29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 640/18019/20
касаційне провадження № К/9901/9422/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 (суддя - Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі за позовом Національного комплексу "Експоцентр Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобовязання вчинити дії
В грудні 2018 року Національний комплекс "Експоцентр України" (далі - Комплекс, платник, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві(далі - Управління, контролюючий орган), у якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.11.2017 №0184341209, від 25.09.2018 №0650161212, від 04.10.2018 №0683481212; зобов'язати Управління прийняти рішення про списання податкового боргу Комплексу по земельному податку у сумі 1346334,24 грн. та нарахованих на нього пені і штрафних санкцій; зобов'язати Управління здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв'язку із списанням безнадійного податкового боргу сумі 1346334,24 грн. та нарахованих на нього пені і штрафних санкцій (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 20.02.2020 та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 про роз'єднання позовних вимог).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення контролюючим органом строку звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу з платника, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за період з березня 2013 року по вересень 2015 року. Також, позивач послався на протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, оскільки повнота нарахування та сплата земельного податку не може бути предметом камеральної перевірки та має досліджуватися у ході документальної перевірки. Крім того, позивач зазначив, що Комплекс має матеріально-правовий інтерес у тому, що дані його інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків із бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021, позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 23.11.2017 №0184341209, від 25.09.2018 №0650161212, від 04.10.2018 №0683481212. Зобов'язав Управління прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу Комплексу по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 1346334,24 грн. Зобов'язав Управління здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв'язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 1346334,24 грн.
Задовольняючи позов, суди дійшли до висновку про протиправність проведення камеральної перевірки платника з підстав того, що предмет проведеної перевірки виходить за межі камеральної перевірки, передбаченої статтею 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Також, суди виходили з того, що контролюючий орган, застосовуючи до платника податків таку міру відповідальності як штраф, повинен дотримуватись передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України строку визначення грошових зобов'язань, який становить1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Крім того, суди вказали, що на дату звернення Комплексом до суду з вказаним позовом несплачене ним податкове зобов'язання за період з березня 2013 року по вересень 2015 року набуло статусу безнадійного податкового боргу за спливом строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, з огляду на що зазначений безнадійний борг повинен бути списаний контролюючим органом із відображенням такого списання у інтегрованій картці платника податків.
Відповідач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який передбачає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми пункту 87.9 статті 87, пункту 287.3 статті 287 ПК України та порушені норми процесуального права, зокрема, статті 242 КАС України.
Скаржник покликається на неврахування судами висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 05.03.2020 у справі №826/12529/18, від 08.07.2020 у справі №822/1724/16, від 10.10.2019 у справі №824/2281/15-а стосовно умов набуття заборгованості статусу безнадійної заборгованості.
Скаржник зазначає, що ним правомірно, відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 ПК України було здійснено перевірку позивача, за результатами якої правомірно застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції. Відповідач доводить, що станом на 06.10.2020 згідно інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу сума боргу, яка підлягає стягненню по земельному податку з юридичних осіб у справі №640/18019/18 та становить 2077211,60 грн. Скаржник вважає, що заявлена сума заборгованості на стягнення в адміністративний справі №640/18019/18 не набула статусу безнадійної у розумінні статті 102 ПК України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.04.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.10.2025 визнав за можливе розглянути касаційну скаргу у попередньому судовому засіданні і призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 29.10.2025.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Статуту позивач є державною установою, заснованою на державній власності, та належить до сфери управління Державного управління справами.
07.11.2017 контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб за період з 30.11.2010 по 07.11.2017, результати якої були оформлені актом від 07.11.2017 №13614/26-15-12-09- 19/21710384, за висновками якого Комплексом були порушені вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати земельного податку з юридичних осіб, граничний термін сплати якого настав 30.11.2010, 30.12.2010, 30.01.2011.
На підставі висновків цього акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2017 №0184341209, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 107037,24 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб.
04.07.2018 контролюючим органом проведена камеральна перевірка позивача з питань дотримання з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) по земельному податку, результати якої були оформлені актом від 04.07.2028 №4863/26-15-12-12-12/21710384, за висновками якого Комплексом були порушені вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати земельного податку з юридичних осіб, самостійно задекларованих платником податків згідно декларацій, розрахунків та уточнюючих розрахунків, поданих Комплексом 31.01.2011, 18.03.2011, 16.02.2011, 19.01.2010.
На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2028 №0650161212, яким платника зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 117036,17 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб.
01.10.2018 контролюючим органом проведена камеральна перевірка платника з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) по земельному податку, результати якої були оформлені актом від 01.10.2018 №7359/26-15-12-12-12/21710384, за висновками якого Комплексом були порушені вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати земельного податку з юридичних осіб, самостійно задекларованих платником податків згідно декларацій, розрахунків та уточнюючих розрахунків, поданих Комплексом 30.01.2011, 13.04.2011, 18.05.2011, 12.07.2011, 16.06.2011, 15.09.2011, 18.10.2011, 23.09.2011, 18.11.2011, 20.12.2011, а також визначених позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0015981530.
Контролюючим органом на підставі висновків зазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0683481212, яким визначено платнику штрафні санкції у розмірі 20% у сумі 666730,26 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб.
