№ провадження 1-кп/606/195/25
Справа № 606/1272/25
30 жовтня 2025 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження 42021212040000007, внесеного 31.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сухостав, Гусятинського району,Тернопільської області та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, студента Гусятинського фахового коледжу Тернопільського наіонального технічного університету імені Івана Пулюя, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля зазначене кримінальне провадження,
До Теребовлянського районного суду із Теребовлянської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1КК України.
Згідно із обвинувальним актом весною 2021 року, більш точної дати та часу в ходідосудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_3 , який проїжджав полем за межами населеного пункту с.Кобиловолоки Теребовлянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, виник умисел на самовільне захоплення земельної ділянки, що знаходиться в межах Загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко-Благівщинський", з метою її подальшого обробітку та вирощування сільськогосподарської культури - соняшнику.
Реалізуючи свій злочинний умисел, та переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_3 усвідомлюючи відсутність у нього будь-яких підстав набуття речових прав на земельну ділянку та її використання, в порушення вимог нормативно-правових актів: Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992; Земельного кодексу України, умисно самовільно зайняв частину земельної ділянки природно-заповідного фонду України площею 1,6087 га, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою із кадастровим номером 6125083200:01:001:0004 та за допомогою сільськогосподарської техніки здійснив посів насіння соняшнику, для подальшого вирощування. В подальшому ОСОБА_3 в листопаді 2021 року, точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено за допомогою сільськогосподарської техніки здійснив збір урожаю соняшнику.
У такий спосіб, своїми діями ОСОБА_3 , самовільно, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду), зайняв вказану частину земельної ділянки - загальнозоологічного заказника місцевого значення «Кобиловолоко-Благівщинський», що відноситься до особливо цінних земель, внаслідок чого Теребовлянській територіальній громаді Тернопільського району Тернопільської області завдано матеріальну шкоду на суму 146 181,70 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 197-1КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки щодо земельних ділянок особливо цінних земель.
Перед проведенням підготовчого судового засідання обвинуваченим подано до суду письмове клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього на підставі ст.49 КК України.
У підготовчому судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримав, вказав, що вину визнає, шкода ним відшкодована, просить закрити кримінальне провадження відносно нього у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Захисник підтримала клопотання обвинуваченого.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, вважав, що кримінальне провадження слід закрити в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Просив стягнути з обвинуваченого витрати на проведення експертизи у провадженні.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вважає, що заявлене клопотання підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
На підставі п. 2 ч. 3ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 284, ч.3 ст.288 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності; суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст.286 КПК України встановлено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
За приписами ст.44 КК України особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст.49 КК); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості (ч. 3 ст. 49 КК України).
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1КК України.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки. Самовільне зайняття ділянки - це активні протиправні дії по заволодінню всупереч встановленому порядку земельної ділянки. Остання належить іншій особі (фізичній чи юридичній) на праві власності чи інших законних підставах. Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.
Самовільне зайняття земельної ділянки з об'єктивної сторони може полягати у різних діях - у незаконному огорожуванні ділянки, знищенні і встановленні межових знаків та у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження дерев чи кущів, розміщення будівельних матеріалів, тощо. Але у всіх випадках особа протиправно заволодіває земельною ділянкою, вчинює відносно неї певні дії як власник чи законний користувач і при цьому порушує суб'єктивні інтереси учасників земельних правовідносин.
Отже, цей злочин є злочином з матеріальним складом, оскільки для встановлення об'єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.
Таким чином, злочин, передбачений ч.2 ст. 197-1 КК України, визнається закінченим з моменту самовільного зайняття ділянки і настання вказаних суспільно небезпечних наслідків.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №164/479/20.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 197-1КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_3 весною 2021 року, тобто з моменту вчинення діяння минуло більше трьох років.
Згідно матеріалів кримінального провадження та пояснень прокурора в даному випадку відсутні обставини, які б зупиняли або переривали перебіг строків давності, ОСОБА_3 від органу досудового розслідування чи суду не ухилялася та нового злочину не вчинив, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.
Суд зазначає, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Судом також встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_3 суть пред'явленого обвинувачення зрозуміла, розуміє свої права, визначені ч.ч. 2-3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України з нереабілітуючих підстав.
Враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про наявність сукупності матеріально-правових підстав, передбачених ст. 49 КК України, та процесуально-правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 слід задовольнити.
Приймаючи рішення про розподіл процесуальних витрат понесених органом досудового розслідування, суд враховує, що згідно з позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21) від 12.09.2022, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
З огляду на зазначене, суд не стягує з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням спеціалістів та експертів у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 44, 46 КК України, ст. ст. 174, 284 - 288, 314, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, на підставі ч. 1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2021 за № 42021212040000007 про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України - закрити.
Процесуальні витрати на проведення судової експертизи віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали суду складено 30.10.2025.
Суддя ОСОБА_1