Справа № 758/16694/25
23 жовтня 2025 року суддя Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» про визнання недійсним договору позики,-
В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» про визнання недійсним договору позики.
Разом з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування коштами за договором позики №136099 від 29.04.2025 року до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Авіра Груп» про визнання недійсним договору позики, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Вивчивши подані матеріали заяви про забезпечення позову, суддя вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.
У відповідності до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та матеріали додані до зазначеної заяви, оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, судом встановлено наступне.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом, заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Так, мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Судом встановлено, що предметом позовних вимог позивача є визнання недійсним договору позики.
При цьому в заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування коштами за договором позики №136099 від 29.04.2025 року до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Авіра Груп» про визнання недійсним договору позики, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в сукупності із положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову, які просить суд застосувати позивач за змістом є тотожними із позовними вимогами, що суперечить ч. 10 ст. 150 ЦПК України.
Такий вид забезпечення позову ініційований позивачем фактично є вирішенням позовних вимог поза межами судового засідання без встановлення обставин та ухвалення рішення по справі, а також суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Враховуючи викладене, необґрунтованість вимог заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність відмови в її задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 152,153, 353 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» про визнання недійсним договору позики, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Будзан Л.Д.