Справа № 619/2293/21 Номер провадження 22-з/814/183/25 Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.
секретар:Горбун К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та скасування заходів забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 , адвоката Гринишина Євгенія Васильовича на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року та на додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна в частині покупця, переведення права покупця, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Дергачівського нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна, -
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна в частині покупця, переведення права покупця, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння- відмовлено.
Додатковим рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2024 року Стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9700,00 грн (дев'ять тисяч сімсот грн 00 коп.).
В апеляційному порядку вищевказані рішення оскаржив позивач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права без урахування обставин справи та доказів наданих сторонами.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , адвоката Гринишина Євгенія Васильовича - залишено без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року та додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2024 року - залишено без змін.
У липні 2025 року до суду надійшли клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу та скасування заходів забезпечення позову накладених судом першої інстанції .
Заява про скасування заходів забезпечення позову мотивована тим , що у судовому засіданні в приміщенні Полтавського апеляційного суду в м. Полтава колегією суддів під головуванням судді Триголова В.М. було проголошено резолютивну частину рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна, переводі прав покупця та інше. Проголошена частина скороченого рішення суду не містила в собі інформації про прийняте судом апеляційної інстанції рішення щодо заходів забезпечення позову, які було вжито судом 1 інстанції.
Просила скасувати заходи забезпечення позову у виді заборони на відчуження, накладеної на нерухоме майно : житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. «А-1» загальною площею, 93,8 м2, житловою площею 51,5 м2 з обслуговуючими спорудами: огорожі № 4, 6, хвіртки № 3; 2) та земельної ділянки, площею 0,029 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6322055900:00:002:0575, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Скасувати також заходи забезпечення позову у частині іншого відповідача - ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_2 за власною ініціативною суду.
Розглядаючи подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує наступне.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 , адвоката Гринишина Євгенія Васильовича про забезпеченняпозову - задоволено.
В порядку забезпечення позову, з метою уникнення порушень прав позивача, заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та будь-яким іншим особами які будуть діяти від їх імені, вчиняти дії, щодо виселення ОСОБА_2 та членів його родини з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: житлового будинку літ. «А-1» загальною площею, 93,8 м2, житловою площею 51,5 м2 з обслуговуючими спорудами: огорожі № 4, 6, хвіртки № 3, що розташовані на окремій огородженій земельній ділянці, площею 304 м2 та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: житлового будинку літ. «Б-2» загальною площею 113,5 м2, житловою площею 62,6 м2 з обслуговуючими надвірними будівлями і спорудами: льох літ. «Г», гараж літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», вигрібна яма літ. «З», огорожа № 1, хвіртка № 5, колонка № 2, що розташовані на окремій огородженій земельній ділянці, площею 986 м2, проводити вселення та реєстрацію третіх осіб, проникнення, входження а також вчинення інших дій щодо користування, володіння чи розпорядження.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як визначено ч. 1, 4, 5 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Опираючись на системне тлумачення змісту ст. 158 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову належить до компетенції суду першої інстанції, оскільки таке судове рішення підлягає апеляційному оскарженню. Вирішення зазначеного питання судом апеляційної інстанції позбавить учасників справи гарантованого їм законом права на апеляційне оскарження.
Враховуючи вищевикладене,вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову відноситься до компетенції того суду,до якого була подана заява учасника про забезпечення позову і який розглядав заяву, тобто у даному випадку питання скасування заходів забезпечення позову у цій справі належить до компетенції Дергачівського районного суду Харківської області .
При цьому, посилання у поданому клопотанні на ч. 9 ст. 158 ЦПК України, якою, зокрема, визначено, що у випадку повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову, є безпідставними, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
До того ж, статтею 374 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.
Крім того, положення статті 382 ЦПК України щодо постанови суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду справи не передбачають вирішення питання судом апеляційної інстанції щодо скасування заходів забезпечення позову за відсутності апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції перевіряв законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, за результатом розгляду якого прийняв постанову про відмову в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову залишив без змін, відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції, визначених ст. 374, 382 ЦПК України, виходячи зі змісту яких суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову по суті вимог апеляційної скарги на рішення суду, не уповноважений вирішувати питання щодо скасування заходів забезпечення позову, що були вжиті судом першої інстанції.
