30 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/16560/22
Провадження № 22-ц/4815/923/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2025 року, ухвалене в складі судді Галінської В.В., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі № 569/16560/22
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позов мотивовано тим, що від шлюбу мають сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3 . Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 20.04.2018 року у справі №569/5982/18, наказано стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки - ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2019 по справі №569/10813/19 було з моменту набрання цим рішенням законної сили припинено подальше примусове виконання наказу Рівненського міського суду 20.04.2018 року у справі № 569/5982/18, змінено розмір аліментів та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , на утримання спільної неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. з моменту набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2019 по справі №569/10813/19 набрало законної сили 04.03.2019 року, отже саме з цієї дати у Відповідача виник обов'язок сплати аліментів у розмірі 1500,00 грн. на місяць.
Відповідач сплачував аліменти невчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого за ним станом на 01.09.2022 року рахується заборгованість із сплати аліментів у розмірі 12304,64 грн.
Відтак, загальна сума нарахованої неустойки (пені) за період з березня 2019 по жовтень 2022 року становить 31533,98 грн.
Просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за несплату аліментів в розмірі загальної заборгованості по сплаті аліментів за цей період 15304,14 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 04 березня 2019 року по 31 жовтня 2022 року у розмірі 15304 гривні 14 копійок.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, а тому наявні підстави для нарахування пені.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Покликається на не врахування судом першої інстанції відсутність його вини у виникненні заборгованості, оскільки між ним та позивачем була домовленість про зарахування в рахунок сплати ним аліментів передані позивачу ювелірні вироби, вартість яких значно перевищує розмір заборгованості по аліментах. Дані обставини свідчать проте, що він не ухилявся від виконання свого обов'язку щодо сплати аліментів та відсутність заборгованості по аліментах.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзив до апеляційного суду не подано.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає в повній мірі.
Установлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 20.04.2018 року у справі №569/5982/18, наказано стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки - ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2019 по справі №569/10813/19 було з моменту набрання цим рішенням законної сили припинено подальше примусове виконання наказу Рівненського міського суду 20.04.2018 року у справі № 569/5982/18, змінено розмір аліментів та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання спільної неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. з моменту набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
Заборгованість по аліментах за період з 04 березня 2019 року по 30 вересня 2022 року становить 13804,64 гривні; за жовтень 2022 року - 1500,00 грн, а всього -15304,64 грн.
За розрахунком позивача неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у період з 04 березня 2019 року по 31 жовтеня 2022 року включно становить 31533,98 грн.
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), зазначено, що положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Водночас стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 04.03.2019 по 31.10.2022 року відповідач належним чином не виконував свого обов'язку з утримання дитини, а саме щодо сплати аліментів, внаслідок чого станом на 01.11.2024 року виникла заборгованість по аліментах в розмірі 15 304,64 грн.
Будь які докази на спростування розміру заборгованості по аліментах за цей період матеріали справи не містять
Установлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів передбаченої статтею 196 СК України.
Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що на час звернення до суду з позовом відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи. Оскільки обов'язок зі сплати аліментів не виконаний та протермінований, то у позивачки виникло право на стягнення пені за несвоєчасне виконання аліментних зобов'язань.
Посилання відповідача на домовленість між сторонами про зарахування в рахунок сплати ним аліментів передані позивачу ювелірні вироби не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутній нотаріально посвідчений договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), що дає право на припинення права на аліменти.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що передача ювелірних виробів позивачу не є належним та достатнім доказом відсутності заборгованості по аліментах станом на 01.11.2022 року та не звільняє боржника від сплати аліментів на утримання своєї доньки та відповідальності за їх несплату у якості пені.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2025 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 30 жовтня 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.