30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 750/3452/25
адміністративне провадження № К/990/29619/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року (колегія у складі суддів Ключкович В.Ю., Беспалов О.О., Грибан І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 27 січня 2025 року № 91 та № 92 по справам про адміністративні правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачем 30 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі позивачем порушено питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано позивачу десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом звернення із заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для його поновлення строку.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом апеляційної інстанції зазначено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2025 року було направлено позивачу 15 квітня 2025 року, що підтверджується супровідним листом про направлення судового рішення. Водночас апеляційну скаргу подано 30 квітня 2025 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, тобто за межами десятиденного строку, передбаченого частиною четвертою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Посилання позивача на те, що копію рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2025 року йому не було надіслано судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованими. Судом звернуто увагу, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції було направлено на поштову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ), зазначену ним у позовній заяві, що підтверджується конвертом, поверненим до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, зазначено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст рішення суду першої інстанції було направлено 14 квітня 2025 року, зареєстровано того ж дня та забезпечено загальний доступ 15 квітня 2025 року. Тобто, починаючи з 15 квітня 2025 року, позивач мав можливість ознайомитися з повним текстом судового рішення у відкритому доступі та звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у межах установленого законом строку. Апеляційним судом підкреслено, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позивачем 04 червня 2025 року засобами поштового зв'язку подано до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій акцентовано увагу на тому, що він не брав особистої участі у розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки ухвалою суду від 14 березня 2025 рок було вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Про існування Єдиного державного реєстру судових рішень йому стало відомо лише з ухвали суду апеляційної інстанції від 26 травня 2025 року. Щодо зауваження суду апеляційної інстанції про те, що копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2025 року була направлена на поштову адресу позивача, однак конверт повернувся до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», позивачем зазначено, що у поштовій скриньці за вказаною адресою було відсутнє поштове повідомлення про те, що йому надійшов рекомендований лист і він знаходиться у поштовому відділенні. Також вказано, що йому не відомо, чи приносив листоноша зазначений лист, оскільки у період з 11 квітня по 27 квітня 2025 року він перебував у місті Львові, де відвідував своїх батьків. Позивачем наголошено, що зі змістом рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2025 року він ознайомився 29 квітня 2024 року в застосунку Дія, після чого наступного дня підготував та направив апеляційну скаргу до апеляційного адміністративного суду. Звернуто увагу на те, що пропуск строку звернення з апеляційною скаргою є незначним.
Оскаржуваною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2025 року у справі №620/4887/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що копію оскаржуваного рішення було направлено на поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 , зазначену ним у позовній заяві, що підтверджується конвертом, який повернувся до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Твердження позивача про те, що йому не відомо, чи приносила особисто листоноша вказаний лист в період з 11 квітня 2025 року по 27 квітня 2025 року, є поза судовим контролем, адже процесуальний обов'язок суду першої інстанції щодо направлення рішення виконано належним чином. Судом апеляційної інстанції указано, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Виходячи із наведених міркувань, апеляційним судом констатовано, що обставини, викладені позивачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, не свідчать про наявність поважних причин його пропуску. Відтак, у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення першої інстанції, судом апеляційної інстанції визнано наведені позивачем доводи не достатніми для його поновлення, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Позивач зазначає, що офіційно не отримував від суду першої інстанції копії рішення від 14 квітня 2025 року, а ознайомився з його змістом 29 квітня 2025 року через застосунок «Дія», після чого наступного дня, 30 квітня 2025 року, підготував і направив апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.
Виходячи з цього, позивач переконує, що строк на подання апеляційної скарги пропущено ним з поважних причин.
Позивач вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що копія рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2025 року була ним отримана. На думку позивача, апеляційний суд неправомірно ототожнив процесуальний обов'язок суду щодо направлення копії рішення із фактичним отриманням її стороною у справі. Такий підхід, на переконання позивача, суперечить принципу доступу до правосуддя та призвів до необґрунтованого обмеження його права на апеляційне оскарження.
Позивач також зазначає, що суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм, фактично позбавивши його права на судовий захист. На його переконання, право особи на апеляційний перегляд судового рішення не може бути обмежене припущенням про можливість ознайомлення з рішенням, а повинно ґрунтуватися на беззаперечному факті отримання його копії.
Отже, на думку позивача, ухвала апеляційного суду є незаконною, оскільки порушує його право на доступ до правосуддя та не враховує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Жук А.В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За змістом статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені статтею 286 КАС України.
Зокрема, за змістом частин першої, четвертої і п'ятої цієї статті Кодексу (у редакції, чинній на момент прийняття рішення суду першої інстанції) адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
При цьому за правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Частинами першою, п'ятою статті 270 КАС України визначено, що на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-2831 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.
Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Проаналізувавши наведені процесуальні норми, Суд зазначає, що стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, із урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
В той же час у справах цієї категорії, які є терміновими, у розумінні КАС України, надзвичайно важливим, в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження, є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України з метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
Подібний правовий підхід наведений у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №462/1961/19, від 04 червня 2021 року у справі №522/5733/20, від 28 червня 2023 року у справі №202/7905/22 і від 07 лютого 2024 року у справі №280/7218/22.
У контексті наведеного Суд також звертає увагу на приписи статті 251 КАС України, якою визначений загальний порядок вручення судом судових рішень учасникам справи. Так, у силу положень частини першої - шостої зазначеної статті Кодексу копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як убачається з матеріалів справи, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 квітня 2025 року прийнято в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, повний текст складено 14 квітня 2025 року.
Згідно із супровідним листом Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 квітня 2025 року №750/3452/25/16381/2025, копію рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 квітня 2025 року було направлено 15 квітня 2025 року на адресу позивача, зазначену ним у позовній заяві як адресу для проживання: АДРЕСА_1 .
Проте конверт із копією зазначеного рішення суду повернувся до суду без вручення адресатові. У довідці АТ «Укрпошта» (форма 20), долученій до конверта, зазначено причину повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» та дату «30 квітня 2025 року».
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України копія рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 квітня 2025 року вважається врученою позивачу 30 квітня 2025 року - у день проставлення поштовою службою відмітки про його відсутність за вказаним ним у позовній заяві місцем проживання.
Апеляційну скаргу на зазначене рішення позивачем подано до апеляційного суду 30 квітня 2025 року, тобто у день, який вважається днем вручення копії рішення суду першої інстанції.
При цьому варто враховувати, що позивач участі в судовому розгляді справи №750/3452/25 у суді першої інстанції не брав, а тому не мав можливості отримати рішення безпосередньо після його проголошення. Крім того, суд першої інстанції порушив порядок проголошення та вручення копій судових рішень, визначений частиною другою статті 271 КАС України, не забезпечивши належного повідомлення позивача про ухвалене рішення.
З урахуванням зазначеного, а також того, що апеляційну скаргу позивачем подано у день, який вважається днем вручення йому копії рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2025 року, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач мав обґрунтовані очікування на поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на зазначене судове рішення.
Вирішуючи у справі, що розглядається питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд викладеного не врахував, не перевірив дотримання судом першої інстанції вимог частини другої статті 271 КАС України, не встановив дату вручення позивачу копії рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2025 року, а також не зважив на те, що апеляційну скаргу на рішення суду позивач подав до апеляційного суду у день вручення йому цього рішення, внаслідок чого безпідставно застосував наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Викладене дає підстави погодитись з доводами касаційної скарги про те, що відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є необґрунтованою, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року скасувати.
Справу №750/3452/25 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак А.В. Жук