30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 560/5955/23
адміністративне провадження № К/990/5977/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Смоковича М.І., Мацедонської В.Е.,
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження адміністративну справу №560/5955/23,
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Афадєєвим Віталієм Вікторовичем, на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2023, ухвалене суддею Гнап Д.Д., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023, ухвалену у складі судді-доповідача Курка О.П., суддів Боровицького О.А., Шидловського В.Б.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (УДМС у Хмельницькій області, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення №68014500000209 від 13.03.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_1 );
- визнати протиправним і скасувати рішення №68012500063591 від 13.03.2023 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_2 ).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що жодних дій, які могли б становити загрозу національній безпеці України та громадському порядку в Україні він не вчиняв, а оскаржуване рішення органу міграційної служби не містить опису обставин, які б указували на вчинення ним конкретних діянь, що, відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію», є підставою для скасування дозволу на імміграцію.
3. Позивач наполягав, що має міцні соціальні та сімейні зв'язки в Україні та не мав наміру вдаватися до протиправної діяльності, що вказана в поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нахічевань Азербайджанської Республіки, прибув в Україну з метою постійного проживання та 16.09.2020 звернувся до Хмельницького відділу УДМС у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особі, яка має право на отримання дозволу на імміграцію поза квотою, оскільки перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки.
5. 22.04.2021 позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_3 на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» та 09.06.2021 документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_4 (орган видачі 6801) з терміном дії до 08.06.2031.
6. 06.03.2023 до Управління ДМС України в Хмельницькій області надійшло подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
7. 07.03.2023 Управління ДМС України в Хмельницькій області направило до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України копії матеріалів справи та проєкт висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
8. 10.03.2023 Управлінням ДМС України в Хмельницькій області отримана відповідь (№8.1/1146-23), у якій Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України підтримав проєкт висновку про скасування дозволу на імміграцію та рекомендував його до затвердження.
9. Управлінням ДМС України в Хмельницькій області прийнято рішення від 13.03.2023 №68014500000209 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 на підставі пунктів 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», та рішення від 13.03.2023 №68012500063591, яким скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_4 .
10. Не погоджуючись з указаним рішенням про скасування дозволу на імміграцію посвідки на постійне проживання, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.
12. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», є встановлення в діях іммігранта загрози національній безпеці України, громадському порядку в Україні та якщо це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
13. У цьому контексті суди попередніх інстанцій дослідили подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023, що було підставою для ухвалення оскаржуваних рішень, відповідно до якого позивач прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових заворушень, організації масових протестів і заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.
14. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у відповідача були достатні підстави для прийняття рішення від 13.03.2023 №68014500000209 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» та рішення від 13.03.2023 №68012500063591 «Про скасування посвідки на постійне проживання».
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. 16.02.2024 від позивача до Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просив скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
16. Ухвалою Суду від 07.03.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
17. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди попередніх інстанцій застосували статтю 12 Закону України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.11.2019 у справі № 815/3651/17, від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14, від 30.07.2020 у справі №824/875/19-а, від 04.09.2020 у справі № 120/1859/19-а, від 10.06.2022 у справі №640/13572/20.
18. Зокрема, у постановах від 13.11.2019 у справі № 815/3651/17, від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14 Верховний Суд зазначив, що статтею 12 Закону України «Про імміграцію» встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого випливає, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
19. Посилаючись на вказаний висновок, позивач доводить, що ані відповідач, ані суди попередніх інстанцій не встановили, які протиправні дії були вчинені позивачем на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні; які саме норми законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства порушив позивач.
20. Водночас у постановах від 30.07.2020 у справі №824/875/19-а, від 04.09.2020 у справі №120/1859/19-а, від 10.06.2022 у справі №640/13572/20 Верховний Суд сформував висновок про те, що функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
21. Як зазначає позивач, у спірних правовідносинах гарантія бути вислуханим до ухвалення оскаржуваних рішень була порушена, адже відповідач не створив йому умов, за яких він міг би надати пояснення щодо обставин, викладених у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023.
22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
V. Джерела права
23. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (далі - Закон № 2491-III).
24. Відповідно до статті 1 Закону № 2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
25. Статтею 12 Закону № 2491-III перебачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
26. Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Закону № 2491-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
27. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 1983).
28. Пунктом 21 Порядку № 1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
29. Згідно з пунктом 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону № 2491-ІІІ, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі, коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону № 2491-ІІІ, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
30. Відповідно до пункту 23 Порядку № 1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію. Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
31. Згідно з пунктом 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (далі - Порядок №321) посвідка скасовується територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
32. Відповідно до пункту 68 Порядку №321 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, у випадку, зазначеному в підпункті 1 пункту 64 цього Порядку, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України в місячний строк з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію.
VI. Позиція Верховного Суду
33. Спір у цій справі виник у зв'язку із скасуванням громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання на підставі пунктів 3 і 4 частини першої статті 12 Закону № 2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України).
34. У касаційній скарзі позивач доводив, що висновки судів попередніх інстанцій про законність скасування дозволу на імміграцію з указаних підстав суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.11.2019 у справі №815/3651/17, від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14, від 30.07.2020 у справі №824/875/19-а, від 04.09.2020 у справі № 120/1859/19-а, від 10.06.2022 у справі №640/13572/20.
35. Щодо посилань позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.11.2019 у справі №815/3651/17, то Суд констатує його нерелеватність, адже у справі №815/3651/17 дозвіл на імміграцію був скасований з інших підстав, а саме: відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2491-III, у зв'язку з наданням свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
36. Щодо посилань позивача на висновки, викладені у постанові від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14, то Суд зазначає, що, як і в цій справі, у справі № 825/2971/14 спір виник у зв'язку із скасуванням дозволу на імміграцію в Україну на підставі інформації правоохоронного органу про те, що іммігрант вчиняє дії, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Оцінивши викладені у поданні правоохоронного органу відомості, Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14 дійшов висновку, що воно не містить посилань на конкретні обставини, встановлені стосовно іммігранта, які, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III, можуть бути підставами для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.
У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14 зазначив, що статтею 12 Закону № 2491-III встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого випливає, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
37. Розвиваючи указаний підхід, Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №823/1499/17, яка також стосувалася скасування дозволу на імміграцію з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III, дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Суд підкреслив, що зазначена норма не визначає такої умови для прийняття рішення про скасування відповідного дозволу як вина іммігранта.
38. У постанові від 17.04.2025 у справі № 420/17661/23 Верховний Суд уважав обґрунтованим урахування ДМС контексту політичної та безпекової ситуації в Україні на момент прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.
Водночас Верховний Суд наголосив, що подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб'єктів права, у зв'язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС.
Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке, водночас, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд. Також Суд зазначив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов'язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
39. У спірних правовідносинах підставою вважати, що дії позивача становили загрозу національній безпеці та / або громадському порядку в Україні, а скасування дозволу на імміграцію в Україну пов'язано із захистом прав і законних інтересів громадян України, було подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023.
40. У вказаному поданні йшлося про те, що позивач прибув в Україну, з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових заворушень, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України. Як зазначалося у поданні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 має намір прибути до східних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та кавказького регіону, а також близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином, указане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізації в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Згідно з оперативною інформацією ОСОБА_1 позиціонує себе т.з. "бродягою" та "кримінальним авторитетом", ніде офіційно не працює, дотримується кримінальних "понять" та "звичаїв", впливає на криміногенну обстановку в регіоні та Україні, володіє широким колом зв'язків серед представників так званої "етнічної злочинної спільноти».
41. Отже, фактичною підставою для скасування позивачеві дозволу на імміграцію була інформація про те, що позивач, діючи в інтересах країни-агресора, прибув в Україну з метою дестабілізації внутрішньо-політичної ситуації в Україні внаслідок організації масових протестів та / або заворушень у східних областях України.
42. На противагу цьому позивач доводив, що тривалий час проживає в Україні в місті Хмельницькому, маючи міцні сімейні та соціальні зв'язки.
43. Так, у позові позивач зазначав, що 06.01.2017 між ним та громадянкою України ОСОБА_3 Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області було зареєстровано шлюб. Подружжя має трьох спільних дітей - громадян України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 2006 року в Україні за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Аркадіївці, постійно проживає його батько - громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
44. Також позивач зазначав, що він не був підозрюваним / обвинувачем у жодному кримінальному провадженні й не притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на громадський порядок.
45. Як на підставу для апеляційного оскарження позивач зазначав, що, згідно з характеристикою, виданою дільничним офіцером поліції Хмельницького районного управління поліції ГУ НП в Хмельницькій області, на території обслуговування Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області за період проживання громадянин ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, алкогольними напоями не зловживає, схильності до вживання наркотичних речовин не має, у сумнівних компаніях помічений не був. Скарги до правоохоронних органів стосовно поведінки останнього не надходили.
46. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обмежився посиланням лише на подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023 й фактів протиправної поведінки позивача не встановлював.
47. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 31.10.2023 витребував в Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України документи, на підставі яких було прийнято подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023 та копію вказаного подання.
48. На виконання вказаної ухвали Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України направило до суду апеляційної інстанції листи від 09.11.2023 №6458/55/121/01-2023 та від 08.12.2023 №6984/55/121/01-2023, відповідно до яких інформація про можливі факти підготовки ОСОБА_1 до вчинення протиправних діянь, які в період військового стану негативно впливають на суспільство, громадський порядок та безпеку держави, була отримана під час оперативного супроводу кримінального провадження №12020240010001296, розпочатого за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України. Водночас Управління повідомило, що надати конкретні відомості та / або докази з указаного кримінального провадження неможливо з огляду на відсутність письмового дозволу слідчого, у провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження.
49. Отже, суди попередніх інстанцій так і не встановили обставин, які, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 12 Закону № 2491-III, є підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зокрема: чи вчинялися позивачем дії, які загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що тут проживають, і якщо вчинялися, то які саме.
50. Щодо процедурного аспекту ухвалення оскаржуваних рішень, то у постанові від 10.06.2022 у справі № 640/13572/20, на яку скаржник посилався як на приклад неправильного застосування норми матеріального права у спірних правовідносинах, та у вже згаданій постанові від 17.04.2025 у справі №420/17661/23 Верховний Суд, аналізуючи положення Порядку № 1983, зазначив, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.
Рішення ДМС як суб'єкта владних повноважень повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх таких суб'єктів, що регулюється іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій).
Для цього законодавець у пункті 23 Порядку № 1983 передбачив, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Хоча указана норма Порядку № 1983 не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень, проте саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв'язків, сім'ї, роботи, тобто встановлення особи іммігранта. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.04.2018 у справі № 820/2262/17, особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.
Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.
Отже, орган ДМС при прийнятті рішення повинен виходити із конкретних обставин, ураховувати особу іммігранта, його спосіб життя та поведінку, а також оцінити чи є достатньою наявна у нього інформація для прийняття відповідного рішення з огляду на те, які негативні наслідки воно матиме для іммігранта.
51. Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій не надавали оцінки тому, чи використав відповідач надані йому повноваження з метою ухвалення рішення, яке б відповідало критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, не перевірили чи досліджувалися відповідачем будь-які інші документи чи докази, окрім подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023.
52. Натомість, суди попередніх інстанцій обмежилися лише констатацією факту наявності цього подання і кримінальних проваджень, у яких фігурував позивач, як достатньої підстави для прийняття оскаржуваних рішень.
53. Проте статусу позивача у вказаних кримінальних провадженнях суди попередніх інстанцій не перевіряли й не з'ясували, чим саме підтверджується наведена у поданні інформація про те, що позивач має намір прибути до східних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та кавказького регіону, а також близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій.
54. У цьому контексті суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача про те, що підставою для отримання дозволу на імміграцію, що був скасований оскаржуваним рішенням, було перебування позивача понад два роки у шлюбі з громадянкою України та наявність у позивача дітей - громадян України; постійне проживання в місті Хмельницькому, наявність на утриманні батька, який проживає в Хмельницькій області; існування міцних соціальних зв'язків.
55. У такому випадку судам попередніх інстанцій необхідно було оцінити, чи є у вимірі фактичних обставин скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну необхідним та пропорційним законній меті.
56. Критерій обґрунтованості рішення суду, передбачений статтею 242 КАС України, означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
57. Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
58. Отже, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
59. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
60. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
61. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 скасувати.
62. Справу №560/5955/23 направити на новий судовий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
63. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: М.І. Смокович
В.Е. Мацедонська