печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34066/25-ц
пр. 2-8017/25
27 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судового засідання - Косточка В.В.,
за участю представника відповідача Домашевської В.В. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобовязання,-
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання. В обґрунтування позову посилається , що Рішенням суду № 243/2509/23 від 25.07.2023 позовні вимоги Позивача задовільнені. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в порядку спадкування за законом у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 81 999,26 грн.. Відповідно до листа ГУ ДКС України у Донецькій області (надалі орган Казначейства) № 04-19-10/2727 від 18.07.2024 року заява Стягувача передана до Відповідача для виконання 04.03.2024 року. Відповідно до листа Відповідача № 5-11-11/18230 від 14.08.2025 року підтверджується, що з 04.03.2024 року у Відповідача обліковується виконавчий лист Слов'янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/2509/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області недоотриманої пенсії набутої у порядку спадкування у розмірі 81 999,26 гривень та виконавчий лист Слов'янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/2509/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судового збору у розмірі 1073,60 гривень. Заява від 27.02.2024 року Стягувачем була подана до органу Казначейства відповідно до п. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, у якій були визначені реквізити для сплати. Належні Позивачу в сумі 81 999,26 грн., надійшли на рахунок тільки 29.06.2025 року. Просить в порядку ст..625 ЦК України , стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 2 631,32 грн., що становлять 3 % річних від простроченої суми грошового зобов'язання за період з 04 червня 2024 року до 29 червня 2025 року включно, та 13 067,96 грн інфляційних втрат, нарахованих на простроченого грошового зобов'язання за той самий період. Просив розглядати справу у відсутність.
Представник відповідача надала відзив. В судовому засіданні просила відмовити в позові.
Вказувала на безпідставне посилання Позивачем на нібито прострочення /порушення виконання Казначейством своїх зобов'язань та застосування ст..625 ЦК України.
Ухвалою суду від 25.07.25р. відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.
Судом встановлено.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/2509/23 від 25.07.2023 позовні вимоги Позивача ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в порядку спадкування за законом у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 81 999,26 грн.
Відповідно до листа ГУ ДКС України у Донецькій області № 04-19-10/2727 від 18.07.2024 року заява Стягувача передана до Відповідача для виконання 04.03.2024 року.
Відповідно до листа Відповідача № 5-11-11/18230 від 14.08.2025 року підтверджується, що з 04.03.2024 року у Відповідача обліковується виконавчий лист Слов'янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/2509/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача недоотриманої пенсії набутої у порядку спадкування у розмірі 81 999,26 гривень та виконавчий лист Слов'янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/2509/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судового збору у розмірі 1073,60 гривень.
Заява від 27.02.2024 року Стягувачем була подана до органу Казначейства відповідно до п. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, у якій були визначені реквізити для сплати
04.03.2024 року заяви Стягувача від 27.02.2024 року, орган Казначейства юридично передав на виконання Казначейству документи для виконання судового рішення по справі №243/2509/23, кінець тримісячного строку для перерахування грошових коштів Стягувачу в розмірі 81 999,26 грн. сплив 04.06.2024 року.
Кошти, належні Позивачу в сумі 81 999,26 грн., надійшли на його рахунок 29.06.2025 року, що є порушенням з боку Відповідача ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»
01.07.2025 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою-вимогою сплатити встановлений індекс інфляційних втрат за весь час прострочення в розмірі 13 067,96 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2 631,32 грн. Заява-вимога складала в загальній сумі = 15 699,28 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду.
Із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц , від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц , 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21, 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 приписи частини другої статті 625 ЦК України поширюються на спірні правовідносини.
У постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (№ у ЄДРСР 82997465) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також із тих, які ним не передбачені, але не суперечать йому; в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права й обов'язки можуть виникати з делікту та з рішення суду. Грошове зобов'язання має бути виконаним із дня набрання судовим рішенням законної сили, оскільки з цього часу зобов'язання держави відшкодувати шкоду стало конкретизованим і визначеним. У випадку якщо у рішенні суду визнано грошові зобов'язання держави, визначено їх розмір та ці зобов'язання належно не виконані, підлягають застосуванню вимоги частини другої статті 625 ЦК України.
У справі № 646/14523/15-ц спірні правовідносини подібно до справи № 686/7081/21 стосувалися стягнення з ДКС України шляхом безспірного списання, зокрема, 3 % річних від простроченої суми й інфляційних утрат через прострочення виконання основного зобов'язання, визначеного у рішенні суду про стягнення з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача відшкодування моральної шкоди. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками апеляційного суду про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, для стягнення з ДКС України на користь позивача інфляційних втрат і 3 % річних за період з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання до дня фактичного виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 жовтня 2023 року (Справа № 686/7081/21) наголошувала на тому, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон № 266/94-ВР, ні Закон № 4901-VI не обмежують дію статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов'язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об'єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.
У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. Інший підхід до визначення моменту початку прострочення держави у спірних правовідносинах (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з держави відшкодування) може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача (зокрема неподання ним впродовж тривалого часу виконавчого документа до органу ДКС України задля отримання можливості додатково стягнути з держави 3 % річних та інфляційні втрати).
Отже, позивач вправі заявити до стягнення з відповідача інфляційні втрати,3% річних за прострочення виконання судового рішення з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI) включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, суд приходить до висновку про задоволення позову ,стягнувши з Державного бюджету України на користь позивача за період з 4.06.2024р. до 29.06. 2025р. року включно 2631,32 грн. (8199,26 x 3 % x 391 : 365 : 100) , що становлять 3 % річних від простроченої суми грошового зобов'язання та 13 067,96 грн. інфляційних втрат.
Керуючись ст..16,625 ЦК України, ст..ст. ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 267, 273, 270, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобовязання задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 631,32 грн., що становлять 3 % річних та 13 067,96 грн. інфляційних втрат від простроченої суми грошового зобов'язання за період з 04 червня 2024 року до 29 червня 2025 року включно.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2
відповідач: Державна казначейська служба України: 01601, м.Київ, вул. Бастіонна,6
Суддя Т.В.Остапчук