Справа № 601/987/25
1-кп/609/70/2025
30 жовтня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024000000000172 від 22 лютого 2024 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кременець Тернопільської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, на момент розгляду справи перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 , має на утриманні неповнолітнього сина, учасника бойових дій, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України,
1.Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 19 січня 2021 року № 20 о/с, капітана поліції ОСОБА_4 призначено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Служба в поліції, відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином, ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»
ОСОБА_4 присягнув на вірність Українському народові та зобов'язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Згідно з статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Крім цього, відповідно до абзаців 1, 2, 8 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016
№ 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами, контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Статтею 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» (далі - Закон № 1777-XII) зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Згідно статтею 3 Закону № 1777-XII державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється: 1) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах; 2) на морі - по зовнішній межі територіального моря України; 3) на судноплавних річках по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік; 4) на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення; 5) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді».
Відповідно до ст. 9 Закону № 1777-XII, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Порушенням державного кордону України є перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.
Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.
Також, відповідно до статті 11 вказаного Закону № 1777-XII, особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюється також санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль. Контроль організується і здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до статей 2, 6 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX.
У подальшому, Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, які затверджено Верховною Радою України відповідними Законами України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та діє по 03.02.2026.
Так, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім цього, пунктом 3 згаданого Указу Президента України визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Також, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. У зв'язку з цим, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам - військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з частиною 8 «Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до листа Прикордонної служби України № 23-61122/0/6/-22 від 24.02.2022, прийнятого відповідно до Указу Президента, з метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, проведення своєчасної та повної мобілізації, заборонити на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років (за виключеннями).
Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими на підставі статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 із відповідними змінами (далі по тексту - Правила).
Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (зі змінами внесеними після запровадження воєнного стану), право перетинання державного кордону України військовозобов'язаними надано особам лише з окремих документально підтверджених підстав.
Згідно з пунктом 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
Згідно з пунктом 2-9 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у інформаційній системі «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.
Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.
На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: два водії на вантажному транспортному засобі ліцензіата або три водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.
У період з 21 лютого 2024 року по 30 вересня 2024 року, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, будучи працівником правоохоронного органу, скориставшись тяжким суспільним становищем щодо законодавчого обмеження конституційних прав та свобод громадян України в частині заборони виїзду чоловікам віком від 18 до 60 років за межі території України на період дії воєнного стану, усвідомлюючи, що вчинення дії, пов'язаних з перетином особами державного кордону України не входить до його компетенції, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, знаходячись на території м. Кременець Тернопільської області, селища Вишнівець Кременецького району Тернопільської області та м. Тернопіль, вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме грошовими коштами в розмірі 10000 доларів США, що відповідно до п. 3 примітки до ст. 185 КК України в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, за наступних обставин.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 21.02.2024 ОСОБА_6 звернувся до свого знайомого ОСОБА_7 за допомогою у пошуку роботи та працевлаштування.
21.02.2024 точний час досудовим розслідування не встановлено ОСОБА_7 з використанням мобільного телефону № НОМЕР_2 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував до свого знайомого ОСОБА_4 , який використовував номер телефону НОМЕР_3 та висловив прохання надати допомогу та сприяння в пошуку роботи та працевлаштування для ОСОБА_6 .
Під час телефонної розмови ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_7 приїхати разом з ОСОБА_6 для обговорення вказаного питання, а також призначив час та місце зустрічі.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.02.2024, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном у великому розмірі, шляхом обману, а саме грошовими коштами у розмірі 10000 доларів США, (станом на 21 лютого 2024 року за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) складало 384 756 грн), що відповідно до п. 3 примітки до ст. 185 КК України в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.02.2024, ОСОБА_4 розробив злочинний план, що полягав у введенні в оману ОСОБА_6 шляхом повідомлення недостовірної інформації про нібито вжиття заходів щодо підготовки документів та організації його переправлення через державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США, й не маючи наміру вчиняти будь-які дії в інтересах ОСОБА_6 планував заволодіти цими коштами.
21.02.2024 приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 біля магазину господарчих товарів «1000 дрібниць», що розташований за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Шевченка, 15.
Під час особистої розмови ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_7 попрохав ОСОБА_4 надати допомогу у працевлаштуванні на території України, однак ОСОБА_4 повідомив, що у зв'язку з війною в країні на цей час належної роботи не знайти, тому запропонував ОСОБА_6 виїхати за межі України з цією метою.
У ході розмови ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є військовозобов'язаним та не має законних підстав для перетину державного кордону та виїзду за межі України в умовах воєнного стану, реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи можливість та бажаючи заволодіти чужим майном у великому розмірі, шляхом обману, діючи з корисливих мотивів, та, з метою введення ОСОБА_6 в оману і створення у нього хибного уявлення про необхідність передання ОСОБА_4 грошових коштів, повідомив ОСОБА_6 неправдиві відомості про вжиття ним заходів з організації підготовки документів та внесення відносно нього відомостей до інформаційної системи «Шлях» для подальшого перетину ОСОБА_6 державного кордону та виїзду за межі України в одному з пунктів пропуску на території Одеської області в напрямку Румунії, за умови надання йому грошових коштів у розмірі 10000 доларів США (станом на 21 лютого 2024 року за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) складало 384 756 грн), що відповідно до п. 3 примітки до ст. 185 КК України в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром.
Також, ОСОБА_4 зазначив, що грошові кошти у розмірі 10000 доларів США ОСОБА_6 повинен передати йому двома частинами по 5000 доларів США. Першу частину коштів перед підготовкою документів та другу частину після їх підготовки.
Під час цієї розмови ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_7 , ввівши ОСОБА_6 в оману запевнив його, що нібито має можливість та готовий вжити заходи для підготовки для нього документів, що надають підстави для перетину державного кордону та виїзду за межі України та додатково з метою створення видимості й уявлення щодо нібито серйозності своїх намірів повідомив про необхідність разом з першою частиною коштів передати йому документи, а саме копії посвідчення водія, паспорта громадянина України, довідки щодо присвоєння ідентифікаційного коду та чотири фотокартки ОСОБА_6 формату 3x4.
Насправді ОСОБА_4 не мав жодних повноважень на підготовку та виготовлення таких документів та в дійсності не мав наміру вчиняти будь-які дії в інтересах ОСОБА_6 , а планував заволодіти грошовими коштами в сумі 10000 доларів США шляхом обману.
З метою припинення незаконних дій ОСОБА_4 , 22.02.2024 ОСОБА_6 звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
29.02.2024, точний час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи на прохання ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням мобільного телефону № НОМЕР_2 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_4 на вказаний номер телефону для узгодження дати, часу й місця передачі грошових коштів.
Під час телефонної розмови ОСОБА_4 , діючи умисно та, бажаючи заволодіти чужим майном у великому розмірі, шляхом обману, з метою усунення ризику його викриття правоохоронними органами, вважаючи ОСОБА_7 своєю довіреною особою повідомив, що всі подальші зустрічі та розмови щодо організації ним виїзду ОСОБА_6 за межі України та передача раніше обумовлених коштів та документів має відбуватись виключно через ОСОБА_7
01.03.2024 приблизно о 13 год. 45 хв. ОСОБА_7 з використанням мобільного телефону № НОМЕР_2 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував до ОСОБА_4 та останній призначив зустріч 02.03.2024 у місті Кременець.
02.03.2024 приблизно о 11 год. 11 хв. ОСОБА_7 з використанням вказаного мобільного телефону за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував до ОСОБА_4 та під час розмови вони домовились зустрітись на площадці поруч з автозаправною станцією «Авіас Плюс», що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Дубенська, 37.
02.03.2024 приблизно о 11 год. 30 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заволодіння чужим майном у великому розмірі, шляхом обману, а саме грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на водійському сидінні автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_4 , який знаходився у користуванні останнього, та перебував на території автозаправної станції «Авіас Плюс», за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Дубенська, 37, одержав від ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_6 , першу частину коштів у розмірі 4000 доларів США, що були заздалегідь ідентифіковані, за нібито вжиття заходів щодо підготовки документів та організації перетину державного кордону та виїзду ОСОБА_6 за межі України в умовах воєнного стану, якими розпорядився на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 копії посвідчення водія, паспорта громадянина України, довідки щодо присвоєння ідентифікаційного коду, довідку про реєстрацію місця проживання особи та чотири фотокартки формату 3x4 відносно ОСОБА_6 .
Також під час розмови ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою введення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в оману і створення у них хибного уявлення про необхідність передання іншої частини грошових коштів в сумі 6000 доларів США нібито за вжиття заходів щодо підготовки документів та перетину державного кордону та виїзду за межі України, ще раз повідомив ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_8 неправдиві відомості, що завтра зустрінеться з особою, яка буде готувати документи з метою виїзду ОСОБА_6 у супроводі осіб за межі України в одному з пунктів пропуску в Одеській області в напрямку Республіки Молдова.
13.03.2024 приблизно о 09 год. 45 хв. ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 біля будівлі церкви, що розташована за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Петлюри, 2б.
Під час особистої розмови ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою введення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в оману і створення у них хибного уявлення про необхідність передання іншої частини грошових коштів в сумі 6000 доларів США, ще раз повідомив ОСОБА_7 , який діяв в інтересах ОСОБА_6 неправдиві відомості, що він нібито через довірену особу займається підготовкою документів для ОСОБА_8 , що надають йому право на виїзд за межі України в умовах воєнного стану.
Також, під час розмови ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_6 буде виїжджати за межі України в якості пасажира автобуса.
16.05.2024 приблизно о 14 год. 00 хв. під час особистої розмови біля адміністративної будівлі Кременецького РУП ГУНП в Тернопільській області, що розташована за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Драгоманова, 5, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчергове повідомив ОСОБА_7 неправдиві відомості про нібито завершення процесу підготовки документів, що надають ОСОБА_6 право на виїзд за межі України та перетин кордону буде здійснюватись у напрямку Республіки Польща у супроводі особи.
22.05.2024 приблизно о 17 год. 16 хв. ОСОБА_7 з використанням мобільного телефону з вказаним номером за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував до ОСОБА_4 .
Під час телефонної розмови ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчергове повідомив ОСОБА_7 неправдиві відомості про те, що документи, що надають право ОСОБА_6 на виїзд за кордон під час дії воєнного стану будуть готові через два-три дні та залишилось тільки підписати один документ в обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
13.06.2024 приблизно о 10 год. 20 хв. під час зустрічі біля автозаправної станції №32 «Авіас+», що розташована за адресою: с. Бонівка, Кременецький район, Тернопільська область, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчергове повідомив ОСОБА_7 неправдиві відомості про нібито завершення підготовки недостовірних документів, що надають право ОСОБА_6 виїзду за межі України під час дії воєнного стану та залишилось підписати один документ в обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Під час вказаної розмови ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_7 , що нібито вже домовився з працівниками митниці за виїзд ОСОБА_6 за межі України, а також зазначив, що останній буде перетинати державний кордон у супроводі перевізника.
23.07.2024 точного часу під час слідства не встановлено ОСОБА_7 з використанням мобільного телефону з вказаним номером за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував до ОСОБА_4 .
Під час телефонної розмови ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчергове повідомив ОСОБА_7 неправдиві відомості про те, що документи, що надають право ОСОБА_6 на виїзд за межі України під час дії воєнного стану будуть готові в суботу, тобто 27.07.2024.
06.08.2024 точного часу під час слідства не встановлено ОСОБА_7 з використанням мобільного телефону з вказаним номером за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував до ОСОБА_4 .
Під час телефонної розмови ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчергове повідомив ОСОБА_7 неправдиві відомості про те, що документи, що надають право ОСОБА_6 на виїзд за кордон під час дії воєнного стану будуть готові завтра, тобто 07.08.2024.
29.08.2024 приблизно о 20 год. 10 хв. під час зустрічі неподалік адміністративної будівлі Кременецького РУП ГУНП в Тернопільській області, що розташована за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Драгоманова, 5, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчергове повідомив ОСОБА_7 неправдиві відомості про нібито завершення підготовки недостовірних документів, що надають право ОСОБА_6 на виїзд за межі України під час дії воєнного стану у понеділок, тобто 02.09.2024 та запевнив ОСОБА_7 , що нібито у цей день особисто їх отримає у заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 та потім при зустрічі передасть їх ОСОБА_7
03.09.2024 точного часу під час слідства не встановлено ОСОБА_7 з використанням мобільного телефону № НОМЕР_2 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував до ОСОБА_4 , який використовував номер телефону НОМЕР_3 та під час розмови домовився з ОСОБА_4 про зустріч 05.09.2024.
05.09.2024 приблизно о 14 год. 20 хв. під час особистої розмови у автомобілі Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_7 , що у вівторок, тобто 10.09.2024 він разом з ОСОБА_6 мають приїхати до нього та зазначив, що саме ОСОБА_7 під час зустрічі повинен передати йому іншу частину грошових коштів в сумі 6000 доларів США, а ОСОБА_6 нібито в цей час у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки отримає документи, що надають йому право на виїзд за межі України під час дії воєнного стану.
10.09.2024 приблизно о 17 год. 00 хв. під час зустрічі в селищі Вишнівець Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчергове повідомив ОСОБА_7 неправдиві відомості про те, що документи, що надають право ОСОБА_6 на виїзд за межі України під час дії воєнного стану будуть готові на наступному тижні та пообіцяв надіслати ОСОБА_7 фотознімки зі зразками цих документів.
10.09.2024 о 20 год. 07 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням мобільного телефону НОМЕР_3 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» відправив ОСОБА_7 фотознімками тимчасового посвідчення військовозобов'язаного сторонньої особи № 4/5754 від 15.05.2024, виписки із медичної карти стаціонарного хворого 2425 від 14.05.2024, довідки Голосіївської військово-лікарської комісії м. Києва від 14.05.2024 № 528, довідки про стан здоров'я громадянина від 15.05.2024, які містили відомості про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку.
Крім того, 10.09.2024 о 20 год. 15 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням мобільного телефону НОМЕР_3 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» надіслав ОСОБА_7 повідомлення про намір нібито підготувати для ОСОБА_6 аналогічні документи, хоча в дійсності ОСОБА_4 не мав намір вчиняти такі дії, а намагався таким чином створити в ОСОБА_7 та ОСОБА_6 хибне уявлення про наявні в нього можливості отримати такі документи для ОСОБА_6 та заволодіти іншою частиною грошових коштів в розмірі 6000 доларів США шляхом обману.
11.09.2024 о 10 год. 15 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням мобільного телефону з вказаним номером за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» надіслав ОСОБА_7 повідомлення з проханням передати решту коштів до 14 години, які він нібито має передати.
11.09.2024 о 11 год. 53 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням мобільного телефону з вказаним номером за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» надіслав ОСОБА_7 повідомлення з проханням передати дві фотокартки ОСОБА_6 формату 3х4 см.
11.09.2024 приблизно о 15 год. 50 хв. під час телефонної розмови, яка відбувалась за допомогою мобільного додатку «WhatsApp», ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 , що ОСОБА_6 відмовляється надати грошові кошти в сумі 6000 доларів США, через тривале, з лютого про вересень 2024 року, невиконання ОСОБА_4 своїх обіцянок щодо організації переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України. При цьому ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 , що ОСОБА_6 готовий надати іншу частину грошових коштів в сумі 6000 доларів США, коли будуть готові документи, що надають право ОСОБА_6 на виїзд за межі України в умовах воєнного стану.
Під час телефонної розмови ОСОБА_4 зазначив, що вказані документи нібито будуть готові на наступному тижні.
13.09.2024 приблизно о 09 год. 45 хв. під час зустрічі та особистої розмови ОСОБА_7 , знаходячись біля аптеки №1, що розташована за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, смт Вишнівець, вул. Центральна, 18, діючи за вказівкою ОСОБА_4 передав йому дві фотокартки ОСОБА_6 формату 3х4 см.
В свою чергу ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчергове повідомив ОСОБА_7 неправдиву інформацію про готовність документів, що надають право ОСОБА_6 на виїзд за кордон на наступному тижні та зазначив, що він нібито надав особі, яка займаються виготовленням цих документів свої кошти.
30.09.2024 приблизно о 12 год. 15 хв. під час зустрічі та особистої розмови ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись у місті Кременець Тернопільської області, вчергове повідомив ОСОБА_7 неправдиву інформацію про підготовку його довіреною особою документів, що надають право ОСОБА_6 на виїзд за кордон та зазначив, що він нібито надав особі, яка займається виготовленням цих документів власні кошти в розмірі 7000 доларів США.
В свою чергу ОСОБА_7 під час розмови повідомив, що ОСОБА_6 готовий передати ОСОБА_4 іншу частину раніше обумовлених грошових коштів в сумі 6000 доларів США тільки після передачі документів, що надають право на виїзд за межі України в умовах воєнного стану.
При цьому ОСОБА_4 повністю усвідомлював, що у нього відсутні повноваження на підготовку та виготовлення таких документів та в дійсності не мав наміру вчиняти будь-які дії в інтересах ОСОБА_6 , а планував заволодіти іншою частиною грошових коштів в розмірі 6000 доларів США шляхом обману.
Таким чином, у період з 21 лютого 2024 року по 30 вересня 2024 року ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами в сумі 10000 доларів США, шляхом обману, до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_6 відмовився надавати ОСОБА_4 іншу частину грошових коштів в сумі 6000 доларів США через тривале, з лютого про вересень 2024 року, невиконання останнім обіцянок щодо підготовки вказаних документів та переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому у великих розмірах.
2.Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні позиція з приводу пред'явленого йому обвинувачення у даному кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся, повідомив, що до нього звернувся його знайомий ОСОБА_10 із смт. Вишнівець за допомогою виїхати за кордон ОСОБА_6 , якого представляв ОСОБА_7 . Він пообіцяв допомогти за винагороду в сумі 10000 доларів США, але зобов'язань не виконав. Від ОСОБА_7 отримав частину обумовленої суми 4000 доларів США, якими розпорядився на власний розсуд, іншої частини коштів не отримав. Наміру допомогти у нього не було, оскільки не мав для цього реальних можливостей, мав не меті заволодіти коштами. Події відбувались в період з лютого до жовтня 2024 року. Щиро розкаюється у вчиненому. На даний час проходить військову службу у ЗСУ, у військовій частині, розташованій близько до бойових дій.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
3.Висловлена захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 безпосередньо у судовому засіданні позиція з приводу пред'явленого його підзахисному обвинувачення у даному кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаюється, на даний час виконує свій обов'язок у захисті Батьківщини, є військовослужбовцем в Збройних силах України, просив призначити покарання наближене до мінімального із встановленням іспитового строку.
Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК, щодо всіх обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з'ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.
4.Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Згідно із абз. 2 п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 (далі постанова Пленуму ВСУ), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є уродженцем м. Кременець Тернопільської області, жителем АДРЕСА_1 , українцем, громадянином України, має вищу освіту, в 2017 році закінчив Національну академію внутрішніх справ, в органах внутрішніх справ з лютого 2010 року, в Національній поліції з листопада 2015 року, в займаній посаді начальника СРПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області з січня 2021 року, має звання «капітан поліції». За період служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції України зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, як добросовісний, дисциплінований співробітник, вимогливий до себе, ввічливий, комунікабельний, самоорганізований, такий, що користується заслуженим авторитетом серед особового складу. В побуті веде здоровий спосіб життя, відданий справі служіння народу України. До кримінальної відповідальності не притягався.
За місцем свого проживання характеризується також виключно позитивно, у складі своєї сім'ї має сина ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та дружину ОСОБА_12 . Є пенсіонером за вислугою років. На своєму утриманні має матір ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - пенсіонера за віком, яка довгий час потерпає від серйозних хвороб, перенесла важку операцію, потребує постійного догляду, оскільки її стан здоров'я не дозволяє їй самостійно себе обслуговувати. Також утримує батька ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - пенсіонера, який пройшов лікування від онкологічного захворювання, також має обмежені фізичні можливості. Також на утриманні має бабусю ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - особу похилого віку, інваліда І групи, яка потребує особливого догляду. ОСОБА_4 єдина особа, яка фактично здійснює догляд за всіма членами родини. Обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває,
Крім того, з 15 вересня 2015 року по 09 жовтня 2015 року безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області, отримав посвідчення учасника бойових дій, нагороджений нагрудним знаком «За Заслуги», нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою Національної поліції України «15 років сумлінної служби», нагороджений рядом грамот та подяк Кременецькою районною державною адміністрацією, Кременецькою районною радою, Кременецькою міською радою, Кременецьким РВ УМВС України в Тернопільській області, Волинським училищем професійної підготовки працівників міліції, Кременецькою районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області, Управлінням Служби безпеки України в Тернопільській області, Тернопільською обласною радою, Тернопільською обласною державною адміністрацією, Міністерством внутрішніх справ, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
У судових дебатах прокурор звернула увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. При призначенні покарання просила врахувати наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 : щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що обвинувачений є єдиним годувальником своїх хворих батьків-пенсіонерів, а відтак просила призначити йому покарання, яке передбачене санкцією статті обвинувачення у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 роки, та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені ст.76 КК України обов'язки.
У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, просив призначити мінімальний строк покарання.
У судових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просив призначити ОСОБА_4 покарання, наближене до мінімального із встановленням іспитового строку 1 рік, зважаючи на щире каяття обвинуваченого, постійну позицію обвинуваченого протягом усього кримінального провадження у визнанні вини та активному сприянні розкриттю правопорушення, перебування в лавах ЗСУ під наглядом командира військової частини, а також просив врахувати вимоги кримінального законодавства при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення.
За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, яке на підставі ст. 370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому у великих розмірах, доведено і дії обвинуваченого вірно і обґрунтовано кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Призначення особі, визнаній винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відповідного покарання, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, відноситься до дискреційних повноважень суду.
Окрім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ККС у складі ВС від 15.08.2023 у справі №295/424/21 (провадження №51-619км22), процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Вирішуючи питання відносно покарання, яке слід призначити ОСОБА_4 , суд виходить з того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 68 КК за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини цьогоКодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 КК при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, унаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
Вимоги ч. 3 ст. 68 КК обмежують максимальний розмір покарання, яке може бути призначено за незакінчений злочин. Ця норма має імперативний характер і тому суд зобов'язаний враховувати її положення у всіх випадках призначення покарання за замах на злочин.
Отже, враховуючи, що максимальна санкція ч.4 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді 8 років позбавлення волі, то розмір покарання, призначеного ОСОБА_4 за приписами ч.3 ст.68 КК України, не може перевищувати 5 років 4 місяців позбавлення волі (2/3 від 8).
Призначаючи покарання ОСОБА_4 та встановлюючи ступінь його вини у вказаному кримінальному правопорушенні, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у незаконних діях, наскільки вона має нахили до скоєння правопорушень.
Даючи оцінку особистості обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 щиро розкаявся в скоєному, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має численні грамоти та нагороди, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ЗСУ, має тісні соціальні зв'язки та авторитет в суспільстві, одружений та має на утриманні неповнолітнього сина та батьків похилого віку.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що встановлені під час судового розгляду обставини свідчать, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.
При призначенні покарання суд бере до уваги виступ прокурора у судових дебатах щодо покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому, позицію обвинуваченого та його захисника, обставини які пом'якшують покарання та які істотно знижують ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність шкоди, проходження військової служби за мобілізацією, та обставини, що обтяжують покарання, які судом не встановлені, а тому приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 68 КК України, строком, наближеним до найнижчої межі, встановленої у санкції ч.4 ст.190 КК України.
Разом з тим, з врахуванням пом'якшуючих покарання обставин, даних про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе, на підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, оскільки вважає, що його виправлення можливе без відбуття покарання у виді позбавлення волі, визначивши йому іспитовий строк. Суд також призначає певні обов'язки, які передбачені ст.76 КК України і виконання яких буде необхідною складовою покарання для ОСОБА_4 .
Вирішення інших питань.
Стосовно ОСОБА_4 21.02.2025 Печерським районним судом м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 20.04.2025 включно, проте, клопотань щодо його продовження або заміну до суду не надходило, а тому, беручи до уваги бездоганну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду, відсутність підстав для вирішення питань, пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, оскільки відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав, - суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.
Потерпілі відсутні.
За змістом частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні: - судової лінгвістичної експертизи від 28.01.2025 №СЕ-19/120-25/991-ЛД у розмірі 9550,80 грн.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а саме, відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 27.03.2025, речові докази: - мобільний телефон «Iphone 12 Pro Max», модель NG9A3LL/A, серійний номер НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , в силіконовому чохлі, з сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 , який поміщено до сейф-пакета НПУ ICR0014091; - мобільний телефон «Samsung Galaxy A13», IMEI: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 , без сім-карти, який поміщено до сейф-пакета НПУ ICR0014089, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Державного бюро розслідувань, та які перебували у користуванні ОСОБА_4 - після набрання вироком законної сили повернути останньому.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 182, 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 68, 74, 75, 76, ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.4 ст.190 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.
Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого або на командира військової частини за місцем проходження військової служби.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні судової лінгвістичної експертизи від 28.01.2025 №СЕ-19/120-25/991-ЛД у розмірі 9550,80 грн.
Речові докази, а саме: - мобільний телефон «Iphone 12 Pro Max», модель NG9A3LL/A, серійний номер НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , в силіконовому чохлі, з сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 , який поміщено до сейф-пакета НПУ ICR0014091; - мобільний телефон «Samsung Galaxy A13», IMEI: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 , без сім-карти, який поміщено до сейф-пакета НПУ ICR0014089, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Державного бюро розслідувань, та які перебували у користуванні ОСОБА_4 - після набрання вироком законної сили повернути останньому.
Відповідно до п.15 ст.615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
Учасникам судового провадження вручається повний текст вироку в день його проголошення.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1