Отже, оскільки клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2021, подане до апеляційного суду, вирішення якого до компетенції суду апеляційної інстанції не відноситься, відтак вказане клопотання підлягає поверненню заявнику.
Подібний висновок щодо повернення клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявнику висловлено в ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 року у справі № 752/5281/20, в ухвалах Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі № 756/11050/21, від 02.08.2024 року у справі № 705/4866/21, та у постанові Верховного Суду від 12.05.2025 року у справі № 369/8624/20.
Щодо клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 надала суду докази на підтвердження надання їй правничої допомоги адвокатами Задніпровським О.О. та Харченком К.С. Необхідність надання послуг двома адвокатами була зумовлена тривалим розглядом справи та неможливістю адвокатів прибувати у судові засідання через зайнятість та наявність інших справ.
Шевченко Г.М. вказує, що на підтвердження співмірності понесених витрат вона надала до суду копію акту надання аналогічних послуг позивачу ОСОБА_2 у іншій справі адвокатом Гринишиним Є.В., які вони погодили і визнають співмірними, використовуючи як взірець рішення № 13\1\7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
У червні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.
04 липня 2025 року до суду надійшла заява про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу адвокатів при розгляді цієї справи у Полтавсьому апеляційному суді в сумі 150 000 гривень, які були понесені ОСОБА_1 у зв'язку з безпідставно поданим позовом.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до суду надано:
ордер на надання правової допомоги адвоката Задніпровського О.О., договір про надання правової допомоги від 07 червня 2025 року, акт наданих послуг б/н від 01 липня 2025 року ;
договір про надання правової допомоги адвокатом Харченко К.С. від 01 листопада 2024 року №011124, акт наданих послуг №011124від 01 липня 2025 року , рахунок № до договору про надання правничої допомоги на суму 70 000 грн.
У акті наданих послуг від б/н від 01 липня 2025 року зазначено перелік наданих послуг адвокатом Задніпровським О.О.: вивчення 5 томів матеріалів цивільної справи №619/2293/21 , написання письмових пояснень у справі та направлення їх до суду і учасникам справи, пошук відповідної судової практики Верховного суду та надання Шевченко Г.М. консультації щодо актуальної судової практики , копіювання документів та здійснення поштових витрат.
У акті наданих послуг від №011124 від 01 липня 2025 року зазначено перелік наданих послуг адвокатом Харченко К.С.: написання відзиву та письмових пояснень у справі та направлення їх до суду і учасникам справи, пошук відповідної судової практики Верховного суду та надання Шевченко Г.М. консультації щодо актуальної судової практики, особиста участь у судовому засіданні 30.06.2025.
З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Апеляційний суд оцінив заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності зі складністю цієї справи та реальності таких витрат, а також дослідив надані докази на підтвердження понесення цих витрат та дійшов висновку, що понесені стороною відповідача ОСОБА_1 витрати не є співмірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, а також не можуть бути визнані такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Вказаних висновків суд дійшов у зв'язку і тим, що справа перебувала на розгляді в Полтавському апеляційному суді протягом майже шести місяців, що є незначним періодом , у справі відбулося лише одне засідання в якому був присутній адвокат Харченко К.С. , до суду надано відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення , вказана справа не є справою значної складності попри об'ємність матеріалів справи , фактично сформована судова практика за спорами такої категорії, а тому для професійних досвідчених адвокатів така категорія справ не становить надмірної складності, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.
Таким чином, 150 000 грн є завищеним розміром оплати наданих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 послуг та з урахуванням того, що ОСОБА_6 надано відзив на апеляційну скаргу та здійснено представництво інтересів ОСОБА_1 в судовому засіданні 30.06.2025 заявлена сума до відшкодування 70 000 грн підлягає зменшенню до 5 000 грн. Зважаючи на надання письмових пояснень та неприбуття в судове засідання 30.06.2025 заявлена сума до відшкодування за надані послуги адвокатом Задніпровським О.О. 80 000 грн підлягає зменшенню до 3 000 грн
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 157, 158,246, 270, 374 - 382 ЦПК України , суд -
Клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна в частині покупця, переведення права покупця, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Дергачівського нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна - повернути особі, яка його подала.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, на користь ОСОБА_1 загалом 8 000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: В.М.Триголов
Судді: А.І.Дорош
О.А.Лобов