12.06.2024 №245.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав щодо малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 гривень судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Костова Н.З. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що суд першої інстанції без наявності у справі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували дані обставини, і на підставі яких можна було б дійти до безперечного висновку про те, що відповідач покинув своїх дітей, злісно ухиляється від участі у їх вихованні та свідомо нехтує батьківськими обов'язками, його винну поведінку щодо дітей прийшов до безпідставного висновку про позбавлення відповідача батьківських прав.
У даній справі відповідач заперечував щодо задоволення позову про позбавлення його батьківських прав по відношенню до його сина та доньки. Вказував, що після виїзду до Польщі ніколи не забував про своїх дітей, регулярно телефонував до дружини, цікавився життям та здоров'ям дітей, передавав відповідачці кошти на їх утримання. Однак, приблизно в кінці 2016 року, через чергове непорозуміння з позивачкою, остання заборонила відповідачу телефонувати. Оскільки діти ще були дуже маленькі і спілкування з ними могло відбуватись лише за посередництва матері, відповідач фактично був позбавлений можливості брати участь у вихованні дітей, спілкувати із ними та втратив з ними зв'язок. ІНФОРМАЦІЯ_4 в Польщі у відповідача народився син ОСОБА_5 . Дитина народилась з важкою патологією сечової системи, яка потребувала тривалого лікування, особливого догляду, та оперативного втручання. Дані обставини не давали можливості відповідачу повернутись в Україну, а також значно вплинули і на його фінансовий стан, у зв'язку із чим він не міг належним чином сплачувати аліменти в користь позивачки на утримання двох своїх старших дітей, у зв'язку із чим утворилась заборгованість. Однак, відповідач поступово, по мірі своєї фінансової можливості, погашає свій борг зі сплати аліментів, перераховуючи позивачці відповідні кошти.
Пояснював, що його неактивна участь в житті дочки та сина спричинена складними стосунками з колишньою дружиною, проживанням окремо від дітей в іншій країні та обмеженням його спілкування з дітьми з боку колишньої дружини.
Водночас, відповідач ніколи умисно не ухилявся і не має наміру ухилятись від виконання своїх батьківських обов'язків. Навпаки, хоче налагодити нормальні стосунки із донькою та сином, заперечує проти позбавлення його батьківських прав, що свідчить про його інтерес до дітей та небажання розривати з ними спілкування і родинні відносини.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сідоров В.М. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Костової Н.З., у якому зазначив, що малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні вказали, що не знають свого батька. Пояснили, що батько не спілкується із ними, не приймає участі у їхньому житті та вихованні, не піклується та не дбає про них, не вітає на дні народження. Вважають за доцільне позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до них.
Свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками щодо виховання та утримання дітей, не піклування про фізичний і духовний їх розвиток з 2015 року, що призвело до відсутності психоемоційного зв'язку між батьком та дітьми є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Костова Н.З., апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених у ній.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сідоров В.М. апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Костової Н.З. не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін у справі, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 16.06.2011 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23.08.2017 (а.с. 15).
У сторін у шлюбі народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 16.08.2013 та серії НОМЕР_2 від 14.05.2015 (а.с. 11, 13).
Після розірвання шлюбу діти залишились проживати із позивачкою та перебували на її вихованні та утриманні.
Згідно з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 17.05.2024 сукупний розмір заборгованості на квітень 2024 року становить 274104,19 гривень (а.с. 18-19).
Відповідно до акту обстеження про факт проживання від 17.05.2024, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживає позивачка та її діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 20)
Згідно з довідки про участь батьків учня 5-В класу ОСОБА_3 у шкільному житті дитини № 92 від 20.05.2024, батько дитини контакту із школою де вчиться дитина, не підтримує, із вчителем не спілкується, дитину приводить до школи і забирає мати ОСОБА_1 (а.с. 21).
Згідно з довідки про участь батьків учениці 3-Б класу ОСОБА_4 у шкільному житті дитини № 98 від 20.05.2024, батько дитини контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, із вчителями не спілкується; батьківські збори не відвідує; дитину приводить до школи і забирає мати ОСОБА_1 , на виклики до школи приходить теж тільки мати (а.с. 22).
Відповідно до довідки амбулаторії загальної практики сімейної медицини м. Почаїв №39 від 20.05.2024, тато дітей ОСОБА_2 з дітьми не проживає, не відвідує лікаря ЗПСМ з лікувальною і профілактичною метою та не цікавиться станом здоров'я дітей (а.с. 23).
Згідно висновку служби у справах дітей Почаївської міської ради та комісії з питань захисту прав дитини Почаївської міської територіальної громади від 12.06.2024 - служба прийшла до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24).
ОСОБА_2 з 2015 року проживає у Республіці Польща.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 26.09.2024 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 208480,79 гривень. В період із березня 2019 року до серпня 2024 року відповідачем сплачувались аліменти у різні періоди та в різних сумах. Загальна сума сплачених аліментів за вказаний період часу становить 82999 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зокрема з 2015 року свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, не цікавиться здоров'ям дітей, не займається їхнім вихованням, не створює умов для їхнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, не спілкується із ними, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є правовою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. З урахуванням зазначених обставин, залишення за відповідачем батьківських прав жодним чином не сприятиме інтересам дітей, які вказали, що не знають свого батька та втратили із ним усі зв'язки.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції покладено на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, враховуючи об'єктивні обставини спору, а тільки потім права батьків.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 16.06.2011 року. Під час шлюбу народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак шлюбні відносини між подружжям не склались, постійно виникали конфлікти, внаслідок чого рішенням Кременецького районного суду від 23.08.2017 шлюб було розірвано.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у 2015 році поїхав до Польщі з метою покращити фінансове становище сім'ї, однак велика відстань лише погіршила стосунки між подружжям, в наслідок чого шлюб між ними фактично припинив існувати. Проте намагався налагодити відносини із колишньою дружиною та дітьми. Через свою матір передав дітям одяг, подарунки, телефонував до дружини, цікався життям та здоров'ям дітей, передавав кошти на їх утримання. Стверджував, що його неактивна участь у житті дочки та сина спричинена складними стосунками з колишньою дружиною, проживання окремо від дітей в іншій країні та обмеженням його спілкування з дітьми з боку колишньої дружини.
Отже, у даній справі відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, вказуючи, що не втратив інтересу до дітей, що свідчить про його зацікавленість у прийнятті участі у їх житті.
Також суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків у даній справі не встановлено та позивачем не доведено.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу ОСОБА_2 виносилися попередження про неналежне виконання ним батьківських обов'язків і його поведінка не була предметом розгляду жодного компетентного органу.
Крім цього, судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що батько дітей не бажає із ними спілкуватися та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дітей.
Висновок служби у справах дітей Почаївської міської ради та комісії з питань захисту прав дитини Почаївської міської територіальної громади від 12.06.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є недостатньо вмотивованим, оскільки, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав; не наведено даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, який не здійснює своїх батьківських обов'язків та не встановлені фактичні обставини свідомого умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей. Також у даному висновку є письмові пояснення матері ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , з яких вбачається, що її син 9 років проживає за кордоном, проте передає кошти для сплати аліментів на утримання своїх дітей.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач бажає приймати участь у вихованні сина та дочки, намагається усіма доступними способами приймати участі у їх житті, що вказує на його зацікавленість у збереженні зв'язків із своїми дітьми. Надання батькові можливості відновити контакт з донькою та сином, з урахуванням встановлених обставин, не позначиться негативно на благополуччі дітей.
При цьому, колегія суддів наголошує, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).
Таким чином, у даній справі позбавлення батьківських прав відповідача, не відповідає інтересам дітей, оскільки обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків не знайшли свого підтвердження. Наявні у матеріалах справи докази, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дітей.
Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що відповідач недостатньо приділяє уваги дітям, тому колегія суддів вважає за доцільне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в позові, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_2 у розмірі 1453,50 грн.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Костова Наталія Зіновіївна, задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю служби у справах дітей Почаївської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір сплачений за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1453,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів