30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 344/21472/23
адміністративне провадження № К/990/12432/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Боднарчука Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року (суддя Кіндратишин Л.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (колегія у складі суддів Сеника Р.П., Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховинського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
Історія справи
13 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову інспектора Верховинського районного відділенні поліції ГУНП в Івано-Франківській області Кішук С.В. серії ЕАС №7413480 від 28 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною четвертого статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Ухвалою від 15 листопада 2023 року справу передано за підсудністю до Верховинського районного суду Івано-Франківської області.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 квітня 2024 року зазначену ухвалу скасував та передав справу на розгляд Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою від 10 травня 2024 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, зокрема, з тих мотивів, що позовну заяву подано поза межами встановленого частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статтею 289 КУпАП строку, водночас позивач у позовній заяві не просив поновити пропущений строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та не зазначив, коли таку постанову ним отримано, поважних причин через, які ним пропущено строк.
20 травня 2024 року на виконання вказаної ухвали позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду та позовну заяву в новій редакції.
Ухвалою від 29 травня 2024 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховинського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови. Суд вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій же ухвалі суд зазначив, що позовна заява містить клопотання про поновлення процесуального строку на її подання, водночас вважав за потрібне вирішити це питання у судовому засіданні.
27 червня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою від 27 червня 2024 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом на оскарження постанови про адміністративне правопорушення та залишив подану ним позовну заяву без розгляду.
Позивач оскаржив цю ухвалу до суду апеляційної інстанції.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2024 року скасував ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 червня 2024 року та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції не досліджував обставин складення та вручення оскаржуваної постанови, не витребував і не оглянув відеозапису обставин її складення та не пересвідчився, чи дійсно позивач підписував оскаржувану постанову та що така йому вручалась, хоче саме на ці обставини покликався позивач стверджуючи про поважність причин пропуску встановленого законом строку. Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що не оцінює причини пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не повною мірою таким оцінки, з покликанням на належні та допустимі докази поважності пропуску, не надав.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою від 20 грудня 2024 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області відмовив позивачеві у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, визнання поважними причин пропуску та залишив подану ОСОБА_1 позовну заяву без розгляду.
Суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача про те, що інспектор не вручив йому копію оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, а про факт її існування він дізнався 13 листопада 2024 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та зауважив, що в оскаржуваній постанові, в пункті 8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено» та пункті 9 «Копію постанови мною отримано», міститься підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . На переконання суду, існування підпису позивача в оскаржуваній постанові щодо ознайомлення з правами, її отримання, в контексті з пропуском строку більше ніж на чотири місяці мають бути послідовними та відображати реальні обставини, натомість позивач продемонстрував непослідовність у своїх доводах, оскільки вказував, що не керував транспортним засобом і що цей транспортний засіб зареєстровано на іншу особу, а в подальшому жодним чином не реагував на розгляд справи інспектором, поряд із цим зазначав про те, що вважав, що ставить підпис у постанові про порушення, пов'язане із «затемненими стопами». Із цих міркувань суд констатував, що доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом не пов'язані із об'єктивними перешкодами звернення до суду, натомість зумовлені пасивною поведінкою позивача. Також суд дослідив обставини відсутності відеозапису розгляду адміністративної справи й врахував, що за правилами розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, строк зберігання відеофіксації з бодікамери становить 30 днів, тож відсутність відеозапису, за висновком суду, зумовлена саме фактом несвоєчасного звернення позивача до суду (більше ніж на чотири місяці).
Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився з такими висновками та постановою від 18 лютого 2025 року залишив цю ухвалу суду першої інстанції без змін.