Також, судами було встановлено, що у Комплексу обліковувався податковий борг із земельному податку з юридичних осіб за період за березень 2013 року по вересень 2015 року у сумі 1346334,24 грн., який складається із самостійно задекларованих платником податкових зобов'язань та нарахованої на них пені.
Листом від 12.11.2018 № 02-11/581 Комплекс звернувся до контролюючого органу із проханням списати податковий борг по земельному податку з юридичних осіб, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, у тому числі пеню та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, за період за березень 2013 року по вересень 2015 року у сумі 1 202 656,77 грн та нарахованих на нього пеню та штрафні санкції, проте вказаний борг Управлінням не було списано.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За змістом підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Платник податків, згідно з пунктом пункт 57.1 статті 57 ПК України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пкнкт 57.3 статті 57 ПК України).
Пунктом 287.3 статті 287 ПК України, про порушення якої вказував відповідач в акті перевірки, передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, в разі недотримання платником податків обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошових зобов'язань чинне законодавство передбачає застосування такої міри відповідальності як штраф, який встановлюється в залежності від кількості днів затримки сплати грошового зобов'язання.
Водночас, пунктом 114.1 статті 114 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Таким чином, наведені норми підтверджують висновок про те, що контролюючий орган, застосовуючи до платника податків таку міру відповідальності як штраф, повинен дотримуватись передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України строку визначення грошових зобов'язань, який становить1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дотримання відповідачем положень пункту 102.1 статті 102 ПК України, а саме визначення штрафних санкцій протягом 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.04.2019 у справі №808/8881/13-а та від 20.11.2019 у справі №240/110/19.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання контролюючий орган списати безнадійний податковий борг платника по земельному податку з юридичних осіб у сумі 1346334,24 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
Підпунктами 14.1.175, 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що: податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Пунктом 101.1 статті 101 ПК України, передбачено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Положення підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України, визначають, що безнадійним розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Строки давності, їх застосування визначені у статті 102 ПК України.
Згідно з пунктом 102.4 цієї норми у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
За правилами пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.
Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 (далі - Порядок №577, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 3 пункту 2.1 цього Порядку передбачено, що під безнадійним податковим боргом слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
Згідно з пунктами 4.3-4.5 Порядку № 577 в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Отже, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності тривалістю 1095 днів з дня виникнення податкового боргу, вважається безнадійним у розумінні підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України, та, відповідно, підлягає списанню, яке здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 09.07.2019 у справі №0240/2269/18-а, від 23.12.2019 у справі №813/3277/18.
Як установлено судами, податковий борг позивача по земельному податку з юридичних осіб за період з березня 2013 року по вересень 2015 року у сумі 1346334,24 грн складається із самостійно задекларованих податкових зобов'язань та пені: за період березень - грудень 2013 року у сумі 202523,73 грн відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2013 рік, квитанція №2 від 15.01.2014 №9087264876; за період 2014 рік у сумі 755951,36 грн відповідно до уточнюючої декларації з плати за землю за 2014 рік, квитанція №2 від 19.01.2015 №9078431008; за період січень - вересень 2015 року у сумі 244181,68 грн відповідно до уточнюючої декларації з плати за землю за 2015 рік, квитанція №2 від 16.01.2016 №9273025921.
Судами також установлено, що станом на дату подання Комплексом заяви про збільшення позовних вимог (20.02.2020) несплачене податкове зобов'язання набуло статусу безнадійного податкового боргу, а тому суди дійшли правильного висновку, що вказаний податковий борг позивача за спливом строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, мав бути визнаний безнадійним та списаним відповідно до вимог статті 101 ПК України та згідно з пунктом 4.3 Порядку № 577 без заяви платника податків.
Згідно з положеннями пункту 101.2 статті 101 ПК України податковий борг платника податків не може вважатись "безнадійним", у разі стягнення за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним, а тому, відсутні й підстави для списання такого боргу податковим органом.
Так, невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, протягом тривалого часу не може бути підставою для звільнення від обов'язку платника податків виконати судове рішення та сплатити суму боргу.
Судами установлено відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували, що контролюючим органом вживались заходи по стягненню податкового боргу з позивача саме до спливу строку давності, визначеного статтею 102 ПК України.
Ураховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу платника по земельному податку з юридичних осіб у сумі 1346334,24 грн підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про здійснення коригування показників стану розрахунків позивача з бюджетом в інтегрованій картці платника податків, колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 був затверджений Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (був чинним до 10.06.2016, далі - Порядок №765).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ цього Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
Інформація щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджетів за платниками, у яких закриті інтегровані картки, враховується в оперативній звітності до кінця відповідного року, у якому відбулось таке нарахування та/або сплата (пункту 6 розділу ІІ Порядку №765).
У разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (пункту 1 розділу V Порядку №765).
Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку №765 списання безнадійного податкового боргу відображається в інтегрованих картках платників у порядку, визначеному чинним законодавством.
З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №442 встановлено, що ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
У розділі VII Порядку №442 визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Аналіз наведених правових норм свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків, а тому заявлені у цій частині позовні вимоги також є такими, що підлягають задоволенню.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів, що позовні вимоги в частині зобов'язання контролюючий орган здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв'язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 1346334,24 грн підлягають задоволенню.
Колегія суддів звертає увагу, що зміст касаційної скарги є ідентичним відзиву і апеляційної скарги, доводи, викладені заявником в касаційній скарзі були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду касаційної скарги.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Інспекції слід залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк