Справа № 554/11317/25 Номер провадження 22-ц/814/3935/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
29 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Пилипчук Л.І., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Світлани Сергіївни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2025 року у справі за заявою адвоката Лисенко Світлани Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобовязання вчинити дії та розірвання договору,-
У провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави з 30.07.2025 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобовязання вчинити дії та розірвання договору.
04.08.2025 року до суду адвокатом Лисенко С.С. подано заяву, відповідно до якої прохали вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме зобов'язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Філії Полтавське обласне управління Україна зупинити нараховування відсотків, штрафів, пені, тощо з 06.03.2025 року щодо кредитних зобов'язань ОСОБА_1 , по картковому рахунку та договору: номер договору №611499117/030321 та № рахунку НОМЕР_1 , відкритого між позивачем і відповідачем, яка утворилася внаслідок несанкціонованих операцій від 06.03.2025 щодо використання кредитних коштів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2025 року у задоволені заяви адвоката Лисенко С.С. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №554/11317/25 було відмовлено.
З вказаною ухвалою не погодились представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко С.С. та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2025 року та вжити заходів щодо забезпечення позову.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні питання щодо забезпечення суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Стверджує, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні позивач та його представник, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Із таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, зважаючи на наступне.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В заяві про забезпечення позову заявник повинен викласти причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, обґрунтувати необхідність певного виду забезпечення позову.
Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що заявником не доведено обставин, які б вказували що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання майбутнього рішення суду, крім того не надано підтвердження доказів реальної загрози невиконання рішення суду.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала судді постановлена з дотриманням вимог закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Світлани Сергіївни - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2025 року
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ Л.І. Пилипчук _________________ О.І. Обідіна