Серед іншого апеляційний суд зазначив, що доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Не доведення заявником обставин об'єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої доводи скаржник мотивує тим, що про існування спірної постанови дізнався 13 листопада 2023 року з матеріалів виконавчого провадження і того ж дня ініціював судовий розгляд з метою її оскарження. Зазначенні обставини, на його переконання, є поважними причинами, що вказують на те, що початком перебігу десятиденного строку для звернення до суду є 13 листопада 2023 року. Раніше дізнатися про існування постанови серії ЕАС №7413480 від 28 липня 2023 року, оскільки він її не отримував і поштою вона не надходила, як і не міг дізнатись про відкрите виконавче провадження з примусового виконання цієї постанови. Водночас відповідач не надав жодних доказів того, що позивач отримував оскаржувану постанову раніше ніж 13 листопада 2023 року, хоч обов'язок щодо доказування у таких справах покладається саме на відповідача, і саме він повинен довести згадані обставини та факти, в тому числі, і вручення оскаржуваної постанови позивачу. Скаржник вказує також, що Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18 жовтня 2024 року зауважував, що суд першої інстанції повинен при новому розгляді справи повторно дослідити питання щодо поновлення строку звернення до суду, зокрема, витребувати докази у відповідача, які підтверджують обставини складання, винесення та вручення оскаржуваної постанови позивачу у справі, проте суд цього не виконав.
Крім цього, автор касаційної скарги вважає, що при винесені оскаржуваної ухвали від 20 грудня 2024 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 183, 240, 262 КАС України, зокрема, прийняв до розгляду та розглянув заяву відповідача про залишення позову позивача без розгляду після початку розгляду справи по суті, хоча мав її повернути відповідачу, оскільки суд розпочав розгляд цієї справи по суті, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду також відсутні. Суд апеляційної інстанції залишив це поза увагою, тож судами обох попередніх інстанції не обґрунтовано відступу від визначеної законом процедури розгляду справи.
Позиція інших учасників справи.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2025 року касаційну скаргу адвоката Боднарчука М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання документу про сплату судового збору.
31 березня 2025 року на виконання вимог цієї ухвали від представника позивача надійшов документ про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Боднарчука М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду.
Джерела права й акти їхнього застосування
Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).
Пунктом 8 частиною першою статті 240 КАС України встановлено, що суд ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною другою статті 291 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Оцінка висновків судів, судові рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
За змістом наведених правових норм, адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку.
Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, строк може бути пропущений виключно з поважних причин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог, та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Звертаючись із цим позовом, позивач просив скасувати постанову від 28 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною четвертого статті 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами) та накладено адміністративне стягнення у розмірі 20400 грн.
Судами попередніх інстанцій установлено, що вказану постанову винесено 28 липня 2023 року. Факти її отримання позивачем засвідчено його власноручним підписом, що міститься на цій постанові. Зокрема, в пункті 8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено» та пункті 9 «Копію постанови мною отримано», міститься підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.
У позовній заяві (як первісній, так і уточненій), а також у поданій на виконання ухвали суду від 10 травня 2024 року заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач не наводив мотивів про те, що зазначений підпис йому не належить (постанову підписала інша особа), хоч, вочевидь, якщо б подібне порушення мало місце, заявник навряд би залишив його без уваги як в аспекті строку звернення до суду, так підстави оскарження постанови по суті.
У зв'язку із цим суд першої інстанції у своїй ухвалі вказав, що проставлення особистого підпису на оскаржуваній постанові позивачем не заперечується. Водночас суд критично оцінив доводи позивача про те, що йому не було відомо під чим він ставить підпис, а також те, що постанова йому не вручалася.
Апеляційний суд у цьому контексті зауважив, що представник позивача почав ставити під сумнів дійсність підписання постанови саме позивачем лише на стадії апеляційного перегляду ухвали від 20 грудня 2024 року. Втім, на запитання колегії суддів чи вживав позивач заходів для спростування факту підписання ним спірної постанови відповідь була негативною.
Обставин відмови позивача від отримання оспорюваної постанови та / або її підпису судами також не встановлено й сторони про це не зазначали.
Колегія суддів не може визнати обґрунтованими доводи скаржника про те, що саме відповідач мав довести справжність підпису позивача на згаданій постанові.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Частиною другою статті 77 КАС України врегульовано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Водночас потрібно враховувати і вимоги частини першої статті 77 цього Кодексу, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, за загальним правилом в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб'єкта владних повноважень, проте покладення такого тягаря доказування на відповідача не звільняє від права та обов'язку позивача - приватної особи - довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а також спростувати надані відповідачем докази.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів поділяє висновки судів попередніх інстанцій, що матеріали справи не містять доказів, які б переконливо спростовували або бодай дозволяли піддати сумніву справжність підпису позивача на оскаржуваній постанові, водночас, позиція позивача щодо цього є змінюваною, непослідовною та суперечливою, на що суди попередніх інстанцій також цілком небезпідставно звернули увагу.
Таким чином, суди слушно вказали на обізнаність позивача з підставами притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу саме з постанови серії ЕАС №7413480 від 28 липня 2023 року, що дозволяло повноцінно реалізувати право на звернення з відповідним позовом до суду у межах строку встановленого законодавством.
У цій категорії справ законодавець визначив строк в десять днів достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Адміністративний позов подано позивачем до суду 13 листопада 2023 року, тобто зі сплином більше ніж трьох місяців після закінчення установленого КАС України десятиденного строку на оскарження вказаної постанови.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду доводи про те, що про існування спірної постанови він дізнався 13 листопада 2023 року з матеріалів виконавчого провадження, оскільки ця обставина має суто суб'єктивний характер, жодним чином не спростовує того, що про підстави притягнення до адміністративної відповідальності позивачеві мало бути відомо із оспорюваної ним постанови від 28 липня 2023 року, факт отримання якої засвідчено його підписом, та не доводить наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Ураховуючи викладене вище та те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами, а будь-яких обґрунтувань, обставин і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом останнім не наведено, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з цим позовом та про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 183, 240, 262 КАС України, мотивованих тим, що суд першої інстанції прийняв до розгляду та розглянув заяву відповідача про залишення позову позивача без розгляду після початку розгляду справи по суті, хоча мав її повернути відповідачу, оскільки суд розпочав розгляд цієї справи по суті.
За правилами частини другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Частиною другою статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У розглядуваному випадку скаржник апелює до того, що відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду від 29 травня 2024 року у цій справі, суд відкрив провадження та вирішив її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті розпочався з відкриття першого судового засідання - 06 червня 2024 року, яке було призначено судом на підставі ухвали від 29 травня 2024 року, тому, оскільки клопотання про залишення позову без розгляду відповідач подав 27 листопада 2024 року після початку розгляду справи по суті, що виключало можливість залишити позовну заяву без розгляду.
Разом із цим, відповідно до наявних у справі матеріалів, в оскаржуваній ухвалі від 20 грудня 2024 року суд першої інстанції не розглядав клопотань відповідача про залишення позову без розгляду (поданих 27 червня та 27 листопада 2024 року), натомість це стало результатом оцінки судом мотивів позивача, наведених у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, поданої на виконання ухвали від 10 травня 2024 року, якою позов було залишено без руху у тому числі з мотивів пропуску строку звернення до суду та ненаведення поважних причин для цього. В ухвалі про відкриття провадження від 29 травня 2024 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області врахував наявність поданої позивачем заяви, однак питання про поновлення строку не вирішив, зазначивши, що вважає необхідним розглянути його в судовому засіданні.
Отже, доводи скаржника у цій частині також не заслуговують на увагу.
За правилами частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд не встановив порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконного рішення і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
За таких обставин, Суд констатує, що судові рішення рішення суду першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, правильно визначили, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, а поважні підстави для його поновлення відсутні.
Решта наведених у касаційній скарзі доводів стосується оцінки законності оскаржуваної постанови, доведеності позивачем поставленого йому в провину порушення, що перебуває поза межами з'ясування питання строку звернення до суду та оцінки поважності підстав їх пропуску.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..
Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу адвоката Боднарчука Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року в справі №344/21472/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
М.В. Білак
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду