Іменем України
30 жовтня 2025 року
Київ
справа №640/12418/19
адміністративне провадження №К/990/38017/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/12418/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОСТЕНСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПАРК» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року (головуючий суддя Ганечко О. М., судді: Василенко Я. М., Кузьменко В. В.),
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 29 квітня 2025 року, прийнятим у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2019 року № 0039301406, № 39281406. Повний текст рішення складено 01 травня 2025 року (а.с.184-192).
Копія рішення суду була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) 01 травня 2025 року о 16:24, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.193).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 27 травня 2025 року поштою направило до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу (матеріали апеляційного оскарження на 27 арк, а.с.1-10).
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 червня 2025 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 28815 грн (матеріали апеляційного оскарження на 27 арк, а.с.12-13).
Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 09 червня 2025 року о 15:23, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 27 арк, а.с.14).
16 червня 2025 року поштою ГУ ДПС направило до суду заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомило суду, що ним було направлено службовий лист від 06 травня 2025 року № 7317/26-15-05-03-09 щодо необхідності перерахування судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 640/12418/19. Проте, станом на дату закінчення строку, наданого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, відповіді та/або платіжного доручення від управління фінансово-бухгалтерського забезпечення ГУ ДПС отримано не було. Враховуючи викладене, ГУ ДПС вважало, що позбавлене можливості виконати вимоги ухвали суду від 06 червня 2025 року, та просило у зв'язку з цим продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги (матеріали апеляційного оскарження на 27 арк, а.с.15-21).
Ухвалою від 26 червня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви ГУ ДПС про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу повернув апелянту (матеріали апеляційного оскарження на 27 арк, а.с.22-23).
Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржнику було надано достатньо часу для сплати судового збору, проте, останнім не було надано належних доказів неможливості його сплати у встановлений судом строк.
Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судом апеляційної інстанції у справі № 640/12418/19 (далі - Електронна справа).
Судом касаційної інстанції встановлено, що копія ухвали суду від 26 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 26 червня 2025 року о 19:40 (відомості Електронної справи).
Крім того, у матеріалах справи, що надійшли до суду касаційної інстанції в паперовому вигляді, міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копію ухвали суду від 26 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги у паперовому вигляді було отримано ГУ ДПС 14 липня 2025 року (матеріали апеляційного оскарження на 27 арк, а.с.26).
21 липня 2025 року ГУ ДПС поштою повторно подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року. Документ про сплату судового збору апелянт до скарги не долучав. Стосовно строку на апеляційне оскарження ГУ ДПС звертало увагу суду на приписи частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено право на звернення до суду з апеляційною скаргою протягом одного року, якщо тридцятиденний строк пропущений з поважної причини. Просило поновити строк на апеляційне оскарження (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.1-12).
Ухвалою від 04 серпня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також документа про сплату судового збору (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.14).
Ухвала суду, серед іншого, вмотивована тим, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано 27 травня 2025 року, проте, ухвалою суду від 26 червня 2025 року вказана скарга була повернута апелянту. Повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулося 21 липня 2025 року, тобто, з пропуском тридцятиденного строку на оскарження рішення суду першої інстанції. Водночас, ГУ ДПС не надало жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того, ГУ ДПС не долучило до апеляційної скарги й документ про сплату судового збору, належний розмір якого становить 28815 грн.
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 04 серпня 2025 року о 20:24, про що складена довідка про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.15).
12 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучило платіжну інструкцію № 3556 від 07 серпня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 28815 грн. За змістом вказаної заяви також просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Зазначало, що станом на дату подання апеляційної скарги вдруге відповідне фінансування на сплату судового збору було відсутнє. Повторно звернуло увагу суду апеляційної інстанції на приписи частини другої статті 299 КАС України та навело посилання на висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини. До заяви також були долучені копії виписок з рахунка за 13 травня 2025 року, 17 червня 2025 року, 02 та 29 липня 2025 року (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.16-30).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 серпня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (матеріали апеляційного оскарження на 37 арк, а.с.31).
В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що вперше подану апеляційну скаргу було повернуто ГУ ДПС ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року, а повторне звернення із апеляційною скаргою відбулося лише 21 липня 2025 року, що не може вказувати на наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Доказів, які б підтверджували існування таких причин, скаржником так і не було надано. Водночас, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що вперше апеляційну скаргу було подано із дотриманням строку, встановленого статтею 295 КАС України. При цьому ГУ ДПС вживались дії в частині сплати судового збору шляхом подання службового листа від 06 травня 2025 року № 7317/26-15-05-03-09, тобто, ще до подання апеляційної скарги. Проте, ні станом на день подання первинної апеляційної скарги, ні станом на момент закінчення строку на усунення її недоліків, ні станом на дату звернення до суду з апеляційною скаргою повторно відповідне фінансування не надійшло. Звертає увагу на те, що право суб'єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 КАС України. Скаржник вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження у спірному випадку слід визнати поважними з тих підстав, що первинна апеляційна скарга була подана у встановлений законодавством строк. Наводить посилання на судову практику Верховного Суду, що стосується питань поновлення пропущеного процесуального строку, та практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п'ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 29 квітня 2025 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 20 серпня 2025 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (27 травня 2025 року; 21 липня 2025 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.
Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. Проте у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, що обґрунтовано слугувало підставою для її повернення.
В подальшому, отримавши копію ухвали про повернення апеляційної скарги 26 червня 2025 року о 19:40, скаржник лише 21 липня 2025 року, тобто через 24 календарних дні, звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно. Сплив такого проміжку часу об'єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.
При цьому суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали суду від 26 червня 2025 року про повернення первинно поданої апеляційної скарги була отримана ГУ ДПС 14 липня 2025 року. Проте, наведене не змінює обставин того, що в електронному вигляді копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет скаржника саме 26 червня 2025 року о 19:40, і за правилами останнього абзацу частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою ГУ ДПС 27 червня 2025 року.
Слід зазначити, що до повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності.
Верховний Суд дотримується усталеної позиції, що самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.
Усталеною є практика Верховного Суду, що хоча повернення апеляційної скарги і не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, це не свідчить про наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.
Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об'єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.
У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Долучені ГУ ДПС лише на стадії усунення недоліків повторно поданої апеляційної скарги виписки з рахунка жодним чином не свідчать про відсутність відповідних коштів на рахунку для сплати судового збору. Так, з виписки за 13 травня 2025 року слідує, що на рахунку КЕКВ 2800, що призначений для сплати судового збору, станом на вказану дату перебували кошти у розмірі 122,86 грн, за 17 червня 2025 року - 4740,80 грн, за 02 липня 2025 року - 1717,80 грн, за 29 липня 2025 року - 166,92 грн. При цьому згідно з даними виписки за 17 червня 2025 року цього дня ГУ ДПС було сплачено судовий збір в іншій справі за подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Отже, зміст наданих ГУ ДПС виписок з рахунка свідчить, що у відповідача були, хоча і в недостатньому розмірі, кошти на рахунках для сплати судового збору. Водночас, скаржник не вжив заходів із часткової сплати судового збору з одночасним поданням клопотання про продовження строку на сплату судового збору у недоплаченій частині. Разом з тим, саме така процесуальна поведінка могла б свідчити про добросовісність скаржника та дійсний намір реалізувати право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Обставини спрямування ГУ ДПС коштів на сплату судового збору в інших судових справах не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відсутні і належні докази того, що у вказаний період скаржник вживав залежних від нього заходів для сплати судового збору. Саме по собі подання службового листа про виділення відповідних коштів на сплату судового збору не може розцінюватись саме як сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання належного фінансування з метою сплати судового збору.
Суд касаційної інстанції наголошує, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.
За відсутності таких доводів і доказів на їх підтвердження, а також з урахуванням обставин звернення до суду з апеляційною скаргою повторно лише через 24 календарних дні після отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, суд касаційної інстанції не може визнати поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження лише ту обставину, що на виконання вимог ухвали суду від 04 серпня 2025 року про залишення повторно поданої апеляційної скарги без руху судовий збір було сплачено згідно з платіжною інструкцією № 3556 від 07 серпня 2025 року.
Така поведінка суб'єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення на апеляційне оскарження.
Посилання скаржника на частину другу статті 299 КАС України як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження також є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107 колегія суддів зазначає, що у вказаній справі підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги слугувало неналежне оформлення довіреності особи, яка підписала скаргу. Пропуск строку на апеляційне оскарження при повторному зверненні з апеляційною скаргою був обумовлений запровадженням Кабінетом Міністрів України обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У справі № 340/141/21 предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
За змістом постанови від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 Верховний Суд визнав помилковим висновок апеляційного суду про пропуск пенсійним органом строку на апеляційне оскарження, оскільки копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції апелянт не отримував.
У справі № 120/16601/21-а підставою для задоволення Верховним Судом касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження слугувало те, що апелянт вперше звернувся до суду з апеляційною скаргою із дотриманням встановлених законом строків, але не був належним чином повідомлений про наявність недоліків апеляційної скарги. Крім того, Судом були враховано похилий вік позивача та його перебування на лікуванні у певний період.
Таким чином, наведені скаржником постанови ухвалені Верховним Судом за відмінних від цієї справи обставин.
Довід скаржника про незастосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження також підлягає відхиленню. Як зазначає указаний Суд, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Отже, сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС дійсно у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко