30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 160/9241/24
адміністративне провадження № К/990/50387/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 (головуючий суддя Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 (головуючий суддя Іванов С.М., судді: Чередниченко В.Є., Шальєва В.А.) у справі № 160/9241/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » від 19.03.2024 № 740/5;
зобов'язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу від 19.03.2024 № 740/5, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » від 19.03.2024 № 740/5.
Зобов'язано Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі наказу від 19.03.2024 № 740/5, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 в адміністративній справі № 160/9241/24 змінено, шляхом викладення тексту його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 в адміністративній справі № 160/9241/24 залишено без змін.
26.12.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 160/9241/24, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.
Ухвалою від 31.01.2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем не було дотримано принципу правової визначеності та допущено суб'єктивне трактування приписів Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV), внаслідок чого відбулось незаконне втручання в законні права і інтереси позивача.
Стверджує, що Наказ від 19.03.2024 № 740/5 суперечить (в частині трактування Мін'юстом порядку перевірки державними реєстраторами наявності факту застосування санкції у вигляді блокування активів, що передбачена пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції») тим роз'ясненням, які Міністерство юстиції України наводило з даного питання у своїх офіційних листах раніше.
Позивачка не погоджується з висновками, викладеними в акті камеральної перевірки від 19.03.2024, щодо обов'язку державного реєстратора при вчиненні реєстраційної дії перевіряти наявність застосованих санкцій у вигляді блокування активів не тільки щодо безпосередніх учасників правочину (ТОВ «ЮНІГРАН» та ТОВ «ЮНІГРАН-СЕРВІС»), але й щодо їхнього кінцевого бенефіціарного власника.
Відповідач позов не визнав, вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставними, з огляду на таке.
Стверджує, що за результатами моніторингу реєстраційних дій в Державному реєстрі прав та на виконання зазначених вимог, Міністерством було видано наказ № 647/7 від 28.02.2024 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» із зазначенням підстави проведення перевірки, зокрема статті 37-1 Закону № 1952-IV та підпункту 6 пункту 6 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (далі Порядок № 990).
На підставі вказаного наказу було проведено камеральну перевірку.
Відповідач наголошував, що оскаржуваний наказ в повній мірі відповідає вимогам законності та прийнятий з дотриманням встановленої процедури.
На думку відповідача, твердження позивачки щодо самовільного розширення суб'єктом контролю змісту норм абзацу 8 пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України № 1952-IV є безпідставними та необґрунтованими, оскільки такий вид санкції як блокування активів унеможливлює проведення державної реєстрації прав.
Із покликанням на приписи Закону України «Про санкції» стверджує, що у позивачки були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.
На думку відповідача, зміст листа Міністерства юстиції України від 28.02.2022 № 23983/8.4.3/32-22, на який покликається позивачка як на підставу протиправності дій відповідача, не спростовує факту порушень державним реєстратором ОСОБА_1 порядку державної реєстрації, встановлених Комісією за результатами проведення камеральної перевірки та викладених в акті від 19.03.2024 № 1446/19.1.4/24 за результатами її проведення.
Стверджує, що в оскаржуваному наказі від 19.03.2024 № 740/5 зазначено мотиви для анулювання позивачці доступу до Державного реєстру прав та визначено конкретні порушення, за які застосовано саме цей вид стягнення.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і здійснює приватну нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 4308 від 19.04.2002.
На підставі наказу Міністерства юстиції України № 647/7 від 28.02.2024 утворено комісію для проведення камеральної перевірки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та проведено перевірку дотримання вимог законодавства щодо проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
19.03.2024, за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, складено акт № 1446/19.1.4/24 (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено, що в діях позивачки при державній реєстрації прав щодо суб'єкта права - ТОВ «МАРТЕН ЛОКС» були встановлені порушення вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону № 1952-IV, пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
На підставі інформації, зазначеної в Акті перевірки, відповідачем прийнято наказ № 740/5 від 19.03.2024 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким наказано анулювати державному реєстратору ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Наказ № 740/5).
Не погодившись з правомірністю прийняття вказаного Наказу №740/5, позивачка звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив встановлену процедуру проведення камеральної перевірки, оскільки комісією, яка її проводила, не вимагалось від позивачки надати пояснення по суті виявлених порушень, що могло б сприяти вирішенню та/чи їх усуненню виявлених проблем при вчиненні нею реєстраційних дій. Прийнятий за результатами такої перевірки оскаржуваний наказ не відповідає вимогам статті 2 КАС України, а отже підлягає скасуванню.
Із покликанням на вимоги абзацу 8 пункту 1 та пункту 4 частини третьої статті 10 Закону № 1952-ІV, суд першої інстанції наголосив, що позивачкою були зроблені відповідні запити щодо учасників правочину.
Також суд першої інстанції прийняв до уваги, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 29.01.2024, введеним в дію Указом Президента України від 29.01.2024 № 36/2024, затверджено Положення про Державний реєстр санкцій.
На підставі отриманих позивачкою витягів з Реєстру санкційних компаній РНБО від 24.01.2024 та від 25.01.2024 суд першої інстанції встановив відсутність відомостей щодо перебування ТОВ «ЮНІГРАН» (код ЄДРПОУ 24584514) під санкціями РНБО. Аналогічний витяг був отриманий 01.02.2024 і щодо ТОВ «ЮНІГРАН-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34082463).
За висновками суду першої інстанції, позивачка дотрималася вимог абзацу 8 пункту 1 частини третьої статті 10 Закону №1952-ІV.
Покликаючись на норми Порядку № 990, суд першої інстанції наголосив, що відповідач у повідомленні про проведення перевірки не зазначив конкретні підстави для її проведення та відомості про виявлені відповідачем порушення за результатами первісного моніторингу Державного реєстру, що, на думку суду, позбавило позивачку можливості надати пояснення на спростування попередніх висновків Мін'юсту щодо допущених нею порушень.
Суд першої інстанції покликався на правові висновки, сформовані у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 420/6709/18.
Також суд першої інстанції взяв до уваги інформацію, зазначену в листах Міністерства юстиції України № 23983/8.4.3/32-22 від 28.02.2022 і № 44803/8.4.3/32-22 від 09.06.2022, згідно з якою обов'язки державних реєстраторів при перевірці застосування санкції, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» у вигляді блокування активів таким чином: «Під час розгляду документів державний реєстратор має перевірити факт застосування санкції, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» до юридичної особи, щодо якої надійшли документи для проведення державної реєстрації, а також щодо фізичних та юридичних осіб, що виступають засновниками (учасниками) такої юридичної особи».
За висновками суду першої інстанції, відповідач не надав пояснень, з яких підстав державний реєстратор Рябикіна А.А. при проведенні реєстраційних дій, описаних в Акті перевірки, не мала керуватись роз'ясненнями Міністерства юстиції України, що були розіслані всім міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, з метою доведення до відома всіх суб'єктів державної реєстрації.
Суд першої інстанції наголосив, що висновки камеральної перевірки суперечать офіційним роз'ясненням Міністерство юстиції України.
За висновками суду першої інстанції, з цих підстав, прийнятий за результатами такої перевірки оскаржуваний наказ, підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції частково погодився з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Із покликанням на пункти 10, 12, 13, 13-1 Порядку № 990 наголосив на вимогах до рішення Мін'юсту про проведення камеральної перевірки, на умовах та термінах повідомлення про проведення та оформлені результатів перевірки.
Проаналізувавши умови та обставини повідомлення Міністерством юстиції України держаного реєстратора листом № 32232/19.1.4/-24 від 29.02.2024 про проведення перевірки щодо реєстраційних дій за заявами, зареєстрованими в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 59129905, № 59108102, № 59130168, № 59106951, № 59102081, № 59107836, № 59130279, № 59104618, № 5924264, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в листі не зазначені конкретні підстави для проведення камеральної перевірки та відомості, які б слугували підставою для висновків про порушення позивачкою приписів законодавства.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що за відсутності зазначення конкретної підстави для перевірки реєстраційних дій, відомостей про виявлені відповідачем в результаті первісного моніторингу Державного реєстру прав порушення, позивачка фактично була позбавлена можливості надати обґрунтовані додаткові пояснення на спростування попередніх висновків Мін'юсту щодо допущених нею порушень.
З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем встановленої процедури проведення камеральної перевірки, оскільки комісією, яка її проводила, не вимагалось від позивача надати пояснення по суті виявлених порушень, що могло б сприяти вирішенню та/чи усуненню виявлених проблем при вчиненні нею реєстраційних дій, а тому прийнятий за результатами такої перевірки оскаржуваний наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність мотивів та підстав прийняття оскарженого рішення щодо анулювання державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та за які конкретно визначені порушення застосовано саме цей вид стягнення.
Такі висновки суду зроблені з покликанням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.08.2019 у справі № 826/12480/17.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що покликання відповідача на відображення таких висновків в Акті перевірки не звільняє від обов'язку зазначення такої інформації також у спірному наказі, як акті індивідуальної дії, який в цьому випадку не відповідає приписам частини другої статті 2 КАС України.
З цих підстав апеляційний суд дійшов висновку, що допущені відповідачем процедурні порушення проведення перевірки діяльності позивачки є самостійною та достатньою підставою для скасування спірного наказу, а тому встановлення факту наявності чи відсутності порушення позивачкою вимог законодавства в процесі здійснення своєї діяльності є передчасним.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Скаржник стверджує, що висновки Верховного Суду у справі мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
На думку скаржника, Наказ № 740/5 був прийнятий, зважаючи на встановлені факти грубих порушень порядку проведення державної реєстрації, у тому числі імперативні заборони, встановлені Законом України «Про санкції», Указом Президента України та Рішенням Ради національної безпеки і оборони України.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушили норми матеріального та процесуального права і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.01.2019 у справі № 820/5866/17 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Стверджує, що позивачка була належним чином повідомлена про призначення камеральної перевірки, підстави її проведення, мала право подати пояснення та інформацію щодо перевірки.
Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність порушення процедури проведення камеральної перевірки з боку Міністерства юстиції України суперечать нормам чинного законодавства та реальним обставинам справи.
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 820/5866/17 та від 27.01.2023 у справі № 380/25365/21.
Вважає, що на підставі встановлених порушень за результатами проведеної перевірки Міністерством юстиції України правомірно прийнято оскаржуваний Наказ № 740/5, яким позивачці анульовано доступ до Державного реєстру прав.
На обґрунтування своїх доводів покликався на правову позицію Верховного Суду, сформовану у постановах від 27.01.2023 у справі № 380/25365/21 та від 29.08.2022 у справі № 160/4731/20.
Позивачка скористалась правом, передбаченим статтею 338 КАС України, подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила таке.
Так, на думку ОСОБА_1 , висновки Верховного Суду у постанові від 25.01.2019 у справі № 820/5866/17 не можуть застосовуватись при розгляді справи № 160/9241/24, оскільки обставини у справі не є подібними.
Стверджує, що відповідачем порушено процедуру призначення та проведення камеральної перевірки, передбачену Порядком № 990 в частині відсутності в наказі про проведення перевірки підстав, визначених пунктом 10 Порядку. На думку позивачки, суди цілком слушно застосували практику, сформовану в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 420/6709/18, від 15.08.2023 у справі № 640/16809/20, від 02.08.2023 у справі № 320/7192/22 при розгляді подібних правовідносин.
Позивачка стверджує, що відповідачем не доведено неправильне застосування судами першої та другої інстанцій правових позицій Верховного Суду або відсутності таких висновків щодо ключових питань правозастосування при вирішення справи.
На думку позивачки, при вчинені реєстраційних дій вона дотримувався роз'яснень відповідача, викладених у відповідних листах. Проте Міністерство юстиції України при прийнятті оскаржуваного наказу та в касаційній скарзі ігнорує власні роз'яснення.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Так, згідно зі статтею 341 КАС України перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ключовим питанням у межах спірних правовідносин є правомірність прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 19.03.2024 № 740/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюється Законом України № 1952-IV (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до приписів частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Порядком № 1127 визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Стаття 37-1 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентує порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав.
Контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
Процедуру здійснення Мін'юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації визначає Порядок № 990.
Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом: перевірки відомостей, отриманих Мін'юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації; моніторингу реєстраційних дій в реєстрах (підпункти 4, 5 пункту 4 Порядку № 990).
Під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін'юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі (пункт 5 Порядку № 990).
Пунктами 9 - 14 Порядку № 990 передбачено, що камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У рішенні Мін'юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.
Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін'юсту (далі - комісія).
Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п'ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про проведення такої перевірки.
Мін'юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб'єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін'юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб'єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін'юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб'єкта, нотаріуса.
Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту.
Надаючи оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанцій про невмотивованість спірного у справі наказу, колегія суддів виходить з того, що зміст зазначених вище норм Закону № 1952-IV та Порядку № 990 дає підстави стверджувати, що вони не містять прямого припису про зазначення мотивів, саме у рішенні уповноваженого органу про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора, проте вони містять припис про вмотивованість такого рішення.
Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства. Тобто уповноважений орган має оцінити висновок комісії з проведення камеральної перевірки, викладений в акті перевірки у формі пропозиції, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
Такий же висновок у подібних правовідносинах Верховний Суд зробив у постанові від 02.07.2025 у справі № 320/11900/24.
Водночас в пункті 9 Порядку № 990 зазначено, що камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, призначенню перевірки передує факт виявлення визначених законами та порядком державної реєстрації речових прав порушень.
Втім, за змістом пункту 10 Порядку 990 у рішенні Мін'юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.
Також колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 13 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Такий зміст пунктів 9, 10, 13 Порядку 990 свідчить, що вони застосовуються у взаємозв'язку, послідовно та передбачають обов'язок Мін'юсту зазначити у рішенні підстави перевірки (п. 10), який передує праву реєстратора подавати пояснення (п. 13), забезпечуючи, таким чином, реалізацію права на захист.
Водночас невиконання наведених вимог законодавства призводить до визнання такої перевірки та рішень, прийнятих за її результатами, незаконними, оскільки обмежує право реєстратора.
Як свідчать встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, Міністерство юстиції України листом № 32232/19.1.4/-24 від 29.02.2024 «Щодо проведення камеральної перевірки» повідомило позивачку про прийняття за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наказу Мін'юсту від 28.02.2024 № 647/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» щодо реєстраційних дій за заявами, зареєстрованими в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 59129905, № 59108102, № 59130168, № 59106951, № 59102081, № 59107836, № 59130279, № 59104618, № 59242644.
Позивачка також була повідомлена про право подати Мінюсту свої пояснення та додаткову інформацію щодо предмета камеральної перевірки.
Вказаний лист був отриманий позивачкою 29.02.2024 року, що також зазначено в позові останньої та підтверджено її представником в суді апеляційної інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зміст зазначеного листа не містить конкретних підстав для проведення камеральної перевірки та відомостей, які б слугували підставою для висновків про порушення позивачкою приписів законодавства.
Згідно з вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції позбавлений повноважень щодо переоцінки обставин, встановлених судами першої та другої інстанцій.
За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності в наказі про проведення перевірки конкретних підстав для її проведення та порушень, виявлених уповноваженим органом за результатами первісного моніторингу Державного реєстру.
Отже, за таких обставин, слушними є висновки судів попередніх інстанцій щодо фактичного позбавлення позивачки можливості надання змістовних пояснень, оскільки останній було невідомо, які саме попередні висновків Мін'юсту вона має спростувати.
Відтак, відповідачем фактично було порушено встановлену процедуру проведення камеральної перевірки, оскільки комісією, яка її проводила, не вимагалось від позивачки надати пояснення по суті виявлених порушень, що мало сприяти з'ясуванню питань, які виникли у органу контролю щодо вчинення реєстраційних дій, а тому прийнятий за результатами такої перевірки оскаржуваний наказ, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Таке порушення процедури проведення перевірки призвело до фактичного порушення прав реєстратора прийняти участь в перевірці у спосіб, визначений Порядком № 990, та в контексті вимог пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України є самостійною підставою для скасування рішень, прийнятих за результатами перевірки.
Подібні висновки щодо необхідності дотримання відповідачем процедури та порядку проведення камеральних перевірок у наближених правовідносинах зроблені Верховним Судом в постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 826/12480/17 та від 24 вересня 2020 року у справі № 420/6709/18.
Щодо покликань скаржника на незастосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, сформованих у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 820/5866/17 та від 27.01.2023 у справі № 380/25365/21, колегія суддів зазначає таке.
Насамперед КАС України не містить дефініції терміну «подібні правовідносини».
Тлумачення визначення «подібності правовідносин» міститься, зокрема, у ряді постанов Верховного Суду, а саме: від 13.02.2019 у справі № 802/3999/15-а, від 03.07.2019 у справі № 826/27404/15 та інших.
За змістом вказаних постанов подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Так, у справі 820/5866/17 предметом оскарження був наказ відповідача про тимчасове блокування до доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державного реєстратора, оскільки за інформацією, зазначеною в акті перевірки, приватним нотаріусом при розгляді заяви про державну реєстрацію не було здійснено пошук черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв раніше, що, за висновками акту, суперечить положенням пункту 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .
Своєю чергою, у справі № 380/25365/21 предметом спору був наказ Міністерства юстиції України, прийнятий за результатами розгляду скарги.
Також у справі № 160/4731/20 предметом розгляду був наказ Міністерства юстиції України, прийнятий за результатами розгляду скарги та одним з ключових питань було виконання відповідачем вимог щодо повідомлення реєстратора про своєчасний розгляд скарги та відповідне запрошення щодо участі в цьому розгляді.
Отже, висновки Верховного Суду у справах № 820/5866/17, № 380/25365/21, № 160/4731/20 не можуть застосовуватись при розгляді справи 160/9241/24, оскільки предмети спору, обставини та норми права, застосовані судами, є відмінними.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів вважає, що оцінка судом підстав проведення перевірки та наявності або відсутності порушень з боку реєстратора є передчасною.
Своєю чергою, такий висновок Верховного Суду не позбавляє орган контролю провести перевірку у спосіб визначений законодавством.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 160/9241/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 (мотивувальна частина в редакції постанови суду апеляційної інстанції) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін
' Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа