30 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 949/771/25
Провадження № 22-ц/4815/976/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 травня 2025 року, ухваленого в складі судді Тарасюк А.М.., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі № 949/771/25
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Позов обґрунтований тим, що відповідач є батьком доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 донці виповнилося 18 років. З 01 вересня 2025 року вона продовжує навчання на 1 курсі денної форми навчання факультету торгівлі та маркетингу Державного торговельно-економічного університету, у зв'язку з чим не має можливості самостійно себе забезпечувати та потребує матеріальної підтримки від батьків.
Термін закінчення навчання - 30 червня 2028 року.
В зв'язку з тим, що дочка навчається та не отримує стипендії, не має самостійного заробітку, вона на час навчання потребує матеріальної підтримки батьків. Стверджує, що відповідач працює, а отже, має можливість надати достатню матеріальну допомогу дитині на час навчання.
Просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання, оскільки продовжує навчання у вищому навчальному закладі, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення нею навчання, але не пізніше досягнення нею двадцяти трьох років.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 28 березня 2025 року і до закінчення нею навчання, але не пізніше досягнення двадцяти трьох років.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В поданій апеляційній скарзі відповідач вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач є батьком доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається на 1 курсі денної форми навчання факультету торгівлі та маркетингу Державного торговельно-економічного університету за контрактом. Термін закінчення університету - 30 червня 2028 року.
Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 152 000,00 грн. ОСОБА_3 проживає у гуртожитку м. Київ.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Таким чином, однією з обов'язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу.
Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Так, при визначенні розміру аліментів, необхідно врахувати матеріальне становище платника аліментів, а також те, що обов'язок утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Убачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши повноліття, продовжує навчання, власного доходу не має та перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, яка забезпечує одягом, продуктами харчування та всім необхідними для навчання знаряддями.
Встановивши вказані обставини та врахувавши, що відповідач як батько дитини що продовжує навчання має змогу надавати матеріальну допомогу, якої потребує донька, суд прийшов до правильного висновку, що в силу зазначених положень СК України останній зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею двадцяти трьох років.
За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, стан здоров'я платника аліментів, наявність стабільного доходу та враховуючи обов'язок обох батьків утримувати дітей, місцевий суд дійшов вірного висновку, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання 30.06.2027 року, є справедливим та достатнім з урахуванням наведеного вище. Такий розмір відповідатиме інтересам дитини, виходячи з умов проходження нею навчання, буде враховано матеріальне та сімейне становище платника аліментів.
Будь яких належних та достатніх доказів того, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, відповідач суду не надав .
При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать правовій позиції щодо підстав виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13 квітня 2021 року у справі №308/4214/18) і постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Інші докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 травня 2025 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 30 жовтня 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.