30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №640/20243/22
адміністративне провадження № К/990/28597/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Стеценка» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 (судді: Чаку Є.В. (головуючий), Коротких А.Ю., Сорочко Є.О.) у справі №640/20243/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Стеценка» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖК «Стеценка» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.03.2019 № 0258781207, яким застосовано штраф на суму 389295,33 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних № 1 від 05.12.2018, № 2 від 10.12.2018, № 5 від 14.12.2018, № 3 від 13.12.2018.
Позивач зазначає, що на виконання вимог законодавства, вказані податкові накладні були направлені для реєстрації вчасно, в термін до 31.12.2018. Однак, податкові накладні згідно даних системи електронного адміністрування ПДВ були зареєстровані лише 03.01.2019, при цьому, несвоєчасна реєстрація податкових накладних виникла з незалежних від позивача причин, а саме у зв'язку з перенесенням робочих днів згідно повідомлення Державної Казначейської служби України щодо роботи в період завершення бюджетного 2018 року, яке було оприлюднене на сайті лише 28.12.2018. Позивач наголошує на тому, що належним чином виконав приписи Податкового кодексу України та вчасно направив податкові накладні для реєстрації, проте несвоєчасна реєстрація вказаних податкових накладних відбулась з підстав незалежних від позивача, що виключає його вину, як платника податків.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 адміністративний позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2019 № 0258781207 в частині штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у розмірі 198 016,67 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вмотивував своє рішення тим, що позивачем вживались всі належні заходи спрямовані на реєстрацію спірних податкових накладних, а саме № 1 від 05.12.2018, № 2 від 10.12.2018, № 5 від 14.12.2018, № 3 від 13.12.2018 в ЄРПН у межах граничних термінів встановлених пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. При цьому обов'язковою умовою притягнення платника податків до відповідальності має бути протиправний характер дій або бездіяльності, однак обставини, що склалися відносно реєстрації 4 податкових накладних, свідчать про відсутність ознак протиправності в діях позивача, оскільки останнім вчинялися всі залежні від нього заходи спрямовані на своєчасну реєстрацію податкових накладних, а отже оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині штрафу у розмірі 198 016,67 грн
Також суд першої інстанції відмовив контролюючому органу в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, зазначивши, що хоча позивачем і пропущено строк на звернення до суду з даним позовом, проте з урахуванням того, що спір не розглянутий з листопада 2022 року, наявні підстави для поновлення строку на звернення до суду з даним позовом задля доступу до правосуддя та дотримання принципу передбачуваності.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Стеценка» до Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду.
6. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення позивачу строків звернення з адміністративним позовом у цій справі.
Перевіривши наведені позивачем підстави для поновлення строків звернення з адміністративним позовом у цій справі, суд дійшов висновку, що такі ґрунтуються як на неправильному тлумаченні норм процесуального права щодо обчислення процесуальних строків під час дії на території України карантину, так і на суб'єктивному ставленні позивача до решти наведених ним обставин. Водночас приведені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у строки визначені Законом чи у більш стислі терміни. Виходячи із встановлених у цій справі обставин звернення ТОВ «ЖК «Стеценка» втретє до суду із позовом із спливом більше 3,5 років після отримання податкового повідомлення рішення, відсутні підстави для поновлення строку на звернення до суду з даним позовом
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строків звернення з адміністративним позовом у цій справі, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статі 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 05.02.2019 № 532/26-15-12-07/40196292, оформленого за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ЖК «Стеценка» за 2017-2018 роки, якою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.03.2019 № 0258781207, яким до позивача застосовано штраф на суму 389295,33 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.
Позивач частково не погодився з висновками контролюючого органу щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних № 1 від 05.12.2018, № 2 від 10.12.2018, № 5 від 14.12.2018, № 3 від 13.12.2018.
Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та 02.05.2019 подав до Державної фіскальної служби України скаргу (вх. від 07.05.2019 №16914/6) на податкове повідомлення-рішення від 26.03.2019 № 0258781207. За результатами розгляду даної скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.06.2019 № 29282/6/99-99-11-06-01-25, згідно з яким, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2019 № 0258781207 залишено без змін.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2019 № 0258781207 позивач звернувся до суду до адміністративного суду з цим позовом 21.11.2022.
При цьому судами також встановлено, що реалізуючи своє право на судове оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач ще двічі звертався з аналогічними позовними вимогами до Окружного адміністративного суду міста Києва, вперше позов було повернуто 17.09.2019 (справа № 640/13218/19), вдруге - 05.02.2020 (справа № 640/24995/19).
10. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанцій Товариство зазначило порушення норм процесуального права, що призвели до прийняття неправомірної постанови суду апеляційної інстанції, яка унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, судом належним чином не досліджено наявні в матеріалах справи докази, що були надані позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом її порушених прав та законних інтересів
Свої вимоги скаржник також обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що зміна судової практики в бік застосування коротших строків звернення до суду відбулась після виникнення спірних правовідносин (прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення - рішення) та має розглядатись як поважна причина пропуску строку звернення до суду. Зокрема у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначено, що новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26.11.2020 (справа № 640/11650/21), однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Також судом не встановлено обставин щодо направлення позивачу як оскаржуваного податкового повідомлення - рішення так і рішення за результатами розгляду скарги платника податків та часу їх отримання позивачем, тоді як зазначені обставини входять до предмету доказування і підлягають обов'язковому встановленню судом. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04.05.2025 у справі №560/5313/24.
На переконання скаржника ним наведено поважні причини пропуску строку звернення до суду.
11. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.
Зокрема зазначає, ТОВ «ЖК «СТЕЦЕНКА» скористалося своїм законним правом (процедурою адміністративного оскарження), а тому строк на оскарження податкового повідомлення-рішення до суду становить один місяць, отже позивачем пропущений процесуальний строк (один місяць з моменту отримання позивачем рішення ДФС України від 26.06.2019) для звернення до суду, у понад 3,5 роки. Контролюючим органом було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку на звернення до суду, де наведено сталу практику Верховного Суду з цього питання, а тому судом апеляційної інстанції прийнято обґрунтоване рішення у відповідності до вимог законодавства.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
12. Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
14. Питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом і правильність висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав залишення позову Товариства без розгляду у підлягає першочерговому розгляду.
Предметом спору у цій справі (з урахуванням меж касаційного перегляду) є податкове повідомлення-рішення від 26.03.2019 № 0258781207, яке оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку. Ці обставини не є спірними між сторонами.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Питання строків звернення до суду було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформулював висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 також вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв'язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за використання процедури досудового вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження) становить один місяць, що настає за днем отримання платником податків рішення за результатами такого оскарження.
Таким чином, враховуючи, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, строк для звернення до суду з позовом про його оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.
Звертаючись з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду відповідач вказував про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.03.2019 № 0258781207.
Судами було встановлено, що позивач 02.05.2019 скористався процедурою адміністративного оскарження та подав до Державної фіскальної служби України скаргу (вх. від 07.05.2019 №16914/6) на вказане податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду даної скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.06.2019 № 29282/6/99-99-11-06-01-25, згідно з яким, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2019 № 0258781207 залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до адміністративного суду 21.11.2022, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
Слід зазначити, що висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду дійшов як суд першої так і суд апеляційної інстанцій. Проте суд першої інстанції визнав поважними наведені позивачем причини пропуску строку, натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку.
При цьому судом апеляційної інстанції також встановлено, що реалізуючи своє право на судове оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач ще двічі звертався з аналогічними позовними вимогами до Окружного адміністративного суду міста Києва, вперше позов було повернуто 17.09.2019 (справа № 640/13218/19), вдруге - 05.02.2020 (справа № 640/24995/19).
Так, вперше ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.09.2019 у справі №640/13218/19 було повернуто позовну заяву ТОВ «ЖК «Стеценка» на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України (позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху).
У грудні 2019 року позивач повторно подав позов до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.12.2019 у справі №640/24995/19 було позовну заяву залишено без руху та запропоновано надати, зокрема заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою від 05.02.2020 суд повернув позивачу позовну заяву у справі №640/24995/19 зазначивши, що позивач не навів доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції у цій справі зазначив, що наведені обставини свідчать про те, що станом на лютий 2020 року судом вже було наведено висновок щодо пропуску строку позивачем на звернення до суду з позовною заявою у справі № 640/24995/19.
При цьому Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що судом у справі №640/24995/19 також були встановлені і обставини щодо отримання 05.07.2019 ТОВ «ЖК» Стеценка» рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 02.05.2019 № 01/05. Тобто, про результат оскарження податкового повідомлення-рішення 26.03.2019 № 0258781207, а саме урегулювання спору в досудовому порядку, ТОВ «ЖК» Стеценка» було відомо 05.07.2019. У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що тримісячний строк звернення позивача до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень розпочався 06.07.2019 та закінчився 06.10.2019.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача відносно того, що судом не було встановлено обставин отримання позивачем рішення за результатами розгляду скарги платника податків, оскільки у справі №640/24995/19 було встановлено дату отримання позивачем рішення ДФС України про результати розгляду його скарги від 02.05.2019 № 01/05 на оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення 26.03.2019 № 0258781207. Крім того, позивач в позовній заяві вказує, що ним було задіяно процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення (подано скаргу до ДФС України) проте ДФС України залишило його скаргу без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін, відповідні скаргу та відповідь позивач додає до позовної заяви. Вказане свідчить про обізнаність платника податків про наявність рішення за результатами такого оскарження.
21.11.2022 Товариство втретє звертається до суду з цією позовну заяву про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.03.2019 № 0258781207, тобто більш ніж через 2,5 роки після постановлення ухвали суду у справі № 640/24995/19.
Як на підстави поважності пропуску строку звернення до суду, який становить більше 3 років від дати, коли ТОВ «ЖК «Стеценка» дізналось про порушення своїх прав (урегулювання спору в досудовому порядку - 05.07.2019), позивач посилається на: встановлений карантин на всій території України; введення з 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану; зміна судової практики в бік застосування коротших строків звернення до суду, яка відбулась після виникнення спірних правовідносин (прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення - рішення) та має розглядатись як поважна причина пропуску строку звернення до суду.
Як вже зазначалось вище висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду дійшов як суд першої так і суд апеляційної інстанцій. Проте суд першої інстанції визнав наведені позивачем причини пропуску строку поважними, натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та зазначив, що наведені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо неповажності наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, що є підставою для залишення такого без розгляду, з огляду на наступне.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, доводи скаржника про продовження строку звернення до суду у зв'язку із впровадженням карантинних обмежень правильно були відхилені судом апеляційної інстанції.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було внесено зміни до процесуальних кодексів, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України було доповнено пунктом 3, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами та доповненнями) на всій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року.
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №731-ІХ), відповідно до якого пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України був викладений в новій редакції, а саме: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
За приписами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував наведені норми права (зокрема, у постановах від 27 лютого 2024 року у справі № 200/155/23, від 08 лютого 2024 року у справі № 280/3131/22, 18 грудня 2024 року у справі №640/11762/22) та вказував, що процесуальні строки, продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX, закінчилися 06 серпня 2020 року.
Усталеною також є практика Верховного Суду, що поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
У справі, що розглядається, позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неможливість вчинення дій із подання адміністративного позову у встановлений законом строк саме внаслідок обмежень, впроваджених у зв'язку з карантином. Відповідних доказів, матеріали справи не містять.
З приводу приведених скаржником доводів про введення в Україні воєнного стану суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.
Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.
При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21.
Однак позивачем не наведено обґрунтування того, які саме конкретні обставини вплинули на можливість подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення з дотриманням встановлених процесуальним законом строків звернення до суду. Фактично позивач зазначає про наявність запровадженого воєнного стану в Україні, проте жодним чином не обґрунтовує яким чином вказаний факт перешкодив позивачу звернутися до суду. Крім того, Суд звертає увагу, що воєнний стан запроваджено в Україні 24.02.2022, тобі як оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято 26.03.2019.
Суд апеляційної інстанції також правильно відхилив і посилання Товариства на зміну судової практики як на поважну причину пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
У постановах від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (на яку зокрема звертає увагу Товариство в касаційній скарзі) Верховний Суд звертав увагу на те, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
У постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 640/11650/21, а в подальшому від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд роз'яснив зміст вищенаведеного висновку. Суд зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, під час вирішення питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
У постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 640/11650/21, від 03 квітня 2023 року у справі №640/12898/21 Верховний Суд вказував, що не можна вважати порушенням правової визначеності як елементу принципу верховенства права сам факт зміни судової практики, в тому числі і в питанні правозастосування норм щодо строків звернення до суду у бік їх скорочення, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду у розумний строк, якщо він є об'єктивно достатнім для реалізації цього права.
У цій справі позивач, звертаючись до суду 21.11.2022 з позовом про оскарження податкового повідомлення - рішення від 26.03.2019 (процедура адміністративного оскарження якого закінчилась 05.07.2019), не обґрунтував і не довів необхідності саме такого часу після зміни судової практики (постанова від 26.11.2020 у справа №500/2486/19) для реалізації свого права на судове оскарження податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що виходячи із встановлених у цій справі обставин щодо звернення ТОВ «ЖК «Стеценка» втретє до суду із позовом із спливом більше 3,5 років після отримання податкового повідомлення - рішення (отримано 24.04.2019 зазначено самим позивачем у скарзі на податкове повідомлення - рішення та наявна відмітка на повідомленні про отримання поштового відправлення (а.с. 86)), відсутні підстави для поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
15. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що Товариством не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень, які не залежали від волі позивача та які об'єктивно вплинули на підготовку та подання позову ні судам попередніх інстанцій, ні до суду касаційної інстанції надано не було.
Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду та, відповідно, залишення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Стеценка» до Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення без розгляду.
16. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Стеценка» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі №640/20243/22 слід залишити без задоволення.
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Стеценка» залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі №640/20243/22залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова